Чанкайшi мав поразки лише тому, що його вiйську дуже забракло зброї. Вiн був примушений погодитися на Рузвельтову вимогу взяти комунiстiв до свого уряду. За це Ф. Рузвельт обiцяв йому негайно вислати багато зброї та вiйськового спорядження.
З Каїра Ф. Рузвельт полетiв до Тегерана. Тут Й. Сталiн сказав йому, що буде воювати з Японiєю. А це означало, що сильне нацiональне вiйсько Чанкайшi перешкодить московським i мафiозним планам в Азiї. I Ф. Рузвельт зрадив Чанкайшi — обiцяної допомоги НЕ послав.
Ф. Рузвельт зрадив Чанкайшi ще гiрше в Ялтi. Вiн запевнив Чанкайшi, що вiн, Рузвельт, подбає про права i користi Китаю.[88] На Ялтинськiй нарадi Ф. Рузвельт, У. Черчiлль та Й. Сталiн пiдписали так звану «Далекосхiдну угоду». За тою угодою Московщина мала взяти китайський порт Дайрен, Схiднокитайську залiзницю та iнше, що належало Китаєвi. Й. Сталiн вимагав, щоб союзники тримали цю угоду в таємницi аж поки Московщина не буде готова воювати з Японiєю. I вони тримали. Кiлька мiсяцiв минуло поки Чанкайшi дiзнався про Рузвельтову зраду. Якби дiзнався вiдразу, дуже можливо, що встиг би створити в Китаї такий вiйськово-полiтичний стан, який запобiг би теперiшньому катастрофiчному протистоянню свiтових сил. Хоч китайськi комунiсти тодi вже мали досить велике пiдпiльне вiйсько пiд японською окупацiєю i мали владу у Пiвнiчному Китаї, за винятком великих мiст, де була японська залога, проте i китайськi нацiоналiсти мали владу в далеко бiльшому Пiвденному Китаї. Чанкайшi мiг би одержати таємно допомогу Великобританiї, бо та «Далекосхiдна угода» дуже шкодила англiйським правам в Азiї, У. Черчiлль був проти неї, а пiдписав лише тому, що боявся втратити допомогу США за вiйни i по вiйнi. З таємною допомогою Англiї, а може навiть i без неї, Чанкайшi перешкодив би здiйснити ту «Далекосхiдну угоду». Опинившись перед таким доконаним фактом, мафiя не змогла би вiдкрито воювати з Чанкайшi, бо всi генерали США були за повну пiдтримку китайських нацiоналiстiв i проти китайських комунiстiв. Та й не можна було б сховати вiд Парламенту і людностi США вiдкритої вiйни проти китайських нацiоналiстiв i водночас допомогу китайським комунiстам. Це був би затвердий горiх навiть для всесильної мафiї. Таким чином, в найгiршому випадку мали б ми тепер два Китаї, як вже маємо двi Кореї, двi Нiмеччини, два В’єтнами. А в найлiпшому випадку, у випадку перемоги Чанкайшi, мали би великий нацiоналiстичний, ворожий Московщинi (за її пiдтримку комунiстiв) Китай. У такому випадку ледве чи Московщина наважилася би розбудовувати велику вiйськову промисловiсть у Сибiрі. Вона була б змушена розбудовувати її в Московщинi та в Українi. Розбудовувати своїм старим, iсторично традицiйним способом (бо iнакшого не знає) — в’язнями смертельних таборiв. А 15 мiльйонiв українцiв у таборах недалеко вiд Чорного, Балтiйського, Бiлого морiв — це надто небезпечний для московської iмперiї план.
Величезнi вiйськовi трофеї, що їх Московщина захопила в Маньчжурiї, вона дала китайським комунiстам. Це i визначило долю китайського нацiонального вiйська, яке не одержало допомоги США. Проте i без неї Чанкайшi утримав у своїх руках острiв Формозу.
Про свою таємну угоду з Й. Сталiним щодо Азiї Ф. Рузвельт не сказав навiть найвищiй владi США — Парламентовi. Щогiрше! У своєму звiтi про Ялтинську нараду вiн запевняв Парламент, що на тiй нарадi обмiрковувалися справи лише європейськi, i жодної азiатської.
