Центральний Комiтет московської партiї соцiал-демократiв складався з таких осiб: Дiамант, Ґiммер, Штраус, Ратнер, Лiбер, Зон, Дан, Гоц, Раппапорт, Цедербаум (Мартов), Цедербаум (Левицький). Разом 11 членiв. Всi одинадцять — жиди.
У Центральний Комiтет московської партiї соцiал-революцiонерiв входили А. Керенський, Аранович, Цiплер, Львович, Давидович, Гуревич, Ґольдштейн, Лихач, Хiнчук, Берлiнрут, Дiстлер, Чернявський, Резенберг, Ратнер, Чайковський. Разом 15. З них жидiв 14.
Редакцiю часопису французьких соцiалiстiв «Ле Популєр» представляли: Леон Блюм, Розенфельд, Герман, Гiрш, Мох, Жиромський, Вайль, Ренталь, Коген, Ґольдшiльд, Ю. Донтш, Лiберман, Л. Лiвi, Кантер. Всi — жиди.
Редакцiя часопису бельгiйських соцiалiстiв «Ле Пепль» складалася з таких осiб: Люлешер, Скотiнос, Левi, Ґодштейн, Блюм, Ґольдцiнґер, Епштейн, Кейфер, Фiшер. Всi — жиди.
Перший соцiалiстичний часопис у Нiмеччинi заклав жид Карл Гохберґ. Кiлькаразовим головою соцiалiстичних з’їздiв був жид Пол Зiнґер. Теоретики соцiалiзму були жиди: К. Маркс, Е. Бернштейн, Адольф Браун, Якiв Штерн. Першим президентом республiканської Нiмеччини був жид Фрiдрiх Еберт, а його уряд мав п’ять мiнiстрiв-жидiв. Засновники комунiстичної республiки в Мюнхенi 1919 року були жиди: Курт Айснер, Ляндавер, Пiалер, Аксельрод.
Незмiнними дорадниками трьох президентiв (Ф. Рузвельта, Г. Трумена, Д. Ейзенхауера) були жиди: С. Розенман, Б. Барух, Л. Брандес, Ф. Франкфуртер. Дорадником през. В. Вiльсона був жид Едвард Гауз.
Редактором комунiстичного часопису «Дейлi Уоркер» в США був жид Джон Ґейтс (Iзраїль Реґенштрiх).
Переговори про визнання СРСР вели уповноважений СРСР М. Литвинов та уповноваженi США Ф. Франкфуртер і Б. Барух. Всi три — жиди. М. Литвинов — явний комунiст, Ф. Франкфуртер — соцiалiст-комунолюб, Б. Барух — соцiалiст-москволюб. I всi три були, насамперед, жидiвськими нацiоналiстами.
Жидiв бачимо у проводi всiх революцiй. Наприклад, у Московщинi Л. Троцький (Бронштейн) i тисячi iнших, у Нiмеччинi — К. Лiбнехт, Р. Люксембурґ, К. Айслер, у Францiї — Г. Гейне, Л. Борне, у Польщi — Я. Берман, у Румунiї — Анна Паукер, у Мадярщинi — Б. Кун (Коген), М. Ракочi (Розенкранц), Е. Геро, у Чехiї — Р. Сланський, в Українi — М. Каганович, в Iспанiї — Замора, Азана, Розенберґ. Провiдниками 1-го соцiалiстичного Iнтернацiоналу були жиди: М. Фрiбурґ, Жан Коген, Арон Адлер, I. Френкель. З одинадцяти членiв Полiтбюро КП США шiсть були жиди. Самi жиди кажуть: «Це не випадково, що серед соцiалiстичних провiдникiв є дуже багато жидiв». Бо «жидiвська духовнiсть в основi є революцiйною, ворохобливою. Кожний жид є революцiонером, свiдомо, чи пiдсвiдомо» (Б. Лазар).
Жиди кажуть: «Бiльшовицька революцiя — це витвiр жидiвського розуму, жидiвського незадоволення, i вона спланована жидами з метою створити новий лад у свiтi. Що так майстерно здiйснено в московськiй iмперiї жидiвським розумом i плануванням, стане дiйснiстю в усьому свiтi також силою жидiвського розуму» («Американ Гебрей»). «Факт перемоги бiльшовизму, факт, що так багато жидiв є бiльшовиками, факт, що iдеї та iдеали бiльшовизму так подiбнi до улюблених iдей юдаїзму — всi цi факти примушують нас, жидiв, думати i дiяти дуже уважно й обережно» («Джевiс Уорлд»).
«Всi жиди в СРСР переконанi, що упадок совєтської влади i захоплення влади кимось iншим було би найбiльшим, що його можна уявити, жидiвським нещастям» (там же).
«Профашистська та пронацистська наволоч у США погрожує соцiалiстичному СРСР усiм: вiд атомної бомби — до «демократичних» виборiв у СРСР. А ми бачимо, що в США кожний, хто ненавидить москвинiв, завжди ненавидить i жидiв. Чи хто колись бачив антисемiта, який не був би водночас i проти совєтського СРСР? Ми, жиди, вже пiзнали своїх ворогiв. Пiзнаймо ж i своїх приятелiв — совєтський народ» («Сентiнель»).
