Товариство «Американцiв демократичного чину» дуже гостро вимагає (i з успiхом) такого:
1) Парламентського дослiдження дiяльностi патрiотичного товариства iменi Джона Бьорча;
2) Лiквiдацiї Парламентської слiдчої комiсiї антиамериканської дiяльностi;
3) Постiйного i повного впровадження соцiалiстичної теорiї Дж. Кейнiса;
4) Державного керування i нагляду за сiльським господарством, школами, лiкарнями i лiкуванням, народним господарством i грошима;
5) Дуже зменшити самоуправлiння штатiв та їх права, влади Парламенту;
6) Значно поширити i поглибити владу федерального уряду у Вашинґтонi;
7) Повнiстю задовольнити вимоги негрiв у США;
8) Створити свiтовий надуряд, що не допускав би до вiйн;
9) Визнати офiцiйно комунiстичний уряд Китаю;
10) Бiльше допомагати вiдсталим країнам розбудуватися.
Того самого вимагає i комунiстична партiя США.
V. П'ЯТА І ШОСТА КОЛОНИ
П’ятою колоною ми називаємо комунiстiв поза СРСР, якi працюють, щоби захопити державну владу у своїх країнах. Вони роблять це цiлком свiдомо, спираючись на всiляку допомогу Московщини.
Шостою колоною ми називаємо не комунiстiв, якi несвiдомо чи пiдсвiдомо допомагають комунiстам у їхнiй комунiстичнiй дiяльностi. Це насамперед соцiалiсти, всiлякого роду iнтернацiоналiсти, москволюби, лiберали i просто задурманенi соцiалiстичною пропагандою дурнi.
Обома колонами — i п’ятою i шостою — керують таємно, поза плечима i Московщина i мафiя. Самозрозумiло, кожна на свою користь.
Керiвник Служби безпеки США Е. Шувер каже, що сама п’ята колона не загрожує державнiй безпецi США, бо комунiстичнi iдеї не мають жодного ґрунту в США тому, що мiське робiтництво США не є упослiдженою голотою, а повноправним середньозаможним станом. А цей стан хоче насамперед збагатiти, а не усуспiльнювати всього багатства, отже, й їхнього. Зрештою, КП США має лише 20.000 записаних членiв, а голова КП Ґ. Холл каже, що лише 14.000. Щоправда, всi вони дуже рухливi, дiяльнi i спираються на прихильникiв КП, яких є тисячократно бiльше, нiж комунiстiв.
Шоста колона — справжня i дуже велика державна небезпека. У США шестиколонникiв є бiльше як комунiстiв, хоч також дуже малий гурт, порiвнюючи до всiєї людностi США (менш нiж 1 %). Та сила шестиколонникiв не в кiлькостi, а в якостi. Вони є «елiтою» суспiльства. Вони — високоосвiченi i займають дуже високi i середнi провiднi становища, отже, мають дуже великий вплив у супiльствi. Найбiльшою силою шостої колони є те, що в її руках, чи пiд її впливом дуже багато найсильнiших засобiв i способiв, якi творять свiтогляд людини. Це — дуже поширенi часописи, журнали, найбiльшi радiомережi, найбагатшi видавництва, школи i мiльярднi добродiйнi фундацiї США, як Фордiвська, Рокфеллерівська, Карнеґiвська та iншi. I це не п’ята колона, а шоста нищить демократiю i, як на глум, пiд демократичним прапором та з демократичними гаслами на устах. Поза СРСР не п’ята колона, а саме шоста штовхає народи на шлях всеохоплюючої, соцiалiстичної деспотiї. Тим-то ми тут скажемо дуже мало про п’яту колону, а натомiсть бiльше про шосту.
Провiд III Iнтернацiоналу ухвалив ще 1920 року тактику комунiстичної революцiї у свiтi. Вона наказує: «Комунiстичнi партiї у свiтi мусять насамперед захопити у свої руки кермо не комунiстичних видань. Комунiсти мають пролiзти на посади редакторiв, журналiстiв, рецензентiв, тлумачiв, коментарiв, керiвникiв видавництв. Задля того комунiсти мусять приховувати свої комунiстичнi переконання; мусять вiдкрито показувати свою ворожiсть до комунiзму; мусять пiдкреслювати свiй патрiотизм та побожнiсть. Не смiють зустрiчатися прилюдно з вiдомими комунiстами. В усiх стосунках з комунiстичною партiєю чи окремими комунiстами мусять обов’язково вживати прибранi iмена, тобто псевдонiми. Не смiють мати вдома нiколи i нiчого комунiстичного на паперi».
Провiд КП США наказав своїм членам не лише не признаватися, що вони комунiсти, але й заскаржувати до суду тих, хто називає їх комунiстами.
