Майкл натиснув на кнопку консолі. Поки скло опускалося, сказав:
— Так?
— Хто виграє?
— Не «Атланта», — відповів Майкл, і Кольєр кивнув, наче нічого іншого й не очікував. Востаннє «Атланта» грала в Суперкубку кілька років тому. «Денвер» розгромив їх із рахунком 34:19.
— Як там Кен? — спитав Кольєр.
— Кен є Кен, — коротко відповів Майкл, не бажаючи розвивати тему про здоров’я напарника.
— Його допомога нам не завадила б. — Патрульний кивнув головою в бік корпусу. — Там кошмар.
Майкл промовчав. Хлопцеві нещодавно виповнилося двадцять, він, напевно, досі жив у підвалі в будинку своєї матері й думав, що є справжнім мужиком тільки тому, що кожного ранку надягає кобуру з пістолетом. Кількох таких кольєрів Майкл зустрічав у іракській пустелі, коли Буш-старший надумав розв’язати війну. Усі вони були щенятами, аж стрибали від нетерплячки й мали характерний блиск в очах, який свідчив про те, що воювати вони пішли не лише заради триразового харчування і безкоштовної освіти. Вони були одержимі честю й обов’язком, усією тією фігнею, яку бачили в телевізорі та якою їх годували вербувальники, зриваючи зі старших класів, мов стиглі вишні. Їм обіцяли технічну підготовку і виконання завдань у тилу — що завгодно, аби вирвати підпис на пунктирній лінії. Більшість із них відправили в пустелю першим транспортним літаком, а там їх перестріляли ще до того, як хлопці встигли надіти шоломи.
Із будівлі, смикаючи себе за краватку, наче йому бракувало повітря, вийшов Тед Ґрір. Як на чорношкірого, лейтенант був блідим, бо час проводив здебільшого за письмовим столом, гріючись у променях флуоресцентних ламп і чекаючи пенсії, щоб сконати.
Побачивши, що Майкл досі сидить у машині, він насупився.
— Ти сьогодні працюватимеш чи покататися надумав?
Майкл без поспіху витяг ключа із запалювання, саме тоді, коли по радіо почався коментар між періодами, і вийшов з машини. Як на місяць лютий, вечір видався теплий, і кондиціонери, що їх люди вставляли у вікна, дзижчали, як бджоли довкола вулика.
— А ти чого байдики б’єш? — гаркнув Ґрір на Кольєра.
Кольєру вистачило клепки, щоб, опустивши підборіддя до грудей, наче йому дали щигля по носі, щезнути з очей.
— Понівечили її добряче, — повідомив Ґрір Майклу. Витяг з кишені хусточку і стер із лоба піт. — Психований збоченець якийсь.
Це Майкл уже чув, коли відповів на дзвінок, який змусив його злізти з дивана у вітальні.
— Де вона?
— Шостий поверх. — Ґрір згорнув хустинку в охайний квадрат і поклав її до кишені. — У поліцію дзвонили з того телефону. — Він махнув рукою, показуючи на інший бік вулиці.
Майкл побачив пережиток минулого — телефонну будку. Нині в усіх були мобілки, особливо у дилерів і бандитів.
— Жіночий голос, — сказав йому Ґрір. — Запис буде в нас завтра.
— Скільки часу наші сюди їхали?
— Тридцять дві хвилини, — відповів Ґрір. Майкла здивувало тільки те, що їхали не довше. За даними дослідження, яке провели журналісти місцевих новин, час реагування на екстрені виклики з Ґрейді становив приблизно сорок п’ять хвилин. А «швидка» їхала ще довше. Ґрір повернувся до будинку з таким виглядом, ніби там йому гарантували відпущення гріхів. — Самі ми з цією справою не впораємося, доведеться попросити допомоги.
Майкла така думка обурила. За статистикою, Атланта була осередком злочинності в Америці, тож смерть якоїсь повії навряд чи можна вважати чимось екстраординарним, а коли зважити на те, де її знайшли, і поготів.
— Єдине, чого мені не вистачало для повного щастя, — щоб якісь кретини вказували, як мені виконувати свою роботу, — відрізав він.
— Кретин, який стоїть перед тобою, вважає, що саме цього тобі бракує, — не змовчав лейтенант. Майкл вирішив не сперечатися. І не тому, що Ґрір не терпів непокори. Просто він погодиться з Майклом, аби той замовк, а потім зробить по-своєму. — Це важкий випадок, — додав Ґрір.
— Вони всі важкі, — нагадав йому Майкл, відчиняючи задні дверцята своєї машини, щоб дістати піджак від костюма.
— У дівчини не було ні найменшого шансу, — вів далі Ґрір. — Її били, різали, трахали всіма можливими способами. Ми маємо справу з хворою на голову тварюкою.
Майкл надягав піджак, і йому спало на думку, що Ґрір говорить так, наче проходить кастинг на HBO[1].
— Кена виписали з лікарні. Сказав, що ми могли б як-небудь до нього заскочити, навідати.
1
HBO — американський кабельний телевізійний канал, належить до корпорації Time Warner. Відомий своїми популярними в усьому світі телесеріалами. (