Досi не оприлюднено слiдства Й. Уорена (кiлька товстих книг). А сам Й. Уорен казав, що не можна їх оприлюднювати ще 25 рокiв. Чому? Поки що оприлюднено лише висновки комiсiї Уорена.
Чи не найпереконливiшим доказом того, що президента Дж. Кеннедi вбила сама мафiя, є той iсторичний факт, що дуже скоро по вбивствi «померло» наглою смертю 15 осiб, якi щось знали про таємницю вбивства. Це були:
1) Охоронець Дж. Тiпiт, якого вбив нiбито Л. Освальд.
2) Лi Освальд, що його застрiлив Дж. Рубiнштейн.
3) Джек Рубiнштейн, убивця Л. Освальда, вмер у лiкарнi 1.03.1967 р. нiбито вiд раку.
4) Джiм Коет, репортер. Приятель Дж. Рубiнштейна. Його вбили вдома не знати хто.
5) Бiл Гонтер, журналiст. Знайомий Дж. Рубiнштейна. Застрiлений вартою нiбито помилково.
6) Ненсi Мунi. Танцюристка в шинку Рубiнштейна. Нiбито повiсилася у в’язницi.
7) Том Говард. Правний оборонець. Приятель Рубiнштейна. Вмер у лiкарнi 27.03.1965 р. нiбито вiд iнфаркту.
8) Iрлiн Робертс. Власниця дому, в якому жив Л. Освальд. Померла 9.01.1966 р. в лiкарнi нiбито вiд iнфаркту.
9) Генк Кiлем. Його жiнка працювала в Рубiнштейновiй корчмi 15 рокiв. Його скривавлене тiло знайшли 17.03.1964 р. на розбитiй шибi великого вiкна.
10) В. Гейлi. Водiй таксi, яким їхав Л. Освальд у день убивства Дж. Кеннедi. Загинув в автомобiльнiй катастрофi.
11) Едвард Боневайдес. Застрiлений у шинку невiдомо ким. Його брат Домiнґо, до речi, дуже подiбний до нього, бачив, як загинув вартовий Дж. Тiпiт.
12) Сi Боверс. Загинув 9.08.1966 р. в автомобiльнiй катастрофi. Вiн свiдчив, що стрiляли на президента Дж. Кеннедi НЕ згори, як каже Й. Уорен, а з вулицi.
13) Джемс Уорел. Застрiлений невiдомо ким. Був наочним свiдком убивства Дж. Кеннедi i свiдчив у комiсiї Й. Уорена.
14) Делiла Вал. Застрiлений 23.08.1966 р. невiдомо ким. Вiн працював у Рубiнштейновiй корчмi.
15) Давид Ферi. Пiлот. Вмер у лiкарнi нiбито вiд крововиливу в головi. В день убивства Дж. Кеннедi вiн чекав з лiтаком на Л. Освальда.
Сам Л. Освальд гостро заперечував, що вiн стрiляв у Дж. Кеннедi.
Дж. Рубiнштейн казав, що вiн застрелив Л. Освальда з обурення, бо дуже любив Дж. Кеннедi. А у своєму листi з в’язницi до приятеля вiн писав: «Мене дуже пiдло обдурено».
Куба
Кубинський патрiот Фулженцiо Батiста, перебравши 1952 року державну владу на Кубi, заборонив комунiстичну партiю, припинив торгiвлю з СРСР та з комунiстичним Китаєм i зiрвав з ними дипломатичнi зв’язки. США i Куба мали угоду про взаємну допомогу. Отже, президент Ф. Батiста замовив у США зброї вартiстю в один мiльйон доларiв i за ту зброю заплатив. Але Мiнiстерство закордонних справ США заборонило вивезти цю зброю на Кубу. Чому? Бо кубинським вiддiлом цього Мiнiстерства керував шестиколонник i комунолюб Вiльям Уланд, а його зверхником був заступник Мiнiстра Ч. Бовлез, також шестиколонник i соцiалiст.
В. Уланд був таємним комунiстом. За часiв 2-ої свiтової вiйни вiн жив на Кубi. Керiвник Пiвденно-Американського вiддiлу Мiнiстерства закордонних справ США Лоуренс Доґан, який сам був московським шпигуном, прийняв В. Уланда на службу в тому Мiнiстерствi. За 9 мiсяцiв служби В. Уланда пiдвищували чотири рази. Його послали 1947 року до Бразилiї на посаду в посольствi США. Посол Вiльям Павлi повiдомив уряд США про Уландовi комунiстичнi погляди. Уряд пiдвищив В. Уланда на заступника посла в Колумбiї. У Колумбiї вiн приятелював з Ф. Кастро, який керував там комунiстичними розрухами. Цю комунiстичну дiяльнiсть Ф. Кастро бачили на власнi очi не лише В. Уланд, але і його начальник — заступник мiнiстра Рой Роботом, який був там у той час. Коли В. Уланда призначили на керiвника в мiнiстерствi Карiбо, то посол В. Павлi повiдомив президента Д. Ейзенхауера i Мiнiстра закордонних справ про те, що В. Уланд вже вiдкрито показав себе комунiстом. Те повiдомлення викинули на смiтник. Коли вже весь свiт знав, що Ф. Кастро комунiст, то В. Уланда не лише не вигнали зi служби, але, навпаки, мафiя пiдвищила його на бiльш вiдповiдальну посаду — перевiряти державну вiрнiсть урядовцiв. Само собою зрозумiло, що цей таємний комунiст захищав таких як вiн та iнших шестиколонникiв в урядi США. Мафiя пiдвищила також i Ч. Бовлеза, поставивши його помiчником президента.
