Жид пише: «Християни мають Iсуса Христа за знамено всього найчистiшого, святого, пiднесеного, гарного. А жиди мають його за знамено антисемiтизму, наклепу, жорстокостi, смерті».
Відомий голлiвудський кiнописьменник жид Бен Гетч в одному iз своїх творiв писав: «Одним з найгарнiших вчинкiв, що його будь-коли зробила юрба, було розп’яття Христа. Це був прекрасний вчинок. Але та юрба спартачила справу. Якби я керував покаранням Христа, то я був би наказав привезти його до Риму i кинути на розтерзання левам. Якби так було його покарано, то нiхто не мiг би зробити Бога з купки роздертого м’яса».
Жиди розпинають Христа ще й тепер. 1) Вони «промивають мозок» навiть священикам, щоби вони не визнавали божественості Сина Божого. 2) Вони вимагають заборонити християнську молитву в громадських установах та школах. 3) Щоби зруйнувати церкви матерiально, вони вимагають накладати податки на церкви[23] i не звiльняти вiд податкiв пожертви на церковнi потреби. 4) Вони ширять думку, що Христос був шахраєм, який вигадав сам своє розп’яття, прикинувся мертвим i пiдробив своє воскресiння. 5) Вони вимагають заборонити чи збойкотувати Оберамерґавську виставу «Муки Господнi» у Нiмеччинi. 6) Вимагають заборонити молебень подяки випускникiв шкiл по закiнченнi школи. 7) Вимагають заборонити виставляти макети Рiздва Христового на громадських мiсцях. 8) Вимагають заборонити спiв християнських колядок у школах. 9) Вимагають забрати хрести з вiйськових цвинтарiв та каплиць.
Жидiвський Нью-Йоркський часопис писав: «Ми, жиди, хочемо щоб уся та рiздвяна пропаганда скiнчилася раз i назавжди. Жидiвський народ у США має право вимагати, щоб нiякого Рiздва не було у школах». 66 жидiвських гурткiв у США призналися, що вони дали грошi на пропаганду заборони молитви в школах i громадських установах. Жиди вимагають вiд уряду США заборонити в школах навiть звичайне привiтання «Бажаю тобi веселого Рiздва». Вимагають усунути хрести з громадських та державних будинкiв i площ. Уряд уже забрав хрести з вiйськових церков. Щоби люди забули саме iм’я «Христос», жиди вимагають на привiтальних поштових картках, замiсть «Рiздво Христове», надрукувати «Сезонне Свято». Це вже зроблено. Тепер рiздвяних привiтальних карток з набоженською тематикою дуже мало у продажу. Протестуючи проти християнської молитви та хрестiв, жиди не протестують проти пропаганди безбожництва, проти розпусти, наркотикiв тощо.
У США субота є вже обов’язковим святом для банкiв, шкiл, заводiв i багатьох урядових установ. Але жиди не закривають своїх крамниць у суботу. Лишилося зробити ще один крок (зроблений у СРСР) — проголосити недiлю робочим днем (буднем).[24] Не офiцiйно це є i в США. Там побачите в недiлю вiдчиненi шинки, крамницi. Поки що Канада тримається християнського закону. В Канадi в недiлю все зачинено.
Про жидiвську небезпеку попереджували визначнi державнi мужi. Так, Цицерон назвав жидiв злою, руйнiвною силою, Магомет — п’явками, людожерами, Еразм — галапасами. Наполеон казав: «Я не хочу бачити жодного жида в моїй iмперiї. Я гиджуся цим найпiдлiшим народом». Ф. Вольтер назвав жидiв найогиднiшими галапасами. Марiя Тереза казала, що жиди роблять усе, чим чесна людина гидиться. Дж. Вашинґтон казав: «Жиди шкодять нам бiльше, нiж вороже вiйсько. Вони стократно небезпечнiшi для волi i добробуту Америки нiж всi ворожi вiйська. Дуже прикро, що Америка не повиганяла цих галапасiв i ворогiв американського добробуту». Б. Франклiн попереджував, що жиди зжеруть Америку, якщо вона їх не повиганяє. Президент Ю. Ґрант повиганяв жидiв з державних посад. Г. Форд казав, що вiйн не було б, якби уряди не тримали у своїх руках 50 жидiвських банкiрiв. М. Лютер писав: «Жадiбнiшого на грошi, жорстокiшого i мстивiшого народу за жидiвський, ще не iснувало. Жидiвський народ перейнятий думкою вбивати, мучити не жидiв». Багато Римських Пап попереджували про жидiвську небезпеку. Наприклад, Папа Климентiй VIII писав: «Увесь свiт страждає вiд жидiвського лихварства, ошуканства. Жиди зубожили багато людей, а надто селян, робiтникiв, незаможних». Ф. Вольтер пiдкреслював: «Жиди є дикий народ, який поєднав найогиднiшу скнарiсть з найогиднiшими забобонами та незгасимою ненавистю до всiх народiв, якi терплять жидiв i збагачують їх». Провiдна англiйська соцiалiстка Беатриса Веб казала, що жадоба зиску є рушiйною спонукою всього жидiвського народу. Всi жиди не мають анi бажання, анi здатностi працювати фiзично. Жиди не знають, що то є громадська i людська мораль. Е. Зiльбернер, iдеолог соцiалiстiв-фабiанцiв, подiляє цю думку.
