Мафія

Свердлов Я. (Моiсейвiч), Президент СРСР, Голова Червоного Хреста СРСР;

Серензон Д., чекiст в Українi;

Серебровський А., член ЦК ВКП(б);

Сiлвер Гiлел, рабин, комунiст;

Сiмон М., перекладач «Талмуда» англiйською мовою;

Сiмон Андре (А. Кац), редактор у комунiстичнiй Чехiї;

Скот Адрiан, кiносценарист, комунiст;

Скотiнос Д., редактор соцiалiстичного часопису «Ле Пюпл»;

Сланський Р. (Зальцман), Голова уряду комунiстичної Чехословаччини;

Слуцький А., керiвний НКВД-ист в Українi;

Сокольнiков Ґеорґiй, член ЦК ВКП(б);

Спiнґард Артур, Голова Об’єднання негрiв у США;

Спiноза Барух, фiлософ;

Спiтсер Барух, провiдний масон;

Ставiс Мортон (Iсаак Ствiцький), провiдний член КП США, Голова прокомунiстичної Спiлки юристiв США;

Стасун Вiктор, банкiр, радник Голови англiйського уряду Д. Ллойд Джорджа;

Стачел Джек, член Полiтбюро КП США;

Стейн Роберт, член прокомунiстичної Спiлки юристiв США;

Стейнґард А., член ЦК ВКП (б);

Стеклов Ґеорґiй (Нахамкес), мiнiстр СРСР;

Степановський Володимир, провокатор Антитерористичного товариства, шпигун;

Стоцький I., перекладач «Талмуда» англiйською мовою;

Стрiєвський К., член ЦК ВКП(б);

Темпло Янкель, провiдний масон, зробив герб Великої Ложi;

Трахтенберґ Александр, провiдний член КП США, шпигун;

Трачер А., член ЦК ВКП(б);

Трилiсер Михаїл, керiвний НКВД-ист СРСР;

Тромбо Далтон, кiноактор, член КП США;

Троцький Лев (Бронштейн), Головнокомандувач вiйськом СРСР;

Уґаров А., член ЦК ВКП(б);

Уманськiй Костянтин (М. Ульман), посол СРСР до Мексики;

Уншлiхт I., член ЦК ВКП(б);

Фейст Iрвiнґ, Голова пластунiв США;

Фельдман С., чекiст в Українi;

Фелдман Говард, член прокомунiстичної Спiлки юристiв США;

Фермен Iрвiнґ, член Головної Управи прокомунiстичного Американського Союзу громадських свобод;

Фiнкел Давид, член прокомунiстичної Спiлки юристiв США;

Фiнкелштайн Сiднi, професор Iнституту марксизму в Нью-Йорку;

Фiшер Ю., редактор соцiалiстичного часопису «Ле Пюпл»;

Фоко Ернест (Е. Фуч), провiдний комунiст США;

Фостер Арнолд (Фастенберґ), член проводу прокомунiстичної «Лiги громадянських прав» у США;

Френкель I., провiдник 1-го Iнтернацiоналу;

Френкель М., керiвний НКВД-ист в СРСР;

Френкел О., заступник голови прокомунiстичної Спiлки юристiв США, член кiлькох прокомунiстичних товариств;

Фрiбурґ М., провiдник 1-го Iнтернацiоналу;

Фуджувака Анна (Айзенберґ), провiдний член КП Японiї;

Фукс Савелiй, чекiст в Українi;

Хорiн В., член ЦК ВКП(б);

Хутасевич М., член ЦК ВКП(б);

Чайлдз Морiс (Я. Чiловський), провiдний член КП США;

Чаплiн Чарлi (I. Тонштайн), кiноактор, комунолюб, 6-тиколонник;

Чернявський I., член ЦК московської партiї соцiал-революцiонерiв;

Чизiншевшi I. (I. Ботман), член Полiтбюро КП Румунiї;

Чудов М., член ВКП(б);

Цимбалiст Єфрем, комунiст, його жiнка була видавцем «Сатордей Iвнiнґ Пост»;

Цiплер Д., член ЦК московської партiї соцiал-революцiонерiв;

Шапiро Михаїл, комунiстичний провiдник в Китаї;

Шапiро Ралф, член прокомунiстичної Спiлки юристiв США;

Шатер Я., перекладач «Талмуда» англiйською мовою;

Шварц С., член ЦК ВКП(б);

Швернiк А., член ЦК ВКП(б);

Шерi Дор, власник кiномережi США, Голова Антитерористичного товариства, комунолюб, 6-тиколонник;

Шерман Е., редактор соцiалiстичного часопису «Ле Попульєр»;

Шелехес Iлля, заступник Голови уряду УРСР, член Полiтбюро КПУ;

Шiнвел Емануїл, англiйський мiнiстр;

Шiфт Янкель, Нью-Йоркський банкiр, дав В. Ленiновi 20 мiльйонiв доларiв на революцiю;

Шлiхтер Олександр, Мiнiстр земельних справ УРСР;

Шмiдт Д., мiнiстр СРСР, член ЦК ВКП(б);

Шнайдермен Вiльям, член ЦК КП США;

Штерн Якiв, соцiалiстичний iдеолог;

Штраус Л., член ЦК московської партiї соцiал-демократiв;

Шулмен Маршал, керiвник московського Iнституту в Колумбiйському унiверситетi;

Юркiн Т. (М. Вайнберґ), мiнiстр СРСР;

Юреньєв К. (Я. Гофман), посол СРСР до Японiї;

Яґода Ґ. (Г. Гершель), керiвник НКВД, член ЦК ВКП(б);

Якiр Йона, генерал, член Полiтбюро КП(б)У;

Якобсон Серґій, керiвник Слов’янського Вiддiлу Конґресової книгозбiрнi, україножер;

Яковлев I., член ЦК ВКП(б);

Ярмолiнський Адам, заступник мiнiстра США, Голова прокомунiстичної «Фундацiї задля республiки», соцiалiст, вiдкрито боронив комунiстiв;

Ярославський Ємельян (Я. Ґовблеман), Голова Товариства безбожникiв СРСР.

