«Товариство колишнiх воякiв США» на своєму рiчному з’їздi 1951 року ухвалило, бiльшiстю в 2.881 голос проти 131 вимагати вiд уряду США вичистити Мiнiстерство закордонних справ вiд мафiозних попихачiв, зрадникiв, шпигунiв, соцiалiстiв, комунiстiв. Та попихачi лише глузували з тої наївної вимоги. Наївної, бо це те саме, що вимагати вiд самої мафiї. Тепер голова уряду США президент не має вже сили це зробити, бо мафiя сильнiша за нього. Це мiнiстерство вiдмовилося подати до суду прiзвища своїх урядовцiв, якi поручилися за вiрнiсть урядовцiв, що їх зловлено на шпигунствi. Мiнiстерство не мало права вiдмовитися подати судовi те, що суд вимагає, а президент має право наказати мiнiстерству подати. Але президент не наказав.
Повставши 1956 року, мадярськi революцiонери звернулися до всiх держав з проханням допомогти Мадярщинi визволитися з московської неволi. Нiхто не вiдгукнувся крiм Iспанiї. Iспанiя обiцяла прислати зброю лiтаками. Та iспанськi лiтаки не могли везти пального, щоб його вистачило туди i назад — до Iспанiї. Тож Iспанiя попросила у Нiмеччини дозволу набирати у неї пального на зворотний рейс. Нiмеччина такий дозвiл дала. Про це довiдалася полiтична розвiдка США i повiдомила Мiнiстерство закордонних справ США. Воно негайно послало нiмецькому урядовi вимогу скасувати той дозвiл. Тодi Нiмеччина дуже потребувала фiнансову допомогу США на вiдбудову знищеного вiйною господарства, отже, була змушена той дозвiл вiдмiнити.
Служба безпеки США ув’язнила 1945 року московських шпигунiв, якi гуртувалися в журналi «Амеразiя»: Фiлiппа Джафе, Андрю Рота, Марка Ґейна (Ю. Ґiнсберґа), Емануїла Ларсена, К. Мiтчела, Дж. Сьорвiса. Всi — високi урядовцi Мiнiстерства закордонних справ. Вони викрали в тому мiнiстерствi (а їхнi помiчники в iнших) понад 1.000 державних, таємних документiв. За це їх «покарано»: Ф. Джафе 1.500 доларiв штрафом, А. Рота — 500 доларiв. Дж. Сьорвiса зi служби НЕ вигнали, бо Мiнiстр закордонних справ Д. Ачесон заступився. Дж. Сьорвіс служив ще 9 рокiв, аж поки новий мiнiстр Дж. Фостер Даллес вигнав його. Коли судили московського шпигуна А. Гiса, то жiнка Д. Ачесона збирала грошi на захист А. Гiса. А коли суд засудив А. Гiса, то Д. Ачесон прилюдно сказав: «Я не можу повернутися спиною до А. Гiса». Суддя Верховного Суду США шестиколонник Ф. Франкфуртер дуже вихвалював А. Гiса, коли його судили.
Американський iсторик В. Чемберлен пише: «Найлагiднiше пояснення полiтики наших державних мужiв Ф. Рузвельта в Ялтi, Г. Трумена в Потсдамi таке: вони, мовляв, цiлковито не розумiли того, що вони пiдписували». Нi! — Не найлагiднiше, бо ж наслiдки Ялтинської та Потсдамської угод є такi катастрофiчнi для всього людства, що найлагiднiшим осудом може бути хiба ЗРАДА (байдуже, що несвiдома) САМИХ ОСНОВ ДУХОВНОГО, а з того i фiзичного ЖИТТЯ I КУЛЬТУРИ людства, насамперед культури ХРИСТИЯНСЬКОЇ, європейської. Захисники Ф. Рузвельта, Г. Трумена та iнших президентiв i полiтикiв США називають їхню зраду «несвiдомою помилкою». Можна простити неписьменному селяниновi несвiдомiсть того, що вiн робить. Але iсторiя нiколи не виправдає несвiдомостi президентів, мiнiстрiв, бо, маючи державну машину, вони можуть дiзнатися про те, чого не знають. А коли ж не вистачає їм розуму, щоби збагнути полiтичну та iншу вагу тих вiдомостей, то їхнiм нацiональним обов’язком є уступити своє мiсце розумнiшим.
Кажуть, що москвини загарбали половину Європи та Азiї. Помилковий вираз. Нi! Вони не загарбали, бо американцi i в меншiй мiрi англiйцi самi, на власних плечах, принесли москвинiв до Захiдної Європи та Пiвденної Азiї i навiть до Пiвденної Америки, як, наприклад, до Куби.
Чи Ф. Рузвельт та всi наступнi президенти США були полiтичними дiтьми, або полiтичними слiпцями, чи полiтичними невiгласами? Чому вони торували своєму народовi шлях до загибелi, допомагаючи Московщинi розбудовувати її вiйськову i полiтичну силу в СРСР i поза СРСР? Допомагали свiтовiй мафiї руйнувати державнiсть США, щоби зробити вiльних американцiв своїми рабами.
Щоби вiдповiсти повнiстю на це запитання, треба написати кiлька грубих книжок про велику ДУХОВНУ КРИЗУ, що її переживає тепер все цивiлiзоване людство. У нашiй книжцi ми подаємо лише частково вiдповiдь, вказуючи на наслiдки духовної кризи, на iдеологiчне московське п’ятиколонне i мафiозне шестиколонне рабство американцiв та європейцiв. Цi iдеологiчнi раби i керують тепер полiтикою США, а президенти обернулися в гумовi печатки.