Тодi ж III Iнтернацiонал наказав комунiстам у свiтi таке:
1) Захопивши редакторськi крiсла в некомунiстичних видавництвах, вiдтягайте увагу читачiв вiд поважних, освiтнiх тем, вiд високої мiжнародної полiтики, а скеровуйте увагу читачiв на неполiтичнi, щоденнi справи: вбивства, крадiжки, зловживання урядовцiв, на розваги, на спорт; хвалiть розпуснi, аморальнi театральнi вистави, фiльми тощо.
2) Розкладайте морально молодь, нищачи її побожнiсть, пошану до батькiв, глузуючи з нацiональних традицiй, як диких забобонiв, з усяких моральних засад, як iз застарiлих, реакцiйних. Поширюйте статеву розпусту молодi i всiлякi непристойнi танцi та пiснi.
3) Подiляйте суспiльство на ворогуючi гурти, роздмухуючи їхнi дрiбнiчковi сварки.
4) Захитуйте довiр’я людей до їхнiх провiдникiв, очорнюючи й оббрiхуючи поважних осiб, понадто ворожих соцiалiстичним iдеям.
5) Сприяйте марнотратству урядiв, роздмухуйте незадоволення людей урядом, переборщуйте його помилки, безробiття, дорожнечу.
6) Пiд’юджуйте, намовляйте, сприяйте всiма способами диким, непотрiбним страйкам, заворушенням, безладу, кровопролиттям.
7) Очорнюйте, оббрiхуйте полiцiю, обвинувачуючи її в жорстокостi, хабарництвi.
8) Голосно кричiть про потребу найдемократичнiших реформ i водночас захоплюйте провiд у всiх царинах життя, пам’ятаючи, що «Мета виправдує засоби».
9) За якимось гарним параваном вимагайте вiд уряду, щоб вiн вiдiбрав вiд людей зброю, аби лишити їх обеззброєними, коли прийде комунiстична революцiя.
10) Вишукуйте i посилайте комунiстичному проводовi якомога бiльше державних таємниць. Це є святий обов’язок кожного комунiста.
Керiвник Служби безпеки США Е. Гувер свідчив 6.03.1961 р., що комуністи просякли всi царини людської дiяльностi. Вони просочилися в гурти молодi, нацiональних меншостей, робiтництва, учительства, людей вiльних занять. Вони iнфiльтрувалися у видавництва, часописи i журнали, радiо, телебачення, кiно, унiверситети, школи i навiть церкви.
Таємнi комунiсти, соцiалiсти, зрадники є вже у вiйську США, починаючи вiд Генерального Штабу та вiйськового Мiнiстерства. Наприклад, вiйськовi частини США, так званi «Червонi шапки», у Пiвденному В’єтнамi вiдкрито перейшли на бiк пiвнiчного комунiстичного вiйська i допомагали йому воювати з вiйськом США. Таємнi гуртки комунiстiв є на вiйськових базах США вдома i поза США, а також в авiацiї i на флотi. Бiля багатьох вiйськових баз США комунiсти вiдкрили «кав’ярнi», якi фактично є осередками комунiстичної пропаганди і шпигунства. Та найбiльш зловiщим є те, що вiйськове Мiнiстерство заборонило командувачам баз закривати тi «кав’ярнi».
Чуючи за плечима захист навiть мiнiстерства, комунiсти у вiйську повели свою пропаганду вже вiдкрито. Наприклад, комунiст Говард Петрик вiдкрито, аж дев’ять мiсяцiв, намовляв воякiв не їхати на вiйну до В’єтнаму, вiдкрито закладав комунiстичнi гуртки у вiйську, поширював у вiйську комунiстичну лiтературу. Його не потягли до вiйськового суду доти, доки вiн вiдмовився скласти вiйськову присягу вiрності США. Тодi на його захист КП США та всiлякi шестиколоннi товариства склали великi грошi на протест у часописах, радiо. Суд звiльнив його вiд кари. Те саме робив у вiйську i другий комунiст Ендi Степ. I його не покарано. А таких випадкiв було сотнi оприлюднених i тисячi неоприлюднених. Утiкачiв з вiйська було 1968 року 39.238. З них судили лише 209. Вiйськова жандармерiя США мала понад 50.000 прiзвищ воякiв та старшин, пiдозрiлих щодо вiрностi США. Вiйськове Мiнiстерство наказало знищити списки тих пiдозрiлих. Тож нема чому дивуватися, що командувач морською пiхотою генерал Л. Чапмен дозволив воякам i старшинам не голитися, носити довге волосся, як це роблять бруднi мiськi волоцюги, i вiтатися стиснутим кулаком, як це роблять комунiсти.