Фабiанцi США видають мiльйони доларiв на пропаганду своїх iдей. I тi мiльйони дарують їм великi фундацiї, що їх заклали мiльйонери: Г. Форд, А. Карнеґi, Дж. Рокфеллер та iншi, якi були ворогами соцiалiзму. Направду, можна позаздрити мафiї.
Фабiанцi допомагали i московським бiльшовикам. Так, наприклад, Дж. Макдональд (пiзнiше голова англiйського уряду) допомiг В. Ленiновi скликати 1907 року до Лондона з’їзд бiльшовикiв. Американський фабiанець мiльйонер Дж. Фелс заплатив витрати того з’їзду в 3.000 фунтiв стерлiнґiв.
Фабiанець проф. Джон Дьюї мав величезний вплив на шкiльництво США. Його послiдовники — учителi та професори, пiд приводом поліпшити навчання, пропагували соцiалiзм у школах. Будучи соцiалiстом, Дж. Дьюї не визнавав нiяких моральних законiв та засад, нiяких вищих, вiчних правд. Вiн був прагматиком. Навчав, що все у свiтi є зумовне, вiдносне. Заперечував iснування Бога, вiльної волi людини. Навчав, що всю людську вдачу формують обставини життя. Змiнюються життєвi обставини — змiнюється людина. Свiй аморальний, безбожницький прагматизм вiн назвав «Поступовою освiтою». Тепер фiлософiя Дж. Дьюї дуже поширена в школах США.
Не визнаючи засади особистостi (iндивiдуалiзму), Дж. Дьюї заснував свою «поступову освiту» на засадах гурту. За нею учневi не дозволяється випереджувати iнших учнiв, бо ж таке шкодить гуртовi. Не дозволяється оцiнювати успiх окремих учнiв, бо оцiнка викликає змагання, а воно породжує суперництво, заохочує учня перевищити гурт. Та «поступова освiта» Дж. Дьюї є на всi 100 % соцiалiстична, i навiть — комунiстична. Дуже багато шкiльних пiдручникiв США тепер соцiалiстичнi за своїми iдеями, духом i формою. Призначена президентом Г. Труменом Комiсiя Вищої Освiти ухвалила 1947 року, що вища освiта США мусить провадитися за програмою ЮНЕСКО. А ту програму уклали послiдовники й однодумцi Дж. Дьюї. Провiд Учительського Союзу США тепер цiлковито в руках учнiв Дж. Дьюї. Вони паплюжать патрiотизм, нацiональних героїв, пропагують соцiалiзм, iнтернацiоналiзм, навчають безбожництва. Спершу робили це вiдкрито. Наприклад, Гарольд Роґ написав 14 таких шкiльних книжок, якi анi змiстом, анi формою не вiдрiзняються вiд шкiльних книжок СРСР. А крiм того, багато ще перекладали англiйською мовою шкiльних книжок, виданих в СРСР. Понад п’ять мiльйонiв учнiв США навчалися в 1939–1941 роках з таких книжок. Та 99 % американцiв — не соцiалiсти. Вони обурилися i запротестували. Тепер фабiанцi пропагують у США свої соцiалiстичнi iдеї пiд личиною несоцiалiстичних назв.
Чотири з п’яти найбiльших журналiв США, 90 % найбiльших часописiв США, всi три мережі телебачення США, три з чотирьох найбiльших радiомереж США — всi як одна провадять пiд демократичною личиною пропаганду соцiалiстичних iдей. А треба пам’ятати, що власниками всiх їх є мiльйонери, переважно жиди. Пiд впливом цiєї пропаганди обидвi полiтичнi партiї США — Демократична i Республiканська — внесли до своїх програм чимало соцiалiстичних iдей та засад, назвавши їх демократичними, хоч 99 % людностi США проти будь-якого соцiалiзму.
США заснували переселенцi з Великобританiї. А вони принесли до Америки всю свою культуру разом з культурою полiтичною з її гордим «Нiколи, нiколи, нiколи Британець не буде рабом» та з кiлькасотрiчною традицiєю «Хартiї Вольностей» XIII ст. Тож основою основ усього життя США стало всеохоплююче народне САМОУПРАВЛIННЯ. На цiй засадi збудована i сама держава США, яка складається з 50 самоврядних, незалежних вiд Вашинґтону державок-штатiв. Кожна з них має свого власного, вибраного народом президента (називається «губернатор»), має свiй незалежний, вибраний народом парламент (називається «леґiслятюрою», тобто Законодавчою Палатою). Все життя в США, починаючи вiд державного, потiм штатiвське, повiтове, мiське i сiльське є САМОУПРАВНЕ, керується вибраними мiсцевими провiдниками.[37]
У країнi з такою старою, глибокою i широкою, всеохоплюючою традицiєю ОСОБИСТОЇ ВОЛI жодний соцiалiзм не має нiяких перспектив на перемогу. Не має, бо, як визнають самi соцiалiсти, жодної соцiалiстичної iдеї не можна здiйснити, не знищивши особистої волi. Не можна, бо всi соцiалiстичнi iдеї заснованi на засадi усуспiльнення («колективiзацiї») всього життя людини, а з цим нiколи не погодиться ВIЛЬНА людина. Лише деспотiя може живосилом накинути людям соцiалiзм, бо ж у своїй глибшiй основi соцiалiзм стоїть на особистому РАБСТВI. Найпереконливiшим доказом цього є країна здiйсненого соцiалiзму — СРСР.