Поданий тут список жидiв в урядi США, в ООН, шпигунiв тощо подаємо лише для прикладу. Це — малесенька частинка всiх i то лише керiвних, великих. Середнiх i малих — безлiч.

IV. ФАБІАНСЬКИЙ СОЦІАЛІЗМ

Насамперед дуже цiкавий факт: соцiалiсти та комунiсти кричать, що вони запеклi вороги капiталiстiв. I дивна рiч: тi «запеклi вороги» одержували вiд капiталiстiв величезнi грошi на їхню соцiалiстичну дiяльнiсть. Наприклад, американський мiльйонер Джозеф Фiлс дав В. Ленiновi великi грошi на скликання в Лондонi 1908 р. з’їзду бiльшовицької партiї. Нью-Йоркський банкiр Якiв Шiф дав 1917 р. Л. Троцькому 20 мiльйонiв доларiв на революцiйну дiяльнiсть. Англiйськi банкiри М. Ротшiльд та Ю. Вернер давали великi грошi на утримання в Лондонi соцiалiстичної Господарської школи. Нiмецький банкiр Ернст Кассель дав 1920 р. тiй школi 472.000 фунтiв стерлiнгiв. Коли його близький приятель запитав чому вiн дав, то вiн вiдповiв: «Я хочу щоб та школа виховувала майбутнiх керiвникiв соцiалiстичної держави». Московський мiльйонер Сава Морозов утримував своїм коштом на островi Кiпрi аж до 1917 року школу соцiалiстичних агiтаторiв. Капiталiстичнi Фордiвська, Рокфеллерівська, Карнеґiвська та iншi фундацiї дають мiльйони доларiв на дiяльнiсть соцiалiстичної «Ради закордонних стосункiв» у США. Цю Раду заснували Нью-Йоркськi банкiри М. Варбурґ та Бернард Барух. Мiльйонер Дж. Кеннедi, ставши президентом США, призначив на найвищi посади у своєму урядi кiлькасот соцiалiстiв. Iдеолог фабiанського соцiалiзму Джон Кейнiс був дуже близьким приятелем мiльйонера Дж. Морґана.

Невблаганне життя, конкретний життєвий досвiд знищив соцiалiстичний мiф про «науковiсть» соцiалiстичних теорiй. Полiтика соцiалiстичних урядiв Англiї, Австралiї, Iндiї та iнших країн розчарувала не лише загал суспiльства, але також i багатьох соцiалiстiв. Певнi основнi, незмiннi властивостi людської вдачi очевидно дiяли i суперечили вимрiяним планам соцiалiстичних урядiв. Соцiалiсти побачили, що вони мусять або вжити примусу та терору, або викинути на смiтник свiй мiф про «науковiсть» соцiалiзму. Соцiалiсти вибрали шлях: вдалися до цiлковито вiдкритої найжорстокiшої деспотiї. У своїх довiрених балачках мiж собою соцiалiстичнi провiдники визнають, що пропаганда К. Маркса, В. Ленiна, Дж. Кейнiса, С. Веба не має нiчого спiльного з науковiстю, що соцiалiстичнi теорiї не є науковими, вони лише виражають мрiю про захоплення державної влади.

Основою основ усiх соцiалiстичних теорiй є вигадка, що тi теорiї є нiбито доведенi науковими дослiдами, що соцiалiстична полiтика науково обґрунтована. А один із найвизначнiших соцiалiстичних iдеологiв і провiдникiв, англiйський професор Дж. Страчi по 40 роках вивчення i життєвого досвiду визнав, що вся соцiалiстична «наука» не є жодною наукою. Iншi провiднi соцiалiсти погодилися з ним, як, наприклад, Стюарт Чейс, Джордж Сол та iншi. Визначний соцiалiстичний iдеолог професор Дж. Шумпетер пише: «Антропологи та соцiологи довели, принаймнi менi, що ще не жила у свiтi така людина, яка має властивостi, про які читаємо в соцiалiстичних пiдручниках економiчних наук. Вони довели, що не iснувало нiколи i нiде жодної громади, яка жила би за засадами економiчного детермiнiзму, цiєї найголовнiшої засади К. Маркса та Ф. Енгельса. Те, що досi немає поважної, наукової працi про теорiю соцiалiстичної економiки, не є недбальством соцiалiстiв. Навпаки, соцiалiсти НЕ хочуть такої працi, вона ж вiдкрила би справжню мету соцiалiзму. Така праця довела б, що без деспотiї, утискiв, жорстокостi, терору, без величезної канцелярщини, бюрократизму, без всеохоплюючого, тотального зосередження, централiзму неможливо здiйснити соцiалiстичного економiчного планування i керування не лише промисловiстю та сiльським господарством, а й усього культурного життя людей.