Членами Ради закордонних стосункiв (РЗС) були чи є: президенти США В. Вiльсон, Г. Гувер, Ф. Рузвельт, Г. Трумен, Д. Ейзенхауер, Дж. Кеннедi, Р. Нiксон; вiце-президент Г. Гомфрi, мiнiстри Д. Раск, Дж. Фостер, Довллес, Д. Дiлон, А. Ґолдберґ, Д. Ачесон, К. Гол, Р. Макнамара, заступники мiнiстрiв Дж. Бол, М. Бондi, А. Берл, Г. Фоулер, Р. Джiлпатрiк, А. Гаррiман, Б. Гейз, Т. Клевеленд, Ф. Франкфуртер, Ч. Бовлез, Дж. Макклой, Дж. Маккон, Дж. Макґi, П. Нiтце, А. Долес, Г. Д. Гвайт, А. Ярмолинський, Л. Пасловський, Ґ. Парсон; головнi радники президентiв Ч. Болен, Г. Кiсiнджер, А. Шлезiнджер, А. Гiс, Дж. Везнер, Б. Ростов; губернатори штатiв Н. Рокфеллер, Дж. Ромнi, Е. Стасен, В. Скрантон; посли до чужих держав А. Стiвенсон, Дж. Кенан, Ф. Рейнгардт, Д. Брюс, Л. Мерчант, Дж. Голмс, Е. Райшавер, I. Фiнлетер, О. Латiмор, А. Дiн; сенатори В. Бентон, Ч. Кейз, Дж. Дейвiтс, С. Сiмiнґтон, генерали — начальники Генерального Штабу Л. Лемнiтцер та М. Тейлор; генерали Л. Клей, Дж. Ґiвiн, Ч. Вард, Г. Ярнел; банкiри, мiльйонери, власники чи керiвники дуже великих пiдприємств Е. Блек, Ч. Дiлон, Дж. Додж, Г. Фрiмен, Ф. Ґрiн, Р. Ґарнер, Ф. Гамiльтон, Б. Леман, Т. Ламонт, Д. Рокфеллер, Е. Швiст, Дж. Шiф, А. Сахс, Дж. Варбурґ, С. Вайнберґ, Р. Кордiнер, Дж. Гол, В. Елен, Л. Макколом, Г. Бошенстейн, С. Бетчел, Л. Клей, Е. Ґрей, К. Ґрiнволт, Е. Голмен, Ч. Мортiмер, Т. Петерсон, Дж. Трiп, Ч. Пьорсi, В. Гаркiмен, В. Макчеснi, Г. Форд; видавцi та редактори Г. Люс («Тайм», «Лайф», «Форчун»), Д. Лоуренс («Ю. С. Ньюз енд Ворлд Репортс»), Ф. Ґрегам («Ньюсвiк», Вашинґтон Пост»), Дж. Кавлез («Лук»), А. Солцберґер («Нью-Йорк Таймс»), М. Етрiдж («Лузвiл Курйєр Джорнал») та iншi. Власники радiомереж В. Галiй, Д. Сарноф, Л. Ґолденсон, журналiсти та коментатори, що друкуються багатомiльйонними накладами, М. Чайлдз, Дж. Рестон, Е. Лiндi, В. Лiпмен, Г. Балдвiн, голова дуже впливого клубу книголюбiв Г. Шерман, дослiдники громадської думки Дж. Ґалуп та Е. Ропер, видавець славної на ввесь свiт «Енциклопедiї Британiка» В. Бентон i т. п. високопоставленi i дуже впливовi особи.
Членом РЗС не може стати кожний, хто бажає, хоч би й був великим знавцем справи. РЗС сама запрошує до свого складу кого вона хоче. В той спосiб до РЗС не може пролiзти ворог соцiалiстичних iдей.
Члени РЗС захопили у свої руки великi мiльярди доларів добродiйних фундацiй: Фордiвської, Рокфеллерівської, Карнегівської та iншi. Тi фундацiї дають РЗС щороку мiльйони доларiв на науковi дослiдження, на видання вiдповiдної лiтератури. Понад 100 великих пiдприємств США платять РЗС рiчно кожне щонайменше 1.000 доларiв за те, що вона посилає їм своїх знавцiв як дорадникiв.
Маючи серед своїх членiв власникiв та редакторiв дуже великих видавництв, часописiв, журналiв, радiомереж, РЗС має величезну силу творити так звану громадську думку. Отже, вона дуже впливає на вибiр президентiв, членiв парламенту i на їхню полiтику. Впливи РЗС в науцi, шкiльництвi, в громадському життi США — дуже i дуже великi.
РЗС почала захоплювати владу в Мiнiстерствi закордонних справ ще 1939 року, а 1945 року вона мала там уже всю владу.
РЗС має своєю полiтичною метою:
1) Всебiчно наближуватися, змирюватися з СРСР, бо вiрить: якщо США не звертатимуть уваги на московську ворожу пропаганду, якщо США роззброюватимуться i допомагатимуть економiчно СРСР, то тим США здобудуть довiр’я москвинiв, тим поволi московський деспотизм здемократизується, москвини приєднаються до проекту створення одного свiтового соцiалiстичного надуряду, бо це є i мета москвинiв.