Незважаючи на знаний соцiалiстам факт, що в США немає нiякого психологiчного ґрунту для соцiалiстичного зосередження державної влади, фабiанцi США видали великi мiльйони доларiв на пропаганду потреби такого зосередження, на зменшення самоуправлiння штатiв, навiть на знищення штатiвських кордонiв. I вже призначенi згори (а не обранi люднiстю) знавцi спланували, творять i керують так званими «Обширами спiльних потреб». Вони приєднують до великих мiст пiдмiськi оселi та мiстечка, утворюючи величезне багатомiльйонне мiсто «метрополiтен». Цi окремi обшири згодом мають пiдлягати одному осередковi-управi, складеної з призначених, а не обраних людьми знавцiв усiх царин людського життя i не пiдлеглих державнiй владi чи нагляду суспiльства. Таке вже iснує 50 рокiв у СРСР. Наслiдки бачать вже й дiти. I не лише бачать, але й дуже боляче вiдчувають на своїй дитячiй шкiрi i в душi.
Зародок такого самовладного осередку вже є в США. У Чикаґо є величезний, багатоповерховий будинок, в якому примiщуються канцелярiї 24-х всекраєвих (тобто на всi штати) об’єднань всiляких знавцiв, спецiалiстiв, службовцiв — державних, штатiвських, мiських. Управи тих об’єднань проводять науковi дослiдження, кожна зі своєї царини, видають вiдповiдну лiтературу, скликають наради знавцiв, виготовляють плани перебудови всього життя США. Самозрозумiло, вони ведуть величезну пропаганду в часописах, журналах, на радiо своїх соцiалiстичних iдей. Великi мiльйони доларiв на дiяльнiсть цього осередку дають щороку мiльйонерськi фундацiї Форда, Рокфеллера, Карнеґi та iнших, бо управи тих фундацiй в руках фабiанцiв та їхнiх прихильникiв.
Коли фабiанцi США побачили, що вони не мають жодного успiху, пропагуючи соцiалiзм вiдкрито, то вони заклали 1947 року товариство «Американцi демократичного чину». Мiж його засновниками бачимо жiнку президента Елеонору Рузвельт та її сина Джеймса, банкiра Г. Лемана, заступника президента США Г. Гомфрi, найвпливовiшого журналiста (друкується в 300 найбiльших часописах), соцiалiста, москволюба В. Лiпмана, славних журналiстiв-соцiалiстiв братiв Дж. та С. Алсопiв, головного редактора «Нью-Йорк Пост» Дж. Вечслера, керiвника Репортерської Служби США, соцiалiста Е. Дейвiса, радника президента А. Шлезiнджера та iншi високопоставленi особи, як, наприклад, Дж. Ґолбрайтс, Ч. Бовлез, Р. Нiбор, Д. Дубинський тощо.
Товариство «Американцi демократичного чину» не є комунiстичним параваном, як багато iнших з демократичними назвами. Воно є фабiанське. Але тримаючись фабiанської засади не вживати слiв «соцiалiзм», «соцiалiстичний», члени його називають себе «лiбералами». Серед членiв є й такi, яких ледве чи можна назвати соцiалiстами, що пiдтримують соцiалiстичнi проекти.
Серед сенаторiв членами «Американського демократичного чину» є: Г. Гомфрi, Дж. Джевiтс, В. Морс, Дж. Кларк, А. Рибiков, М. Ньюберґер, П. Дуґлас, В. Проксмайре, П. Макнамара, Е. Маккартi, Е. Кефавер. У Конґресi є 35 членiв АДЧ. У Мiнiстерствi закордонних справ члени АДЧ: Дж. Ґолбрайтс, Ч. Бовлез, А. Гаррiман, Дж. Вiльямс, Ф. Кумбс. Серед заступникiв мiнiстрiв в Мiнiстерствi сiльського господарства — Ч. Морфi, у Мiнiстерствi скарбу — Г. Фаулер, у Мiнiстерствi працi — Дж. Вiвер та Е. Петерсон, у Мiнiстерствi зв’язку — Ф. Белен. Членами АДЧ є Мiнiстр сiльського господарства О. Фрiман, Мiнiстр юстицiї А. Кокс, суддя Верховного Суду А. Ґолдберґ. У Бiлому Домi члени АДЧ А. Шлезiнджер та Л. О’Брiєн мають дуже високi посади. В урядi США є дуже багато членiв АДЧ. Наприклад, особливий дорадник президента Т. Соренсон, помiчник президента А. Шлезiнджер, особливий помiчник президента Г. Вуфорд, заступник Мiнiстра закордонних справ: М. Вiльямс, Ф. Кумбс, посол США до ООН А. Стiвенсон, посол до Iндiї К. Ґалбрейтс, посол до Перу Дж. Леб, посол до ООН Дж. Бiнґам, Мiнiстр працi А. Ґольдберґ, Мiнiстр охорони здоров’я, Мiнiстр освiти А. Рибiков, керiвник вiддiлiв у Мiнiстерствi працi: Ф. Маккулоч та Ч. Донеґю, керiвник вiддiлу у Мiнiстерствi торгiвлi Р. Люiс, керiвник вiддiлу Мiнiстерства сiльського господарства Дж. Бейкер, керiвник вiддiлу у Мiнiстерствi внутрiшнiх справ Ч. Стодард, посол до НАТО Т. Фiнлетер i сотнi iнших членiв АДЧ, i то лише на дуже високих посадах, а на середнiх та малих їх є безлiч.
[37]
Таку саму традицiю має і старезна Україна. Московщина має цiлковито протилежну традицiю.