Выбрать главу

Притягти Антитерористичне товариство до суду майже неможливо, бо керують обмовою, очорнюванням, оббрiхуванням досвiдченi правники, i робиться то все без пiдписiв авторiв анонiмно. Мiльйони брехливих листiв, статей, книжечок, що їх розсилає це товариство, не пiдписанi. Обмовляють вишколенi плiткарi усно. Крiм того, багато видавцiв, редакторiв, конгресменiв, навiть i суддiв, знаючи силу жидiвства просто бояться його помсти. Скiльки таких заляканих конгресменiв, сенаторiв, видавцiв, редакторiв, якi всупереч власним переконанням пiдтримували домагання жидiв, нiхто не може пiдрахувати. А що таких є дуже багато, доводять тисячi фактiв, що випадково виявилися.

Антитерористичне товариство збирає не лише серед жидiв на свою дiяльнiсть п’ять з половиною мiльйонiв доларiв рiчно. Воно розсилає до часописiв, до радiо і телестанцiй безплатно написанi жидами останнi вiстi, статтi, промови. Воно пропонує школам, церквам, клубам своїх промовцiв, викладачiв, дорадникiв безплатно. Воно видає свою лiтературу 16-ма мовами i розсилає її безплатно часописам, журналам, клубам, школам. Року 1945 воно мало щоденно 216 виступiв на радiо. На 1946 рiк запланувало мати 65.000 всiляких виступiв. За виступи лише на радiо Антитерористичне товариство мало заплатити 1944 року чотири мiльйони доларiв. Але не заплатило нiчого, бо власниками всiх великих радiомереж у США є жиди, тож вони нiчого не платять. Це товариство надрукувало 1945 року в 397 часописах 26 оголошень на всю сторiнку i 2.000 менших оголошень. Всi безплатно, бо власниками бiльшостi великих часописiв та журналiв США є жиди. Читали тi оголошення (тобто жидiвську пропаганду) понад 100 мiльйонiв люду. Низку 12 великих пропагандiвних оголошень товариство розлiпило на 1.000 мiсцях у 120 мiстах США. Коштувало це чверть мiльйона доларiв. Антитерористичне товариство дало 500.000 доларiв Калiфорнiйському унiверситетовi на дослiди i видання книжки «Християнська вiра i жидоненависництво».

У своєму рiчному звiтi Антитерористичне товариство пише, що воно впливає на 1.900 найбiльших щоденних часописiв у США, якi разом мають 43 мiльйони читачiв. Крiм того, впливає на малi часописи, на робiтничi та неангломовнi, якi разом мають 10 мiльйонiв читачiв. Товариство видало 1945 року 40 мiльйонiв дитячих i солдатських книжечок. Громадськi книгозбiрнi купили 1945 року 330.000 книжок, що їх поширювало Антитерористичне товариство. Воно само видало 9 мiльйонiв пропагандивних книжечок. Понад 30 мiльйонiв людей слухали доповiдi, що їх виголошували в нежидiвських органiзацiях присланi Антитерористичним товариством полiтики, науковцi, письменники та iншi поважнi особи.

Антитерористичне товариство цензурує не лише часописи та журнали, якi в жидiвських руках, але й тi, якi є в нежидiвських. Воно ввiчливо «просить» видавцiв та редакторiв не писати нiчого злого про ту чи iншу особу, або справу, або, навпаки, не писати нiчого доброго про ту чи iншу особу, або справу. I видавцi та редактори мусять виконати ту «просьбу», бо знають, що Антитерористичне Товариство має силу вiдiбрати вiд них платнi оголошення. А кожний часопис та журнал тримається лише грошима з оголошень. Так, наприклад, велика щоденна газета «Таймс» почала була друкувати статтi проти полiтики президентських дорадникiв Ф. Франкфуртера, Г. Лемана та Г. Морґентау. У тих статтях не було анi натяку, що тi особи жидiвського походження. Та це не допомогло. Антитерористичне товариство погрозило часописовi, що вiдбере вiд нього оголошення. Так «Таймс» примушений був замовчати про зловживання чи помилки дiячiв жидiвського походження. Проти не жидiв мiг писати все досхочу. У своєму звiтi це товариство натякає, що воно домовилося з пресовим агентством «Асошiейтед Прес» про те, що воно не буде вказувати на нацiональну приналежнiсть злочинцiв, коли вони жиди.[30]

Антитерористичне товариство має по всiх США своїх платних звiдунiв, якi слiдкують у своїй мiсцевостi за кожним поважним дiячем i кожним товариством, за виступами на радiо, в мiсцевих часописах i всi такi вiдомостi посилають Головнiй управi в Нью-Йорку. Вона має 100.000 картотеку «жидоненависникiв», «фашистiв», «реакцiонерiв» з їхнiми життєписами. Вiдпис цiєї картотеки напевно є i в Москвi. Головна управа шантажем, загрозами примушує їх мовчати чи припинити дiяльнiсть. Цiлковито так як НКВД у СРСР.

Як бачимо, дiяльнiсть Антитерористичного товариства i Американської жидiвської комiсiї є тотожнi. Навiть рiчнi звiти обидвох є тотожнi. Ця їхня тотожнiсть вказує на те, що обидвi органiзацiї фактично є один той самий згурт, що з тактичних причин назовнi назвав себе двома рiзними назвами: Антитерористичне товариство i Американська жидiвська комiсiя.

