Англiйський соцiалiстичний уряд пояснював своє нищення прав i вольностей громадянина потребою боротися з господарчою кризою i обiцяв негайно вiдмiнити всi тi обмеження як лише мине криза. Не вiдмiнив, аж поки вибори 1950 року вiдмiнили самий соцiалiстичний уряд. Не вiдмiнив, бо криза 1940-х рокiв в Англiї, хоч i виявлялася в господарчих формах, проте була кризою полiтичною, а не економiчною. Та полiтична криза була навмисно створена мафiєю, щоб осягнути свою мету — знищити особистi i громадськi права, щоби запровадити таку ж диктатуру, яка є в СРСР.
У серпнi 1947 року соцiалiстичний уряд Великобританiї проголосив винятковий стан у державi i з цiєї причини вiдновив усi обмеження та заборони воєнного часу. Цей день можна вважати початком наступу мафiї в Англiї на громадськi й особистi права та вольностi, виборенi предками й узаконенi в славнiй «Хартiї Вольностей» 1216 року. Соцiалiсти-фабiанцi почали 1947 року нищити горде прапрадiдівське: «Нiколи, нiколи, нiколи Британець не буде рабом».
Фабіанський соціалізм у США
Англiйський фабiанський соцiалiзм поширився в США через унiверситети. Унiверситетське соцiалiстичне товариство було засновано 1904 року, а року 1916 фабiанськi професори викладали соцiалiзм для 30.000 студентiв. Пiсля 1-ої свiтової вiйни це товариство перейменувалося на «Союз задля промислової демократiї». Фабiанськi товариства iснують у 100 унiверситетах США. Всi вони малочисельнi, але дуже рухливi, дiяльнi. Крiм того iснують понад 100 комунiстичних клубiв iменi Дюбуа. Найбiльшi i найвпливовiшi фабiанськi товариства є в унiверситетах: Гарвардському, Колумбiйському, Нью-Йоркському, Принстонському, Пенсiльванському. Їхнiми провiдниками були професори — Ф. Франкфуртер, Дж. Дьюї, В. Лiпман, В. Равшенбуш.
Фабiанцi заснували в США кiлька своїх шкiл та установ. Наприклад, заклали 1920 року в Нью-Йорку «Нову Школу суспiльних дослiджень», «Канцелярiю промислових дослiджень» тощо.
Найстарший i найбiльший розсадник фабiанського соцiалiзму в США — Гарвардський унiверситет. Його заснував мiльйонер Джон Гарвард. У засновнiй грамотi вiн заповiв: «Професори мусять навчати кожного студента пiзнати головну мету його життя, пiзнати Бога й Iсуса Христа, i тим закласти основи всiєї науки i мудростi, щоби зрозумiти, що лише Бог подає найвищу мудрiсть. Хай кожний студент у своїй молитвi має Iсуса Христа за свого Пана, Законодавця i Найвищого Учителя». Теперiшнi професори Гарвардського унiверситету навчають цiлковито протилежного, навчають усього, що заперечує заповiт засновника унiверситету. Його кiстки мабуть перевертаються в могилi.
Фабiанцi дуже голосно кричать про потребу вiльної думки. Але коли вони захопили у свої руки Гарвардський унiверситет, то не допускали до нього жодної думки, крiм соцiалiстичної. Так як в СРСР.
Гарвардський унiверситет має 11.462 студента i 4.844 професори. Отже, один професор припадає на 2,4 студента. Випускники Гарвардського унiверситету зайняли професорськi кафедри у багатьох унiверситетах США i Канади, а також i найвищi посади в урядi США, як, наприклад, президент США Дж. Кеннедi. Чимало з гарвардських випускникiв i професорiв стали московськими шпигунами та комунiстичними провiдниками. Наприклад, шпигуни: Н. Вiт, А. Гiс, Г. Гвайт, М. Гальперiн, Г. Ґлейзер, Л. Доґан, Дж. Ебт, О. Латiмор, Г. Колiнз, Л. К’юрi, Р. Нiксон, Р. Опенгаймер, Г. Обер, Л. Пресмен, Дж. Фексон, Й. Фрiдман, Е. Розенберґ, I. Шiллер.
Головним iдеологом фабiанського соцiалiзму в США був англiйський фабiанець, професор Лондонського, а потiм Гарвардського унiверситетiв Джон Кейнiс. Кейнiвський соцiалiзм рiзниться від Марксового тим, що, не нищачи особистої власностi (на вiдмiну вiд марксизму), передає державi керiвництво промисловiстю та грошима. А. Гiтлер та Б. Муссолiнi (обидва колишнi соцiалiсти) здiйснили соцiалiзм Дж. Кейнiса в Нiмеччинi та в Iталiї. Приятель фашистiв Дж. Барнес писав у своїй книжцi (що її схвалив Б. Муссолiнi) «Свiтовi перспективи фашизму»: «Фашизм цiлковито узгоджується з Дж. Кейнiсом, хоч він лiберал. Книжка Дж. Кейнiса «Кiнець вiльної торгiвлi» може бути дуже добрим вступом до фашистського пiдручника теорiї господарства». Той же Дж. Барнес у тiй же своїй книжцi писав: «Всi Кейнiсовi засновки є чисто фашистiвськими засновниками».