«Якщо б не було московського червоного вiйська, то тепер не було би жидiв анi в Європi, анi в Палестинi, анi в Африцi, а в США час iснування жидiв рахувався би днями. То є безперечний iсторичний факт, що СРСР врятував жидiвський народ вiд смертi. Американськi жиди нiколи не забудуть iсторичного боргу рятiвниковi жидiвського народу — СРСР» (А. Бiттельман).
«Кожний жид, що щиро цiкавиться долею жидiвства, мусить розумiти, що найлiпшi сини жидiвського народу є жидiвськi комунiсти, i що найлiпшим союзником жидiвства є комунiстична партiя» («Йевiс Лайф»).
Високий офiцер вiйськової Служби безпеки США пише: «Мої слiдчi i я сам дослiдили тисячi комунiзуючих i комунiстiв — воякiв та старшин США. Серед них вiдсоток жидiв був понад всi пропорцiї дуже високий. Серед воякiв-жидiв було 75 % комунiстiв» (Р. Г. Вiльямс).
Рабин Бенджамiн Шульц почав поборювати комунiзм серед жидiв. Рада рабинiв Нью-Йорку, що складалася з 400 рабинiв, вигнала його з посади рабина i закликала жидiв бойкотувати його. На з’їздi американсько-жидiвського об’єднання (Конґресу) 1938 року Авраам Левiн запропонував додати до ухвал з’їзду осуд комунiстичних теорiй. Увесь з’їзд із великим обуренням вiдкинув той додаток.
Московського шпигуна Олджера Гiса врятувала вiд смертi жидiвка Гелена Ботенвайзер, жiнка жидiвського банкiра. Вона заклала велику грошову запоруку, щоби шпигуна Роберта Соблена випустили тимчасово з в’язницi перед судом. Вийшовши з в’язницi, вiн утiк до СРСР i запорука пропала.
Поборюючи комунiзм, голова товариства iменi Бьорча Роберт Велч цiлковито не чiпав жидiв. Незважаючи на це жиди виповiли вiйну тому товариству. Чому? Жиди вiдповiдають: «Пошкрябайте запеклого антикомунiста — знайдете жидоненависника».
Найменший натяк на те, що iснує якась таємнича сила, яка має своєю метою панувати в усьому свiтi, викликає у жидiвства великий крик спростування. I це спростування та обурення жиди зчиняють навiть i тодi, коли в тому натяку нема анi згадки про жидiвство. Чому ж вони протестують? Бо жиди брали чинну участь i часто були керiвниками всiх таємних гуртiв, що мали таку мету.
У США виходить кiлька жидiвських часописiв, журналiв некомунiстичного, несоцiалiстичного напряму. Анi один з них нiколи не виступав проти чогось соцiалiстичного, комунiстичного. А проти патрiотизму, релiгiї, зокрема християнства, виступали. Головний дорадник трьох президентiв США жид Б. Барух казав: «Патрiотизм — це нiсенiтниця».
Об’єднання американських жидiвських парафiй на своєму рiчному з’їздi виступило проти iснування Парламентської слiдчої комiсiї антиамериканської дiяльностi.
Жиди в США вже не ховаються i пишуть вiдкрито таке: «Ми, жиди, ухиляємось вiд вiйськового обов’язку пiд час вiйни, хоч ми маємо з вiйн бiльше користi як будь-хто. Ви, християни, багато кричите й обурюєтесь незаслуженим жидiвським впливом у театрах та кiно. Припустимо, що ви маєте обґрунтованi причини. Але ж цей вплив i порiвняти не можна з величезним, приголомшуючим нашим впливом у школах, книжках, урядах, законодавствi i навiть на ваш щоденний спосiб мислення. Так, ми, жиди, влiзливi заколотники. Так, ми, жиди, головнi винуватцi воєн i революцiй. У ваше особисте i громадське життя ми вносимо незгоду, чвари, розбиття. Ми, жиди, завоювали вас, християн, так, як жодний з ваших iмператорiв не завойовував Африки чи Азiї. Ми, жиди, змiнили напрям вашої iсторiї. I зробили ми це лише силою нашого духу i розуму, силою наших iдей. I кiнця нашого, жидiвського впливу ще не видно» (Маркус Елi Раваж у «Сентура Мегезiн», 11.1928).
Жиди в США мають 21 велику органiзацiю, понад сто менших i тисячi малих з вiддiлами чи уповноваженими в кожному мiстi, мiстечку i селi. Вони мають i головний провiд, що об’єднує їх всiх та спрямовує їхню дiяльнiсть. Найбiльшi з них: Американське жидiвське об’єднання, Американська жидiвська колегія, Жидiвська робiтнича організація, Антитерористичне товариство.
Всi цi жидiвськi органiзацiї щороку збирають у США понад 625 мiльйонiв доларiв на добродiйну допомогу. З того на допомогу в США дають 10 %, а 90 % вiдсилають до Iзраїлю. Та й з тих 10 %, що витрачають у США, на справжню допомогу дають лише одну десяту, а дев’ять десятих витрачають на полiтичнi жидiвськi справи, насамперед на пропаганду. За законами США пожертви на добродiйнi справи звiльняються вiд державного податку. Всi жидiвськi дачки звiльненi вiд того податку, бо ж офiцiйно вони збираються на нiбито добродiйнi цiлi. Фактично ж з усiх зiбраних пожертв на добродiйство жиди витрачають менше як 10 %. Уряд США знає про це i мовчить.