| Я: |
(abbandonandosi) Чому тут більше не буде? Ні, не розумію тебе! Однак тоді я не розумію вже більше нічого… Виходить, я мала б сама позбутись себе! |
| Маліна: |
Бо ти можеш бути собі придатною лише тоді, коли завдаєш сама собі шкоди. Це початок й кінець усякої боротьби. Ти вже досить собі зашкодила. Усе це дуже стане тобі в пригоді. Однак не такій, якою себе уявляєш. |
| Я: |
(tutto il clavicembalo) Ах! Я є іншою, ти хочеш сказати, я стану ще зовсім іншою! |
| Маліна: |
Ні. Що за безглуздя. Ти — достеменно ти, і цього ти ніколи не зміниш. Однак одне Я — в полоні, а інше Я діє. Ти ж більше не будеш діяти. |
| Я: |
(diminuendo) Діяти я не любила ніколи. |
| Маліна: |
Однак ти діяла. І дозволяла здійснювати різні дії з собою, стала об’єктом різних діянь та діяльності. |
| Я: |
(non troppo vivo) Цього я теж не хотіла ніколи. Не вдавалась до жодних дій навіть проти своїх ворогів. |
| Маліна: |
Жоден із твоїх ворогів ніколи тебе не бачив, ти не маєш цього забувати, і ти ніколи не бачила жодного з них. |
| Я: |
Не вірю. (vivacissimamente) Одного я бачила, і він мене бачив, однак не в істиннім світлі. |
| Маліна: |
Що за дивні вимоги! Ти навіть хочеш, щоб тебе бачили в істиннім світлі? Може, навіть, усі твої друзі? |
| Я: |
(presto, agitato) Облиш, хто б у це міг повірити, друзів не має ніхто, можливо, лише тимчасово, на якусь певну мить! (con fuoco) Та ворогів має кожен. |
| Маліна: |
Можливо, навіть і їх немає… навіть і їх. |
| Я: |
(tempo) Є, я це знаю. |
| Маліна: |
Можливо, ворог перед тобою. |
| Я: |
Тоді ним мав би ти бути. Однак ти не є ним. |
| Маліна: |
Ти не маєш далі боротися. З чим боротися? Ти не повинна зараз ані йти далі, ані вертати назад, а маєш навчитися боротись інакше. Це єдиний вид боротьби, на який ти матимеш право. |
| Я: |
Однак я вже знаю, як Я вже зможу відбитися, бо чую вже ґрунт під ногами. За ці роки я віднайшла твердий ґрунт. |
| Маліна: |
І це тебе сповнює радістю? |
| Я: |
(con sordina) Що ти сказав? |
| Маліна: |
Який милий у тебе звичай, завжди втікати від відповіді, коли задаєш нові запитання! Ти мусиш стояти на місці. Це має бути лише твоє місце.[381] Ти не повинна намагатися пройти вперед, і не мусиш іти назад. Саме на цьому місці, єдиному місці, до якого належиш, ти зможеш перемогти. |
| Я: |
(con brio) Перемогти! Хто тут іще говорить про перемогу, якщо втрачено знак, під яким можна було б ще перемогти.[382] |
| Маліна: |
Однак це називається все ще: перемогти. Тобі це вдасться без жодного виверту та без насильства. Але переможеш ти не своїм Я, а… |
| Я: |
(allegro) А?.. Ось бачиш! |
| Маліна: |
Ти не зможеш цього зробити за допомогою свого Я. |
| Я: |
(forte) Чим моє Я гірше від інших? |
| Маліна: |
Нічим. Всім. Бо ти можеш робити тільки даремні речі. Цього не можна пробачити. |
| Я: |
(piano) Якщо й не можна пробачити, я хочу й надалі розтрачати себе, помилятися, доводити себе до згуби. |
| Маліна: |
Те, чого хочеш, більше не має значення. На своїм істиннім місці тобі нічого буде більше хотіти. Там ти будеш настільки собою, що зможеш відмовитися від свого Я. Буде це перше місце, на якому хтось зможе зцілити світ. |
| Я: |
Чи маю я це почати? |
| Маліна: |
Ти вже усе починала, тому мусиш почати й це. Ти ж усе і припиниш. |
| Я: |
(pensieroso) Я? |
| Маліна: |
Ти все ще любиш вимовляти його, оце Я? Ти все ще розважаєш про нього? Так зваж же його! |
| Я: |
(tempo giusto) Однак тільки зараз я починаю його любити. |
| Маліна: |
І як сильно, гадаєш, ти зможеш його любити? |
| Я: |
(appasionato е con molto sentimento) Дуже сильно. Надто сильно. Його я любитиму як свого ближнього, як тебе! |
вернуться
Ти мусиш стояти на місці. Це має бути лише твоє місце. — Парафраза вислову німецького гуманіста й реформатора церкви Мартіна Лютера (1483–1546): «Я тут стою, інакше я не можу».
вернуться
Перемогти! Хто тут іще говорить про перемогу, якщо втрачено знак, під яким можна було б ще перемогти. — Літературна цитата з вірша австрійського поета Райнера Марії Рільке (1875–1926) «Реквієм для Вольфа графа Калькройта».