Та послухаємо жидiв, що вони кажуть про самих себе.
К. Маркс пише: «Яка духовна основа жидiвства? Жадоба грошей. Хто є справжнiм жидiвським Богом? Грошi».
Вiн же пише: «Жиди вже одержали однаковi права з iншими громадянами. Але ця однаковiсть є на жидiвський спосiб. Це значить, що, наприклад, вiденськi жиди (де їх ледве мають за людей) можуть своєю грошовою силою змiнити майбутнє Європи. Жиди звiльнилися вiд утискiв i гноблення не лише тому, що стали володарями грошей, але й тому, що золото стало свiтовою силою. Жиди звiльнилися в такiй мiрi, в якiй християни стали жидами. Та навiть i позбавленi формально полiтичних прав, жиди мали i мають фактично величезну силу впливати на державну полiтику».
Жидiвський письменник пише: «Жид завжди незадоволений, завжди неспокiйний, невгамовний. Причини, що породили це, — внутрiшнi, пов’язанi зi самою духовнiстю жида. Він уважає, що життя повинно приносити людинi лише насолоди. Не вiрячи у посмертне життя, жид не має надiї на нагороду в небi, тому не хоче скоритися пробам життя. Цi проби бентежать його, i вiн протидiє супроти них не почуттям неминучостi, як мусульманин, не покорою, як християнин, але ворохобою, бунтом. Маючи матерiалiстичний свiтогляд, жид хоче здiйснити свiй iдеал життя за всяку цiну, не перебираючи у засобах. Все, що затримує здiйснення його iдеалу, викликає у нього люту ненависть. Духовнiсть жида — iстотно ворохобна. Свiдомо чи несвiдомо, жид є завжди ворохобником» (Б. Лазар).
«Свiтова революцiя, яку ми тепер переживаємо, є i буде нашою жидiвською справою i в наших, жидiвських руках. Ця революцiя змiцнить наше жидiвське панування над iншими народами» (газ. «Пепль Жуїф», 8.02.1919, Париж).
«Ми, жиди, є винищувачами, руйнівниками, i будемо ними завжди. Щоб ви християни не зробили, нiщо не задовільнить наших вимог. Ми нищитимо, бо хочемо панувати у свiтi» (Г. Самуель).
«Ми, жиди, маємо намiр переробити християн, як комунiсти перероблюють їх у СРСР. Задля того треба часу трьох поколiнь» (Равi Броун).
«Iдеали комунiзму є однаковi з багатьма iдеалами жидiвства. Тим-то багато жидiв є комунiстами» («Жевiс кронiкл», 4.04. 1919, Лондон).
«Жиди є рушiйною силою i комунiзму i капiталiзму» (Р. Пiтт).
«Жидiвську справу може розв’язати лише соцiалiстичне суспiльство» («Нью Масс», 12.05.1936).
«Великим iдеалом жидiвства є, щоби всi народи i вiри зникли i було б одне свiтове, фактично жидiвське братерство народiв» (Жевiс Ворлд», 9.11.1883).
«Головна наша мета — панування жидiвства у свiтi — ще не осягнена, але вона буде осягнена, i вона вже наблизилася набагато ближче, нiж християни думають. Московський царат, нiмецьке королiвство вже скиненi. Всi народи вже стали на шлях самогубства. Вже починається жидiвське панування у свiтi» (Й. Шультбух).
«Лiга Нацiй є жидiвською iдеєю. Ми, жиди, створили її 25-рiчною боротьбою. Єрусалим буде колись столицею всього свiту» (Н. Соломон).
«Iдеал Органiзацiї Об’єднаних Нацiй — це iдеал усiх жидiв» (Д. Бен-Гурiон).
«Теперiшнiй свiтовий соцiалiзм є лише першим ступенем юдаїзму, лише початком свiтового здiйснення пророцтв наших, жидiвських пророкiв. Ми, жиди, можемо розбудувати без перешкод нашу нацiональну державу Iзраїль лише тодi, коли Лiга Нацiй з її вiйськом буде спроможна захищати слабких у свiтi. Ми, жиди, зможемо задовольнити нашi нацiональнi та мiжнароднi потреби лише тодi, коли в Лiзi Нацiй запанує соцiалiстична iдеологiя. Тим-то всi жидiвськi громади, сiонiсти i не сiонiсти, соцiалiсти i не соцiалiсти мусять допомогти в здiйсненнi перемоги соцiалiзму у свiтi, якщо не з принципових причин, то принаймнi з тактичних» (А. Носсiнг).