У США теорiї Дж. Кейнiса здiйснювали професор Ф. Франкфуртер та його учнi. У Великобританiї — Лейбористська партiя. Так Фабiанський соцiалiзм (кейнiцизм) поширився у Захiдному свiтi, а марксизм — у Схiдному (в Московщинi, Китаї та решті Азiї).
Свої теорiї Дж. Кейнiс та його учнi подають навмисно в дуже ускладненiй, заплутанiй, дуже незрозумiлiй формi, щоб люди, не розумiючи їх, вiрили, що тi теорiї може зрозумiти лише дуже вчений професор, знавець економiчних наук. А з того логiчний висновок, мовляв, господарським життям держави можуть керувати лише дуже вченi знавцi-господарники. Гарвардський професор фабiанець С. Гаррiс так i писав у передмовi до своєї книжки «Державний борг i нова економiка». Вiн зазначав: «Господарськi справи та економiчнi проблеми є настiльки ускладненi, що їх не може зрозумiти не господарник, навiть з унiверситетською освiтою». I справдi, багато вчених економiстiв не фабiанцiв не розумiють, що Кейнiсовi соцiалiстичнi теорiї навмисно висловленi в незрозумiлiй формi, що тi теорiї є не економiчними, а полiтичними. Щоби приховати соцiалiстичнiсть Кейнiсових теорiй, фабiанцi голосно кричать, що Дж. Кейнiс не був соцiалiстом, а навпаки, захисником капiталiстичної системи господарювання. Професор Гарвардського унiверситету марксист Джозеф Шимперер писав, що твори Дж. Кейнiса є надзвичайно доброю полiтичною тактикою в поширеннi соцiалiзму пiд личиною рятування капiталiзму i що вони, як i твори К. Маркса, руйнують основи капiталiзму.
Дж. Кейнiс був головним радником голови Великобританського уряду Р. Ллойд Джорджа на Паризькiй Мирнiй Конференцiї. Там вiн гостро засудив союзницьку допомогу протибiльшовицьким силам i радив припинити господарчу облогу совєтської Московщини. У своєму листi до Дж. Андерсона вiд 21.07.1944 р. вiн писав: «Нашi стосунки з москвинами дуже сердечнi. Вони нам дуже подобаються, а ми їм. Я вiрю, що з часом ми здобудемо їхнє повне довiр’я до нас. А вони щиро хочуть спiвпрацювати з нами» (тобто з не комунiстами. — П. Ш.).
Дж. Кейнiс був у своїх творах великим ворогом зиску. А водночас вiн спекуляцiєю на бiржi збiльшив свiй маєток вартістю 4.000 фунтiв стерлiнґiв 1919 року до 506.000 фунтiв стерлiнґiв 1937 року. Перевiрка майна кiлькасот найвизначнiших фабiанцiв в Англiї та в США виказала, що всi вони, без єдиного винятку, були дуже багатi люди, маючи великi зиски зi спекуляцiї чи дуже високу платню.
Соцiалiзм не має жодного ґрунту в США тому, що робiтництво США вже не є голотою-пролетарiатом, а належить до найбiльш ворожого соцiалiзму i найбiльш зненавидженого соцiалiстами середньозаможного стану. Тим-то i фабiанцi, i марксисти в США не вживають навiть слова «соцiалiзм», а ховаються за параваном демократизму та лiбералiзму. Фактично тепер назва «демократ», «лiберал» у США означає прихованого соцiалiста, комунiста, москволюба. Всi пiдкупнi протидержавнi товариства в США не мають у своїх назвах анi натяку на соцiалiзм, комунiзм, москволюбство. Натомiсть вони завжди мають якусь демократичну, лiберальну назву. Навiть на офiцiйнi голови своїх товариств навмисно вибирають широковiдомих несоцiалiстiв, лiбералiв. Самозрозумiло, фактичне головування завжди перебувало в руках перевiрених соцiалiстiв, комунiстiв, москволюбiв. Свiй соцiалiзм фабiанцi США назвали «Великою громадою» (Ґрейт Сосаетi). Провiдний фабiанець Роджер Болдуiн писав своїм фабiанцям: «Працюйте i поводьтеся так, щоб не виглядали на соцiалiстiв. У всьому, що ми говоримо, мусимо виступати як патрiоти. Вживаймо багато нацiональних прапорiв, кричiмо багато про демократизм, конституцiю США, робiм вигляд, що справдi щиро стоїмо за дух наших державних i нацiональних установ».