Допомога комуністам
Тут буде доречно подати ще кiлька прикладiв мафiозної сили в урядi США. Подаємо голi факти без тлумачення, бо самi факти тлумачать.
Служба безпеки повiдомила 1939 року уряд, що Алджер Гiс є московським шпигуном. Пiсля цього повiдомлення президент Ф. Рузвельт призначив А. Гiса своїм головним дорадником. По Ялтинськiй нарадi Ф. Рузвельт наказав Службi безпеки понищити всi документи про комунiстiв у вiйську i вiйськовому флоті. Визначити скiльки i якої допомоги у виглядi позики висилати СРСР на час 2-ої вiйни президент Ф. Рузвельт доручив шестиколонниковi, москволюбовi Г. Гопкiнсовi. Коли керiвник служби вiдправлення майор Дж. Джордан повiдомив Ф. Рузвельта, що з тою допомогою пересилаються до Москви також i таємнi документи, то Ф. Рузвельт звiльнив його з посади, а на це мiсце призначив знаного шестиколонника жида лейтенанта Дж. Лашинського.
Керiвник Служби безпеки Е. Гувер особисто доручив президентовi Г. Труменовi документи, якi доводили поза всяким сумнiвом, що заступник Мiнiстра скарбу Г. Д. Гвайт є московським шпигуном. Пiсля цього президент Г. Трумен пiдвищив Г. Гвайта, призначивши його до Комiсiї Управителiв Мiжнародної Фiнансової Фундацiї. Парламент ухвалив закон, який поборює комунiзм у США. Президент Г. Трумен вiдмовився його пiдписати. Згiдно з Конституцiєю США Парламент ухвалив бiльшiстю двох третин голосiв той закон обов’язковим i без пiдпису президента. Хоч президент США не має на то права, проте президент Г. Трумен не дозволив Сенатськiй слiдчiй комiсiї переглянути полiтичнi життєписи урядовцiв Мiнiстерства закордонних справ. Також не дозволив їй переглянути архiв Ф. Рузвельта. Вiйськовий заступник Мiнiстра Дж. Макклой вiдмiнив приписи, що не дозволяли приймати комунiстiв на жоднi посади у Вiйськовому Мiнiстерствi. А таку людину президент Г. Трумен призначив 1949 року на голову вiйськового уряду США у Нiмеччинi. Його заступниками призначив двох жидiв: шестиколонника Б. Ботенвiзера та п’ятиколонника М. Ловенталя. Останнiй був радником президента i московським шпигуном. Голова вiйськового уряду США Дж. Макклой з тими своїми заступниками були всевладними царями у подоланiй Нiмеччинi. Це вони виловили i передали москвинам три мiльйони утiкачiв з СРСР. Це вони незаконно перевозили тисячi жидiв з Європи до США.
Президент Д. Ейзенхауер заперечував, перешкоджав Парламентським слiдчим комiсiям дослiджувати дiяльнiсть комунiстiв в урядi США. Вiн наказав мiнiстрам боронити урядовцiв, запiдозрених у невiрності США. Вiн наказав Службi безпеки не подавати Парламентським слiдчим комiсiям документiв, якi доводили зраду, шпигунство урядовцiв. Сенатська слiдча комiсiя пiд головуванням Дж. Маккартi прийшла до висновку, що радiо «Голос Америки» та пресовий вiддiл Мiнiстерства закордонних справ поширюють шестиколонну i навiть п’ятиколонну пропаганду. Голова Комiсiї сенатор Дж. Маккартi особисто подав президентовi Д. Ейзенхауеровi удокументованi доводи про це. Д. Ейзенхауер назвав Дж. Маккартi «палiєм книжок» i викинув тi документи до смiття.
Уряд США на вимогу Служби безпеки наказав не видавати закордонних паспортiв комунiстам США. Президент Дж. Кеннедi вiдмiнив той наказ. Тепер комунiсти США без перешкод їздять до Москви по таємнi накази та на вишкiл. Голова КП США Герхарт Айслер щороку їздить. За порадою Мiнiстра закордонних справ, шестиколонника Д. Раска, президент Дж. Кеннедi наказав припинити допомогу нацiональному урядовi Лаосу, щоби примусити його прийняти до свого складу комунiстiв. Дж. Кеннедi усунув з посади керiвника далекосхiдної полiтики патрiота США, прихильника китайських нацiоналiстiв В. Маккенона, а призначив на ту посаду шестиколонника А. Гаррiмана. Президент Дж. Кеннедi призначив на керiвника радiостанцiї «Голос Америки» шестиколонника Едварда Морова, який вiдкрито захищав комунiстiв, вихваляв СРСР, вiн кiлька разiв їздив до Москви на прощу. На свого заступника вiн призначив Рiда Гаррiса, який написав книжку на захист комунiстiв. Дж. Маккартi обвинуватив його в комунiзмi i почав проти нього слiдство, внаслiдок чого Р. Гаррiс самоусунувся з державної служби. Дж. Кеннедi прийняв його назад. Е. Моров наказав трьом своїм урядовцям скласти списки американських старшин у США i поза США, якi вороже ставилися до п’яти- i шестиколонникiв. Хто i задля чого потребував тi списки?