Чи Кабала має вплив на теперiшнiх жидiв? Жидiвський письменник вiдповiдає: «Кабала так глибоко просякла жидiвську релiгiю, що багато iдей Кабали та молитов перейшло у кров i тiло жидiв, i жидам не сила їх покинути, хоч би й намагалися». А вони й не намагаються, бо ж вони їхнi рiднi, споконвiчнi, нацiональнi традицiї.
Третьою по Талмудi i Кабалi святою жидiвською книжкою є Бiблiя. Науковий аналiз Бiблiї цiлком твердо встановив, що теперiшня Бiблiя є дуже пiзнім i дуже перекрученим твором давнiших за Бiблiю творiв. Та й пiзнiшi редакцiї самої Бiблiї мають багато вiдмiнностей, порiвняно зi старiшими редакцiями. Первiсно Бiблiя була написана старосемiтським письмом без позначення голосних i без подiлу на слова. Десь у VII ст. до нашої ери масорети, тобто опiкуни священних книг, переписали Бiблiю, запровадивши пiдрядковi знаки на голоснi. У I ст. до Рiздва Христового Бiблiю переписали арамiйським квадратним письмом.
Фiлософ Б. Спiноза (1632–1677), жид, довiв, що «П’ятикнижжя» та «Книга Iсуса Навина» написанi у V ст. до нашої ери, а книга «Паралiпоменон» — у II ст. до Христа. Вiн установив, що «Книгу Псалмiв» написав не Давид, вона була складена значно пiзнiше. Професор Й. де Вiтте встановив тотожнiсть «Книги Другозаконня» з «Книгою Закона», а остання була написана 622 року до Христа. У своїй великiй розвiдцi «Вступ до iсторiї Iзраїля» проф. К. Велгаузен довiв, що пiзнiша частина «Шестикнижжя» («Жрецький Кодекс») написана пiсля Вавилонського полону.
Найстаріша частина Бiблiї написана в IX ст. до нашої ери. Вона називається «Елогiст» (вiд «елогiм» — боги). У VIII ст. до нашої ери була написана друга частина (перекази), в якiй головного жидiвського бога названо «Ягве». Тому цю частину назвали «Ягвiст». У пiзнiших редакцiях цих обидвох частин жиди поробили багато змiн.
Основну частину Бiблiї «П’ятикнижжя» переклали у III ст. до нашої ери грецькою мовою 70 богословiв. Тому цей переклад називається «Септуґiнт».
З не жидiв нiхто, крiм дослiдникiв, не знав змiсту жидiвської молитви «Кол Нiдре» («Звiльнення вiд обiцянки»). Її урочисто промовляють тричi всi у синагозi щороку на свято Йом Кiпур (День Покути). Жиди моляться: «Всi обiтницi, зобов’язання, присяги, клятви, чи вони називаються «конами» чи «конас», чи якоюсь iншою назвою, якими можемо обiцяти, чи присягнути, чи поклястися, чи зобов’язатися, i все те чим ми можемо бути зв’язанi вiд цьогорiчного Дня Покути до наступного, ми в усiм тiм каємося. Хай вони вважаються вiдпущенi, прощенi, забутi, уневажненi i недiйснi, намарнi i без наслiдкiв. Хай вони нас не зобов’язують. Хай не мають жодної сили супроти нас. Хай обiцянки нашi не вважатимуться за обiцянки. Хай нашi зобов’язання будуть необов’язковими для нас. Хай нашi присяги не будуть присягами».
Талмуд тлумачить цю присягу так: «Хто хоче, щоби жодна з його обiтниць, що її зробить наступного року, була уневажнена, не зобов’язуюча для нього, невикональна, той має на початку року проголосити таке: «Кожна присяга, що я її в майбутньому зроблю, хай буде фiктивна, незобов’язуюча для мене». I вона справдi буде незобов’язуюча, якщо вiн, присягаючись, пам’ятатиме цi слова».[21] Цю молитву жиди тримають у таємницi вiд не жидiв, бо держави, в яких вони живуть, вигнали б їх, адже ця молитва є свiдомим кривоприсяжництвом. Таке передбачали нiмецькi жиди, i на з’їздi рабинiв у Брунсвiку 1844 року запропонували викинути з богослужби молитву «Кол Нiдре». З’їзд не викинув.
Жиди не мають жiнку за людину. У своїй щоденнiй молитвi жид молиться: «Дякую Тобi, Боже, що Ти не зробив мене жiнкою». Талмуд учить, що починати богослужбу в синагозi можна, коли будуть присутнi не менше як 10 чоловiкiв, бо тодi Дух Божий приходить до синагоги. Якщо будуть присутнi самi жiнки, хоч би й тисячi їх, служби Божої не можна починати, бо Дух Божий не приходить до жiнок. Цього дотримуються i теперiшнi жиди.
Батько лорда Бiконсфiльда жид Iсаак Дiзраелi, що вихрестився, пояснював цей свiй крок тим, що юдаїзм рабинiв вiдриває жидiвський народ вiд усього культурного свiту.