Мафiя привезла 1959 року Ф. Кастро до США i зробила йому велику рекламу. Всi мафiознi великi часописи та журнали заперечували, що Ф. Кастро комунiст, називали його кубинським Вашинґтоном та Лiнкольном. Таким показували його і на телебаченнi. Мiнiстерство закордонних справ привiтало його офiцiйно як «великого демократа». Заступник Мiнiстра Р. Роботом улаштував урочисте прийняття його Редакторським Товариством.
Посол США до Куби Артур Ґарднер кiлькаразово попереджував уряд США, що Ф. Кастро запеклий комунiст. Мафiя усунула його з посади. Його наступник Й. Смiт також повiдомляв уряд, що Ф. Кастро комунiст. Мафiя i його усунула з посади.
Нiхто iнший як Мiнiстерство закордонних справ США озброїло кубинських комунiстiв пiд проводом Ф. Кастро, i вони скинули Ф. Батiсту та наставили Ф. Кастро. Сенатська слiдча комiсiя видала 1961 року велику у дванадцяти книгах розвiдку: «Комунiстична загроза США з Пiвдня». У нiй та комiсiя документально довела, що Ф. Кастро не мiг захопити влади без великої допомоги йому Мiнiстерством закордонних справ США. Ця розвiдка називає i прiзвища тих урядовцiв, якi допомагали Ф. Кастровi, як, наприклад, В. Уланд, Ч. Бовлез, Р. Роботом та iншi. Їх не лише не покарано, але навпаки — нагороджено.
По захопленнi комунiстами державної влади на Кубi багато тисяч кубинських патрiотiв утiкло з Куби до США. На Кубi лишилися таємнi товариства патрiотiв. Кубинськi втiкачi згуртувалися на Флоридi i готувалися висадитися на узбережжi Куби, щоби з таємними патрiотами на Кубi пiднести загальне повстання і скинути комунiстичний уряд.
Коли сенатор Дж. Кеннедi кандидував на президента, вiн сказав 15.10.1960 р. у Джонстаунi у промовi: «Уряд США мусить припинити своє неприхильне ставлення до кубинських патрiотiв. Не порушуючи мiжнародних законiв, США можуть i мусять визнати, що тi патрiоти i втiкачi висловлюють справжнi бажання кубинської людностi, тому уряд США не смiє їм перешкоджати, не смiє зв’язувати їм руки». Коли вiн став президентом, то обiцяв кубинським патрiотам-втiкачам у Флоридi допомогти їм зброєю скинути комунiстичний уряд Ф. Кастро.
Щоби тому ПЕРЕШКОДИТИ Мiнiстерство закордонних справ США взяло ту допомогу у свої руки, хоч ця справа не належала даному мiнiстерству. Воно спланувало висадку кубинських утiкачiв на узбережжі Куби. Президент Дж. Кеннедi затвердив той план. Лiтаки стояли напоготовi. 1.400 кубинських утiкачiв висадилися на узбережжi Куби. Ф. Кастро вислав проти них танковий полк. Американськi лiтаки могли дуже легко знищити весь той полк вщент. Але вони не прилетiли. В останню хвилину мафiя дуже натиснула на президента Дж. Кеннедi, щоб вiн вiдмiнив свiй наказ авiацiї пiдтримати висадку. Крiм того, мафiя подбала, щоб десантники не мали чим захищатися. Вона дала їм таку зброю, що до неї не надавалися набої. Подбала й про те, щоб не вибухло повстання кубинцiв на Кубi. За планом воно мало вибухнути одночасно в той же день, коли буде висадка. Кубинськi втiкачi на Флоридi мали своїх зв’язкових, якi прибули на Кубу за один день до висадки, щоби повiдомити про час висадки провiдникiв таємних патрiотичних органiзацiй на Кубi. За два днi до висадки мафiя ув’язнила тих зв’язкових i вивезла невiдомо куди. На другий день по поразцi випустила їх без жодних пояснень.
Мафiя в урядi США бiльше як рiк заперечувала чутки, що Московщина будує на Кубi свої вiйськовi бази, ракетнi установки тощо. Коли стало вже неможливим заперечувати, бо й дiти знали, то президент Дж. Кеннедi запевнив Парламент i Сенат, що Московщина будує на Кубi лише обороннi споруди. Та не всi повiрили. Голова Союзу колишнiх воякiв генерал Ч. Бейкон, сенатор К. Кiтiнґ, Г. Кейпгарт, Б. Ґолдуотер та iншi гостро вимагали вiд уряду усунути московське вiйсько i бази з Куби вiйськовою силою. Дж. Кеннедi назвав їх «безвiдповiдальними палiями вiйни». Коли ж обурення американського народу росло, i наблизилися вибори президента та до Парламенту i Сенату, то, щоб виграти вибори, Дж. Кеннедi наказав розпочати морську облогу Куби. Лише у виборчiй метушнi люди не звернули уваги на те, що Дж. Кеннедi зобов’язався перед М. Хрущовим не нападати на Кубу вiйськовою потугою США, як рiвно ж запобiгти нападу з боку iнших американських держав, i пообiцяв, що американцi не будуть намагатися змiнити кубинський комунiстичний уряд. I справдi, пiд тиском уряду США Великобританiя вiдкликала свiй дозвiл кубинським патрiотам-утiкачам висилати на Кубу своїх зв’язкових та повстанцiв з англiйських островiв Багама. А американська облога не стiльки не допускала до Куби московських кораблiв зі зброєю, як не допускала кубинських патрiотiв з Пiвденної Америки нападати на Кубу. Не можна не позаздрити мафiї.