Якщо так розумiють московськi «iнтернацiоналiсти», то московськi монархiсти i поготiв. Нiхто iнший, лише той, хто воював проти «савєтской властi» — генерал А. Денiкiн закликав 1941 року своїх «бєлих» старшин на емiґрацiї повертатися на «родiну» i вступати до «красной армiї». Вiн цiлком слушно пояснював їм, що той їхнiй поворот не є жодною зрадою їхнiх полiтичних поглядiв, бо ж «красная» армiя бореться за те саме, за що боролася i «бєлая», тобто за «єдiную нєдєлiмую матушку Расєю».
Щоби московськi соцiалiсти та демократи не вагалися, то їхнiй провiдник соцiалiст О. Керенський пiдтримав заклик монархiста А. Денiкiна, пояснюючи: «Лiпше злий диктатор, нiж розвал «єдiной нєдєлiмой Расєi». I справдi, багато московських емiгрантiв — i монархiстiв, і соцiалiстiв — послухали того заклику i вступили до нiмецького вiйська та нiмецьких установ. Це вони — москвини на нiмецькiй службi — призвели Нiмеччину до поразки. Також їм — москвинам на службi США — завдячують американськi полiтики своїми поразками у теперiшнiй холоднiй вiйнi. I це вони — москвини на службi США з допомогою шестиколонникiв, призведуть у можливiй гарячiй вiйнi дурних янкi до того самого, до чого вони призвели 1945 року зарозумiлих швабiв, уживаючи тих самих способiв, яких уживали, коли були на нiмецькiй службi.
Достеменно таке сталося в Українi 1917 року. Якби тодi не було шестиколонникiв-москволюбiв грушевських, винниченкiв та їм подiбних, то й п’ятиколонники-яничари скрипники, любченки не змогли б нiчим допомогти Московщинi загарбати Україну. Не змогли би — п’ята колона нiчого не вдiє там, де нема шостої. Отже, СРСР створила i змiцнила не п’ята колона, тобто яничари, але шоста — москволюби. Те, що дiялося тодi у Схiднiй Європi, дiється тепер у Захiднiй Європi та в Америцi.
Українська нацiональна культура є одною з найстарших i найглибших у свiтi. Це є причиною того незрозумiлого дикому москвиновi опору українцiв московщенню. Спротиву вiд державної поразки у Переяславi 1654 року — по сьогоднiшнiй день. Щоправда, Московщина знайшла серед пiдбитих українцiв чимало запроданцiв, п’ятиколонникiв-яничарiв, але навiть їм Московщина не довiряла, тому не спускала з них ока анi на хвилину. Проте Московщина дуже зменшила силу українського спротиву, виховавши у своїх московських школах i на московськiй лiтературi майже всю нашу iнтелiгенцiю на шестиколонникiв. Ранiш їх називали малоросами. Тепер вони називаються малоукраїнцями. Шестиколонникiв у США можна назвати малоамериканцями, бо у США i московськi, i мафiознi шестиколонники мрiють знищити державну незалежнiсть демократичних США, пiдпорядкувавши США свiтовому диктаторському надурядовi. Киньмо оком на тi потуги.
Щоб лiпше зрозумiти силу i можливостi шостої колони впливати на державну полiтику США, мусимо сказати дещо про державний лад цiєї країни.
В Європi голова держави (король, президент) не керує i не веде державну полiтику. Це робить голова уряду (Голова Ради мiнiстрiв). У США головою уряду є сам президент, i вiн призначає чи усуває мiнiстрiв.[39] Таким чином на президента США падає подвiйна вiдповiдальнiсть i подвiйний тягар влади. Ця вiдповiдальнiсть і тягар ще збiльшуються державним ладом США.
В Європi уряд вiдповiдає перед парламентом за свою працю. Отже, частина вiдповiдальностi падає i на парламент. У США уряд не вiдповiдає перед парламентом.[40] Мiнiстри вiдповiдають за свою працю перед президентом. А президент є ще й головнокомандувачем вiйська США. Таким чином на президента США падає чотирикратний тягар i чотирикратна вiдповiдальнiсть.
В Європi голова уряду мусить пiти у вiдставку разом з усiм урядом, якщо парламент ухвалить йому недовiр’я. У США парламент не має права усувати голову уряду, бо ним є сам президент.[41]
Тепер усе життя кожного цивiлiзованого народу дуже пов’язане з усiм життям iнших народiв, насамперед сусiднiх. Тим-то на полiтику кожної держави має великий вплив полiтика iнших держав. А тепер життя цивiлiзованих народiв так розвинулося, ускладнилося, що кожна царина життя пов’язана i впливає на iншi царини життя. Отже, голова уряду мусить знати бодай загально все про життя сусiднiх, i навiть не сусiднiх народiв. А на це не вистачить анi часу анi розуму найгенiальнiшiй з генiальних людей. Так, не лише голова уряду, але й окремi мiнiстри примушенi закликати до уряду знавцiв окремих царин життя, i то не лише у своїй державi, але також i в iнших державах. I тепер фактично всiм життям керують такi знавцi, а президенти, мiнiстри, парламенти стали «гумовими печатками» тих знавцiв.