Антитерористичне товариство всiма способами виховує у нежидiвської молодi ворожiсть до патрiотизму, нацiоналiзму, релiгiї. А у жидiвської молодi навпаки — роздмухує жидiвський нацiоналiзм i побожнiсть. Жидiв, якi приятелюють з не жидами, чи навiть ставляться байдуже до жидiвського життя, товариство залякуванням звертає зi «зрадницького» шляху. На жидах, якi женяться з не жидами, товариство всякими способами мститься.

Антитерористичне товариство у своїй дiяльностi не цурається i провокацiї. Наприклад, США позичили зруйнованiй Нiмеччинi великi грошi на вiдбудову знищеного вiйною. Нiмцi почали дуже швидко його вiдбудовувати. Московщина побачила, що Нiмеччина може знову вирости на велику потугу, яка становитиме загрозу московськiй iмперiї. Отже, Московщина запланувала перешкодити Нiмеччинi вiдбудовуватися. Вона наказала комунiстичним партiям у свiтi пiднести великий шум, протест проти вiдбудови «нiмецького нацизму». А що того нацизму вже не iснувало, то комунiсти створювали у свiтi нiби нацистськi таємнi товариства, якi малювали свастику на жидiвських синагогах та розсилали людям нацистську лiтературу.

Творити такi «таємнi нацистськi» товариства в США взялося Антитерористичне товариство. Воно створило в США «Нацiональну партiю вiдродження», а на її провiдника поставило свого члена жида, комунiста В. Степановського. На допомогу йому послало своїх провокаторiв комунiстiв Рута Роса, Лоуренса Сестiта, Луї Мостацiо, Джона Ланґрода, Рiчарда Гамеля, Чарлi Смiта. Всi вони одержували вiд Антитерористичного товариства сталу платню i грошi на видання лiтератури. Дiяльнiстю їх керував шеф розвiдки Товариства жид Сендi Ґрiфiтс та другий провiдник Товариства Фредерiк Вайс. Хоч Антитерористичне товариство не шкодувало грошей i допомагало своїми людьми, проте та «нацистська» партiя не росла i 1953 року вмерла.

Подiбну спробу творити «нацистiв» жиди пробували i в Канадi. Антитерористичне товариство надало президентовi Д. Ейзенхауеровi почесну нагороду. Вiн прийняв.

Таємну слiдчу й обмовну дiяльнiсть ведуть ще й iншi органiзацiї США. Наприклад, «Приятелi демократiї», «Протинацистське товариство» та iншi.

Американський жид пише, що iснує запекла таємна жидiвська органiзацiя «Сангедрiн», що тримає залякуванням у своїх руках мало що не все жидiвство. Те, що пише Г. Клейн 1945 року, писав 100 рокiв тому славний Б. Дiзраелi. Канадський жид др. I. Рабiнович у своїй доповiдi в Монреалi казав, що багато жидiв стероризовано жидiвськими провiдниками i вони бояться виступити проти дiяльностi таких товариств, як, наприклад, Антитерористичне.

Конституцiя i закони США забезпечують кожному громадяниновi навiть i не громадяниновi США однаковi права. Отже, нема жодної потреби ще в одному законі про однаковiсть прав. Антитерористичне товариство створило окремий орган — Комiсiю громадянських прав.[31] Воно на своєму з’їздi в Детройтi 27 квітня 1946 р. сформулювало громадянськi права. Демократична партiя США прийняла майже без змiн ту формулу за свою. Коли проаналiзуємо її, то побачимо, що в нiй вимагається не однакових прав, але бiльших прав жидам, бо вимагається карати за найменшi вияви зневаги, огиди до жидiв, що вважається антисемiтизмом. А досвiд показав, що жиди вважають за антисемiтизм всяку критику комунiстiв, якщо тi комунiсти жидiвського походження. Отже, вистачає закрити комунiстичну пропаганду жидiвською личиною — i цей новий закон США охоронить комунiстiв. Лiпшої форми цензури патрiотичних видань у США годi вигадати.

Французький соцiолог Е. Дiмне, вивчивши духовне, iнтелектуальне життя в США, пише, що в цiй країнi реклама так опанувала розум американцiв, що 90 % з них думають не власним розумом, але розумом тих 10 %, що думають власним розумом. А тi 10 % є власниками радiомереж, великих часописiв, журналiв. Тим-то радiо та часописи мають вирiшальний вплив на вибори президента, сенаторiв, членiв Парламенту. Тим-то на тi вибори витрачаються величезнi грошi. Так, на вибори президента витрачається понад 10 мiльйонiв доларiв, на вибори сенатора — понад один мiльйон доларiв, на вибори члена Парламенту — понад пiвмiльйона доларiв. Такi великi грошi дають тi, якi мають їх багато. I, самозрозумiло, дають не лише за «спасибi», а вимагають вiдчутної «подяки». Так, вибори в США фактично є в руках банкiрiв, мiльйонерiв. А найбагатшi з них — жиди, i вони мають президента, сенаторiв, членiв Парламенту i навiть Найвищий Суд у своїх кишенях. Один iз них, всемогутнiй Ф. Франкфуртер вiдкрито казав: «Я маю уряд США у своїй маленькiй, бiчнiй кишенi».

вернуться

[30]

Коли злочинцями є українцi, то часописи США завжди пiдкреслюють їхню українську народнiсть (нацiональнiсть).

вернуться

[31]

Фактичним провiдником цiєї Комiсiї був московський шпигун комунiст Арнольд Фостер.