Виникають і зовсім нові ідеї. Так, магнітні поля змінюють розміри і обсяг кристалів заліза. Цим можна скористатися для поліпшення якостей металу.
Потоки частинок, що виникають в ядерному реакторі чи в прискорювачі, теж змінюють структуру матеріалу. Опромінювання може зміцнити метал. Щоправда, лишати метал надовго радіоактивним не можна.
Вчені намічають ще один шлях утворення надміцних матеріалів. Для техніки майбутнього він надзвичайно важливий. Це один із прикладів того, коли мале обертається на велике. Нині одержано лише крихітні ниткоподібні кристалики, досліди поки що не вийшли за межі лабораторії. Зате в перспективі матимемо не тільки міцний, а й стійкий щодо всяких впливів і, зокрема, високих температур матеріал.
Річ у тім, що сучасні засоби зміцнення мають один істотний недолік. Минає час «і метал знеміцнюється, втрачає всі набуті якості. На нього шкідливо впливає тепло «він може працювати лише за порівняно низьких температур, а це дуже рідкісний випадок у техніці.
Інженери замислились над тим, як упоратися з примхами зміцненого металу. Для цього їм знову довелося вдатись до малого «до кристала, який можна добре розгледіти лише в мікроскоп. Виявилось «навіть незначної кількості домішок досить, щоб метал «зіпсувався», щоб у ньому виникли дефекти, щоб через сторонні атоми порушилась однорідність. Хоч, правду кажучи, вже пощастило довести вміст домішок до дуже малої величини «десятої частки процента.
Щоб мати не просто чистий, а надчистий метал, роблять по-різному. Переплавляють метал у вакуумі; провадять «зонову» плавку, при якій стрижнеподібний зливок поступово прогрівається струмами високої частоти, і все «зайве» в ньому збирається в один кінець, а другий стає абсолютно чистим. Застосовують і хімічні засоби «примушують домішки утворювати сполуки з іншими речовинами. Можна створити метал, в якому лишиться одна десятимільйонна процента домішок!
Проте, очевидно, навіть надчистий метал не можна зробити надміцним. Вже не домішки, а дефекти, що причаїлись у надрах металу, знижують його цінність. Вирішили застосувати надвисокі тиски. Можливо, піддаючи матеріал стисненню, пощастить усунути дефекти, досягти надміцності.
Вже є дуже тоненька, та надзвичайно міцна нитка в кілька сантиметрів завдовжки. Перед ученими стоїть завдання виготовити з таких ниток тканину і обмотати нею чи взяти її за основу комбінованих матеріалів. Тоді, приміром, керамічна труба з такою тканинною прокладкою витримає великі навантаження.
Тепер ми знову можемо поговорити про те майбутнє, коли в розпорядженні конструктора буде справді надміцний» метал.
Залізницями «звичайними чи монорейковими «помчать швидкі ешелони. Велетенські вагони вміщатимуть не десятки, а сотні пасажирів.
Ріки перетнуть легкі, ажурні, несхожі на сучасні мости» без важких опор і могутніх ферм.
Літаки й ракети, що стануть значно легші, літатимуть набагато далі, бо вони зможуть брати більше пального.
Підводні човни вільно досягатимуть океанського дна навіть у найглибших його місцях «їхній корпус витримає який завгодно тиск.
Підземоходи проникнуть у товщу земних надр на десятки кілометрів.
Численні машини стануть швидкохідними, потужними І водночас компактними.
З’являться гігантські споруди, що вражатимуть своїми розмірами.
Надміцні метали згодяться і поза Землею «з них будуватимуть станції-супутники і складатимуть кораблі для польотів до інших планет.
Завівши мову про металургію, без якої не здійснить своїх задумів інженер майбутнього, треба сказати про те, якою стане вона сама, як зміниться з часом металургійне виробництво. Адже металургія «помічник і спільник інженера.
Металургійний завод найближчого майбутнього «це передусім завод-велетень, він буде набагато більший від найбільшого сучасного. Варто назвати лише одну цифру: за» рік він даватиме сталі приблизно двадцять п’ять мільйонів тонн, а сьогодні рекордом вважається два з половиною мільйони тонн.
Завод займе величезну територію, і побіля нього виросте ціле місто з населенням приблизно півтораста тисяч чоловік, йому потрібна буде електростанція з такою потужністю, як Дніпровська ГЕС імені Леніна. Його власному залізничному транспортові доведеться перевозити п’ятдесят мільйонів тонн вантажу на рік. Домні знадобиться потужна станція водопостачання. Витрата повітря досягне кількох десятків тонн на хвилину, отже і потужність повітродувок та компресорів становитиме десятки тисяч кінських сил.