2) Розподiлити все свiтове золото помiж всiма державами, щоб усi мали золоте забезпечення своїх паперових грошей. Таке золоте забезпечення дає економiчну пiдставу прийняти всi держави до свiтової наддержави.
3) Розподiлити тим способом промисловiсть, щоби зменшити нехiть народiв — понадто великих — прилучитися до свiтової наддержави.
4) Нав’язати якомога глибшi полiтичнi та економiчнi зв’язки США з усiма народами свiту.
5) Дуже дбати, щоб усi народи свiту мали високу, прихильну думку про США, байдуже скiльки би то не коштувало США грошима i нацiональної гордості. Це допоможе приєднати народи до свiтової наддержави, бо вони не боятимуться панування (гегемонiї) США.
6) Скасувати парламентське застереження Д. Конала, яке не дозволяє США приступити до створення свiтової наддержави.
7) Полагоджувати всi мiжнароднi справи лише через ООН, щоби тим наочно переконувати людей у великiй потребi мати свiтовий надуряд.
Калiфорнiйський Вiддiл колишнiх воякiв США (Американський Леґiон) на своїх рiчних зборах 1.07.1962 р. ухвалив: «Як показали дослiди та свiдчення, Рада закордонних стосункiв намагається знищити державну незалежнiсть США. Задля того вона напхала своїх членiв на високi вирiшальнi становища в обидвох партiях: у демократичнiй i в республiканськiй. Влада членiв РЗС в урядi США загрожує iснуванню США та тiй волi, яку ми, американцi, маємо. Сотнi тисяч воякiв США вiддали своє життя, обороняючи волю. А тепер ту волю нищать, щоби знищити державну незалежнiсть США, роззброївши США, пiдпорядкувати США свiтовому надурядовi ООН, у якому голос США нiчого не важить, бо заглушений голосами 110 iнших держав».
Вiд 1945 року досi члени Ради закордонних стосункiв керували закордонною полiтикою США. За цей час число комунiстичних рабiв у свiтi збiльшилося на 520 %. Їх є вже понад один мiльярд людей. Поширення комунiзму за цей час анi трошечки не сповiльнилося, хоч США видали 500 мiльйонiв доларiв на «боротьбу» з комунiзмом. Писання та промови членiв РЗС аж надто переконливо свiдчать про те, що поширення комунiзму було не випадкове й не стихiйне, а провадилося за певним, добре обдуманим планом. Вiд 1945 року досi Мiнiстерство закордонних справ США провадить полiтику поступок комунiзмовi, полiтику навмисних поразок, бо має метою повалити капiталiстичний лад США, запровадити соцiалiстичний.
У США є кiлькадесят товариств з метою як у РЗС. Наприклад, «Товариство закордонної полiтики». Його заклали жидiвськi банкiри П. Варбурґ та Ф. Франкфуртер. Полiтично воно значно лiвiше за РЗС. Головою його була 20 рокiв московська соцiалiстка Віра Дiн. Це товариство пропагує соцiалiзм переважно в унiверситетах. Переважно з цього товариства уряд США вибирав урядовцiв американського вiйськового уряду в зайнятих Нiмеччинi, Iталiї, Японiї. Вони там пхали щосили до урядiв тих держав тамошнiх соцiалiстів та комунiстiв.
Також шестиколонним товариством у США є соцiалiстичне товариство пiд демократичною назвою «Американцi демократичного чину». Керівником цього товариства був голова Союзу автомобiльної промисловостi, соцiалiст, комунолюб В. Ревтер. Заступником — головний радник президента Дж. Кеннедi (вiн же — автор його промов) А. Шлезiнджер. Вiн казав: «Якщо США хочуть iснувати, то мусять викинути християнство на смітник». Він радив президенту Ейзенхауеру таємно вбити сенатора Дж. Маккартi, який дуже полював за комунiстами. Iншi члени Головної Управи цього товариства: Д. Дубинський, Дж. Карей, Р. Гелштейн, А. Кулiдж, А. Мост — всi соцiалiсти i комунолюби.
Органiзацiєю шестиколонникiв (у сумiшi з таємними п’ятиколонниками) є «Союз задля громадянських вольностей». Вiн частково у прихованiй формi, ховаючись за параваном лiдералiзму, частково вiдкрито вимагає скасувати закони, якi поборюють пiдкопну дiяльнiсть всiляких зрадникiв США, отже, i комунiстiв та шпигунiв, вимагає заборонити молитися у школах. Нищить всiма способами побожнiсть людей. Вимагає зняти заборону поширювати порнографiчну лiтературу, пропагує потребу свiтового надуряду. Очолює цей союз колишнiй Генеральний Прокурор США Ф. Бiдл. Членами Головної Управи є: колишнiй суддя Д. Кенйон, дуже високий урядовець, правник Дж. Файнертi. Це офiцiйно, а фактично за їхнiми плечима керує зграя таємних комунiстiв.