Майкл зиркнув на Трента.
— Але ж не дівча-підліток.
— Безперечно, — погодився Піт.
— Отже, у нас дві дівчинки-підлітки на відстані тридцяти миль одна від одної та стара наркоша в Атланті. І єдине, що їх об’єднує, — ця хрінь з язиком. — Майкл пильно подивився на Трента, наче намагався ще й поглядом донести свою думку. — Правильно?
У Трента задзвонив мобільний. Він глянув на екран, вибачився і вийшов з кімнати.
Піт важко зітхнув і взявся накривати тіло, натягуючи простирадло на голову.
— Неприємна ситуація.
— Так. — Майкл спостерігав за Трентом крізь скляні двері й думав: що, чорт забирай, не так із цим типом?
— Мені він здається тямущим, — сказав Піт, маючи на увазі Трента. — І порівняно з вашими колегами, так гарно вбраний, що аж око радіє.
— Що? — спитав Майкл. Він спостерігав за Трентом і намагався розчути, про що розмова.
— Костюм, — пояснив Піт. — Справляє враження.
— На гробаря клятого схожий.
На думку Майкла, Піт теж модником не був. Він завжди був вбраний у накрохмалений і чистий білий халат, але тільки тому, що рахунки за прання оплачувала лікарня. Під халатом Піт найчастіше мав на собі джинси й звичайну сорочку на ґудзиках. Широко розкритий комір відкривав жмут сивого волосся на грудях і золотий медальйон, який посоромився б носити навіть учасник гурту «Бі-Джиз»[6].
— Зв’язок між цими трьома справами дуже непевний, — зауважив Піт.
— Атож.
— Але те, що всі язики було відкушено, змушує задуматися. Це не така вже й звична річ. — Він узяв пластиковий пакет і підняв його, немовби минулого вечора Майкл недостатньо на нього надивився. — Маю сказати, за всі роки на цій роботі я нічого подібного не бачив. Сліди від укусів — так. Я завжди кажу: якщо хочете мати наукові докази того, що ми походимо від тварин, треба лише подивитися на пересічну жертву зґвалтування. — Піт поклав язик біля руки Монро. — Сліди від зубів у неї скрізь на грудях і плечах. Я нарахував щонайменше двадцять два. Певно, кусати жертву під час агресивного нападу — це тваринний інстинкт. Собаки й великі коти в дикій природі чинять так само. — Він усміхнувся. — А скільки відкушених сосків я бачив, уже й не злічити. У п’яти чи шести випадках жертвам відкусили клітори. Одного разу — палець… — Він глянув на Майкла і знову всміхнувся. — От якби в цих нелюдів росли роги, це значно полегшило б їх пошуки.
Майклу не подобалося, як судмедексперт на нього дивиться, і він не мав ані найменшого бажання вислуховувати, що той думає про сексуальних хижаків. Тому він сказав:
— Коли Трент припинить патякати по телефону, передайте йому, що я внизу.
Швидкою ходою він вийшов через аварійний вихід. Інстинктивно хотілося сісти в машину й покинути Трента ловити ґав, але Майкл відчував, що з цим типом не варто вимахуватися. Навіть якби Ґрір не викликав його, Майкл був не такий дурний, щоб нажити ворога в особі добре вдягненого козла з ДжБР.
— Де пожежа? — спитав Лео.
Він стояв на горішньому сходовому майданчику й курив сигарету.
— Дай закурити, — попросив Майкл.
— Я думав, ти покинув.
— Ти мені що, мати? — Майкл сягнув у нагрудну кишеню Лео й витяг звідти сигарети.
Лео клацнув запальничкою, і Майкл глибоко затягнувся. Вони були на гаражному рівні будівлі, де сморід автомобільних вихлопів і гуми заповнював собою все. Але сигаретний дим обпалив Майклу ніздрі й перебив смердоту.
— Ну? — почав Лео. — Де паразит?
Майкл видихнув струмінь диму, відчуваючи заспокійливу дію нікотину.
— Нагорі з Пітом.
Лео насупився. Піт навіки заборонив йому переступати поріг моргу після недоречного (як і слід було очікувати) жарту.
— А я в архів спускався.
Майкл примружився, щоб дим не потрапив у очі.
— І?
— Справу Вілла Трента засекречено.
— Аж так?
Лео кивнув.
— Чого б це чиюсь справу засекречували?
— А я знаю?
Хвилину вони мовчки курили, кожен заглиблений у свої роздуми. Майкл опустив погляд на долівку, всіяну недопалками. У відділку існувала сувора заборона куріння, але не дозволяти цілій тусовці поліцаїв щось робити було так само марно, як забороняти мавпі жбурлятися какашками.
— Навіщо Ґрір його викликав? Тобто конкретно його? Цю групу ЗРЗ, чорти його знають, що воно таке? — спитав Майкл.
— Ґрір його не викликав. — Лео звів брови, наче втішався тим, що володіє таємницею. — Коли Ґрір прийшов на роботу, Трент уже сидів у нього в кабінеті.
Майкл відчув, як удвічі швидше застукотіло в грудях серце. Нікотин подіяв, у голові трохи запаморочилося.
6