Леонід Чернов
Людина з іншої планети
1
— Ви тут на курорті з дружиною?
— Ні, я нежонатий. У мене наречена в Ленінграді.
— Ах, наречена? Скільки?
— Дивне запитання. Одна, звичайно.
— Ні, я питаю, скільки тисяч має ваша наречена?
— А звідки я знаю? Карбованців, мабуть, сто на місяць. Мене те мало цікавить.
— Ага, розумію. Ви, напевне, директор тресту. Нафта?
— Я зовсім не директор. Я письменник.
— Ах, письменник? Дуже приємно. Скільки?
— Років п’ять.
— Ні, я питаю, скільки заробляєте? Тисяч п’ятнадцять-двадцять?
— Ви вгадали. Років за десять я можу заробити таку суму.
— І ви після цього не цікавитесь, скільки грошей має ваша наречена?!
— Звичайно, ні. Просто я люблю її — та й годі.
В його очах блиснуло презирство й відзначилася робота думки — наскільки, звичайно, може працювати мозок в таку пекельну спеку.
Ми, голі, лежали поруч на гарячому піску, насунувши на потилиці свої капелюхи.
Вгорі над нами палало сліпуче сонце. Навкруги весь пляж вкрито було сотнями півголих тіл. Біля наших ніг ласкаво хлюпотіло блакитне море.
Він закліпав очима, став на коліна й закричав:
— Ви, українці — неймовірні ідеалісти! Так-так! Така молода, така обдарована нація — і раптом ідеалісти! Неможливо! Йому однаково — мільйонерка його наречена чи просто жебрачка. Він — письменник, і він не думає, що на виробництві борного вазеліну він міг би заробити вдесятеро більше! Ганьба! У вас немає ділового підходу до життя, організованости, цільового настановлення!
— Слухайте, — ліниво зупинив я його. — Ви часом не фінінспектор?
Він ніби тільки й чекав на це запитання: одкинув простирало, скинув панаму і простяг мені руку:
— Джим Вілкінз, фабрикант богів.
— Фабрикант чого-о?
— Богів.
— Не розумію.
— Нема нічого дивного. Відсутність морально-комерційного хисту. Хочете, розкажу? Історія ідеального сполучення найчистішого християнського морального задоволення з комерційними інтересами. Хочете слухати?
2
Помираючи, мій добрий батько закликав до себе мене і брата Тома.
— Сини мої, — простогнав старий, — прийшла моя черга покинути цей вередливий світ. Чесна двадцятирічна праця на біржі дала мені змогу лишити вам непогану спадщину у векселях та цінних паперах. Але з власного досвіду я знаю, як мало думає діловий американець про спасіння душі та добродійні справи. Не забувайте про це, сини мої, як забув ваш батько, якого чорти вже готуються підсмалювати на повільному вогні. Для полегшення його пекельних страждань ви повинні у вашому бюджеті почесне місце одвести на добрі діла. Не забувайте про малих сих, страждущих і нещасних. Ви повинні віддавати на це діло принаймні процентів... процентів... центів...
Тут наш добрий батько закректав і віддав душу тому, хто мав на неї право... Боюсь запевняти вас, що це був саме бог.
Ми дуже любили нашого батька. Ми дуже сумували. Ще б пак! Зупинка діла на два дні дала нам збитку на триста десять тисяч! Жах! Том ходив білий як крейда.
— Ну, — сказав я Томові згодом, — як же ми використаємо капітал?
— Старий хрін був не такий дурень, яким він хотів прикинутись, — глибокодумно відповів Том. — Він пустив по світу з торбиною не одну сотню людей. Він розкошував, а ми тепер повинні віддавати свої гроші на його спасіння. Це неможливо, Джиме. Треба щось придумати. От маєш повну збірку творів Зиґмунда Фройда. Я беру Крафт-Ебінґа[1]. Читай. Читай і думай. Ми повинні винайти такі компромісні форми, що задовольнили б обидві сторони.
***
Минув місяць.
Я вже з пам’яті цитував цілі сторінки старого Зиґмунда.
Одного разу вранці Том прибіг до мене, впав на канапу і застогнав:
— Нічого не можу придумати. Лишається відкрити притулок для недоношених цуценят або богадільню для підстаркуватих клерків.
— Ти — справжній дикун! — крикнув я. — Ти забув про наш принцип: поєднання добрих діл з комерційною справою. Одне одному не повинно заважати. Еврика! Я придумав! Єсть! Я відкриваю фабрику богів. Ти організуй школу місіонерів.
Ви не розумієте? Том теж відразу не зрозумів.
Ая в той час придумав діло, що відразу посунуло вперед справу цивілізації.
***
За пів року фабрика почала працювати.
Бажаючи полегшити життя нещасних темних дикунів наших тропічних колоній, я почав дешеве масове виробництво ідолів для всіх поганських вір на всі ціни й смаки.
1
Крафт-Ебінґ Ріхард фон (1840-1902) — австрійсько-німецький психіатр, невропатолог, криміналіст, дослідник людської сексуальности, один з основоположників сексології.