Переобтяженiсть президента США i пекуча потреба мати в кожному мiнiстерствi багато знавцiв-дорадникiв дали Московщинi i мафiї безлiч нагод i можливостей понапихати до уряду США своїх п’яти- та шестиколонникiв, i то на дуже високi посади. Наприклад, лише один з мафiозних провiдникiв i лише за кiлька рокiв професор Ф. Франкфуртер понапихав до уряду понад 100 своїх колишнiх студентiв-комунiстiв та соцiалiстiв. З них Служба безпеки пiзнiше зловила на гарячому 12 московських шпигунiв. Всi тi сто мали дуже впливовi посади. Таке зробив один Ф. Франкфуртер. А таких франкфуртерiв було i є в США кiлькадесят, якщо не кiлькасот.
Великою, ще не перебореною, хоч вже надщербленою твердинею, перешкодою п’ятiй та шостiй колонам i мафiї є парламент США (Конґрес), а також Конституцiя США є тою основою основ, тою незрушною скелею, на якiй твердо стоїть все життя в США. Ми вже згадували про надзвичайно широке, глибоке i всеохоплююче народне самоуправлiння США. Забезпечена Конституцiєю самостiйнiсть, самоуправнiсть штатiв є тою величезною силою, яка захищає весь демократичний лад США вiд мафiозної, соцiалiстичної деспотiї. Опанувавши у великiй мiрi федеральний уряд у Вашинґтонi, соцiалiстична шоста колона вживає всiх, навiть антиконституцiйних способiв, щоб якомога зменшити, обмежити самоуправнi права штатiв та мiст, щоб якомога бiльше пiдкорити їх наказам з Вашинґтона. Теперiшня боротьба негрiв за однаковi права з бiлими є лише вимовкою, претекстом, щоби зменшити самоуправу штатiв.
Ще за часiв, коли на пiвднi США iснувало невiльництво негрiв, пiвденнi штати ухвалили закони, якi забороняли змiшування у громадському життi негрiв з бiлими. Та по звiльненнi негрiв з рабства, i в мiру того, як забувалися рабовласницькi погляди, щораз бiльше самi ж бiлi не додержувалися тих законiв. I нема сумнiву, що з часом самi пiвденнi штати уневажнили би цi, вже пережитi залишки невiльництва.
П’ята i шоста колони в США захотiли використати негритянську кривду задля своєї мети. До 1945 року в часописах США майже не було згадок про права негрiв. По 1945 роцi раптово, без нiякої наявної причини, в часописи США нахлинула велика повiнь статей, що вимагали негайного скасування законiв, якi обмежують права негрiв.
За Конституцiєю США змiнювати закони штатiв має право лише люднiсть штату i бiльше нiхто. Навiть Верховний Суд США не має цього права. Але Верховний Суд США має право i обов’язок тлумачити Конституцiю. I опанований шестиколонниками Верховний Суд США визнав, що закони пiвденних штатiв, якi обмежують права негрiв, суперечать Конституцiї США i тому вони не правосильнi. А чому ж вiд часу знесення невiльництва аж до 1945 року нiхто (у тому числi i Верховний Суд) не сумнiвався в їхнiй правосильностi? — Бо ця пропаганда нiбито захисту прав негрiв в дiйсностi є пропагандою потреби знищити самоуправлiння штатiв та мiст i зосередити всю владу у Вашинґтонi.
Чому п’ята і шоста колони та мафiя так запекло борються за зосередження всiєї державної влади у столицi? Бо всiляка диктатура, всiляка деспотiя може iснувати лише тодi, коли вся державна влада є лише в її руках i бiльше нi в кого. Зосередження державної влади є конечною передумовою всiлякої деспотiї. А здiйснити соцiалiстичнi iдеї може лише безоглядно жорстока деспотiя. Соцiалiстичнi провiдники знають це дуже добре i тому так голосно кричать про «демократичнiсть» соцiалiзму, щоби соцiалiстичний i несоцiалiстичний загал не побачили деспотiї.
[39]
Вони навiть не називаються «мiнiстрами», а лише секретарями департаментiв (тобто мiнiстерств, якщо говорити європейською мовою).
[40]
Навiть нема назви «парламент», а є «Конґрес» (по-українськи «з’їзд», «збiр»), що складається з Палати Уповноважених (репрезентантiв) кожного штату i Сенату США.
[41]
Як в Європi королiв, так i президента США може усунути вiд влади лише Верховний Суд, i лише за зраду чи через божевiлля.