Славний нiмецький поет, жид-вихрест Г. Гейне казав: «Жидiвська вiра — це не релiгiя, а божевiлля».
Хоч Талмуд учить, що кожного не жида, який читав Талмуд, треба покарати смертю, ми подамо тут кiлька цитат із Талмуда.
«Кожного ґоя, що вивчає Талмуд, i кожного жида, що допомагає йому в цьому, треба карати смертю» (Сангедрiн 59-а, Абода Зора 6, 8).
«Оповiдати щось ґоєвi про жидiвське набоженство — це те саме, що повбивати всiх жидiв, бо ж якщо ґої дiзнались би про що навчає жидiвська релiгiя, то вони повбивали би всiх жидiв». (Книга Давида 37).
«У нiякому разi не дозволяється жидовi рятувати життя християниновi» (Закон 50).
«Будьте немилосердними до християн» (Гiлхот Акум X. I).
«Не спiлкуйтеся з християнами» (Абгода Зара 25-б).
«Остерігайтеся християн на кожному кроцi» (Абдога Зара 25-б).
«Християни створенi, щоб завжди бути слугами жидiв» (Мiдраш Талпiот 225).
«До християн треба мати менший жаль, нiж до хворого поросяти». (Орач Чаїм 57, 6-а).
«Християни — це худоба, вiслюки» (Зога 11, 64-б).
«Християни споганили весь свiт» (Зога 1, 131-а).
«Нежидiвська душа походить вiд смертi i є тiнню смертi» (Емек Гамелеч 23-д).
«Християнськi душi — брудного походження» (Зога 1, 46-б).
«Мертвий робiтник-християнин є меншою втратою для роботодавця, нiж мертвий вiслюк» (Iоре Деа 337, 1).
«Забороняється жидам продавати християнам жидiвськi набоженськi речi» (Абгода Зара 14-б).
«Жиди мусять триматися якомога далi вiд християнських церков» (Iоре Деа 142, 10).
«Жиди не смiють вiдбудовувати зруйнованi доми, якi стоять близько до їх церков» (Iоре Деа 143, 1).
«Християнськi свята недостойнi у Бога, марнi, неправдивi, поганськi, шкiдливi» (Абгода Зара 78-ц).
«У жидiвськi свята жид не смiє заходити до християнської хати» (Ґiтiн 62-а).
«Не зважаючи на його грiхи, жид завжди вартий пошани» (Чаґiта 156).
«Проливати кров не жидiв — це значить дати жертву Боговi» (Iалкут Сiмонi 245-ц).
«Всi жиди мусять допомагати вбити жидiвського зрадника» (Чошен Гам 338, 16).
«Не потрiбно молитися, вбиваючи, в суботу» (Песачiм 49-б).
«Забороняється жидам рятувати життя не жида» (Бага Кама 29).
«Хто перекручує слова рабина, того треба вбити» (Ерубiн 21, 8).
«Бог заборонив ґоєвi обкрадати, грабувати, обшахраювати жида, але дозволив жидовi грабувати, обкрадати, обшахраювати ґоя» (Абда Зара 5, 8).
«Хто не вiрить у Тору (Бiблiю), того треба вбити. Хто має силу, хай уб’є мечем. Хто не має сили, хай знищить хитрiстю» (Чожен Гамiспат 425, 50).
«Жид, що служить у християнському вiйську, не мусить iти у першiй лавi, навпаки, має йти в останнiй лавi» (Песачiм 113-а).
«Жидiвський народ є єдиний вибраний Богом, а всi iншi народи заслуговують лише презирство та ненависть. Майно всiх народiв належить жидiвському народовi, отже, вiн має право вiдiбрати вiд них те майно» (Чожен Гамiшпат 348).
«Убий ґоя, i цариця небесна буде до тебе така добра, нiби ти принiс їй жертву» (Софер Iзраїль 177-б).
У Талмудi є така молитва: «Благаємо Тебе, Боже, покарай люто народи, якi не вiрять у Тебе. Побий їх, розбий їх на дрiбнi шматки. Вiдбери у них всяку надiю, все добро. Знищ, Боже, всiх ворогiв Твого народу жидiвського» (Крач Чаїм 480).
«Лише жид є людською iстотою, а всi iншi народи не є людськими iстотами, лишень звiрами» (Бага Кама 11, 6).
«Коли Месiя прийде, кожний жид матиме 2.800 рабiв» (Сiмон Гадарсен 56-Д).
«Ґоя маємо мати за худобу! (Iоре Деа 372, 2).
«Бог надав ґоєвi людську подобу, щоб жидам служив. Ґой є худобина в людськiй подобi i приречений служити жидовi денно i нічно» (Мiдраш Талпiот 225-л).
«Як тлумачити слово «грабунок»? — Ґоєвi заборонено красти у жидiв. Але жидовi не заборонено красти у ґоїв» (Тосефта Абда Зера 5, 6).
«За часу Шаламоє заборонено всiлякий ґешефт, але дозволено обдурювати ґоя, бо обдурювання ґоя приємне Боговi» (Орач Чаїм 539).