Посол США до Китаю Кларенс Ґос писав 31.08.1944 р. до Мiністра закордонних справ США К. Гола: «Вимагаючи вiд нацiонального уряду Китаю, щоби вiн погодився з комунiстами, наш уряд лише посилює вимоги комунiстiв. Вимагати, щоб нацiональний китайський уряд поступився комунiстам — це вимагати безумовної капiтуляцiї нацiонального уряду партiї, яка є пiд дуже сильним впливом Москви». Ф. Рузвельт звiльнив К. Ґоса з посади, а на його мiсце послав генерала Патрiка Горлi, наказавши йому привести до згоди Чанкайшi з комунiстами. П. Горлi, переконавшись на мiсцi, що К. Ґос мав слушнiсть, попросив звiльнити його з посади посла. У своїй просьбi вiн написав 6.11.1945 р. до президента Г. Трумена про причини. Вiн писав: «Нашi дипломати в посольствi в Китаї i Вашинґтонi стали повiдомляти комунiстiв, що мої зусилля рятувати китайський нацiональний уряд не вiдповiдають полiтицi США. Вони цiлком вiдкрито радили комунiстам не погоджуватися з’єднати китайське комунiстичне i нацiональне вiйсько, хiба що найвище командування передасться комунiстам. Я вимагав забрати цих дипломатiв із посольства. Уряд забрав i призначив їх у Вашинґтонi на моїх зверхникiв». Президент Г. Трумен проголосив 15.12.1945 р., що США припинять допомогу нацiональному урядовi Китаю, якщо вiн не прийме до свого складу комунiстiв. Водночас Г. Трумен послав до Китаю генерала Дж. Маршалла з наказом припинити наступ на китайське комунiстичне вiйсько.
Президент Г. Трумен вислав колишнього командувача вiйськом США в Азiї генерала Алберта Ведiмеєра до Китаю дослiдити там полiтичний, економiчний, психологiчний, вiйськовий стан. Вiн з вiсьмома знавцями дослiдив i прислав Г. Труменовi звiт. У ньому вiн писав: «Вiдмова США допомагати китайському нацiональному урядовi, не припиняючи допомоги СРСР китайським комунiстам, цiлком певно призведе до комунiстичного опанування Китаю. А це дуже полегшить Московщинi поширити її вплив не лише в усiй Азiї, але також i в iнших частинах свiту. Будь-яке дальше поширення московського впливу загрожує стратегiчнiй безпецi США. Китай пiд наглядом Московщини i заприязнений з нею не дозволить нам вживати китайських портiв та аеродромiв, а нашi повiтрянi та морськi бази в Японiї та на Фiлiппiнах розташованi недалеко вiд Сибiру, отже, будуть вiдтятi i муситимуть боронитися власними силами. Маючи величезнi джерела сировини у Маньчжурiї, Московщина безперечно розбудує в Сибiру дуже велику вiйськову промисловiсть. Отже, з цих і багатьох iнших причин США мусять дати Чанкайшi якнайскорше якомога найбiльшу всебiчну допомогу моральну, полiтичну, вiйськову, економiчну, щоб допомогти нацiональному Китаєвi стати на власнi ноги i тим самим, щоб Маньчжурiя не опинилася пiд владою Московщини, i тим зупинити поширення комунiзму в Азiї». Все це мафiя знала, бо ж вона сама те планувала, це було її метою. Отже, Г. Трумен звiльнив його з посади.
А. Ведiмеєр писав це 1947 року, коли не було ще запiзно рятувати Китай вiд комунiстичного панування. Чанкайшi мав ще велике вiйсько, пiд його владою був ще увесь Китай на пiвдень вiд Жовтої рiки, частина Пiвнiчного Китаю i дещо у Маньчжурiї. Сам генерал А. Ведiмеєр вибрав 39 вишколених китайських дивiзiй, яким нiчого не бракувало, крiм зброї та вiйськового спорядження i лiкiв. Але США фактично припинили допомагати Чанкайшi, а Московщина побiльшила свою допомогу китайським комунiстам. Наслiдок — повна поразка китайського нацiонального вiйська. План мафiї здiйснювався.
Чанкайшi все ж вивiз своє вiйсько на острiв Формозу. Мафiя взялася знищити його на Формозi. Мiнiстерство закордонних справ США розiслало 23.12.1949 року своїм 500 закордонним уповноваженим урядовцям обiжника, в якому писало: «Вiйськовi, свiтськi та господарськi обставини на Формозi зiгнивають у такiй мiрi, що упадок Формози легко передбачити. Полiтично, географiчно i стратегiчно Формоза є частиною Китаю i з нiякого боку не важлива. Поводьтеся зi справою Формози так, щоб знешкодити помилковi погляди, нiбито втрата Формози пошкодить США чи iншим некомунiстичним державам, а також i помилковий погляд нiбито США зобов’язалися боронити Формозу. Формоза не має жодної воєнної чи вiйськової вартостi. Китай нiколи не був морською державою, отже, i цей острiв не має жодної стратегiчної вартостi».
Головним консулом США на Формозi був 1949 року шестиколонник Роберт Стронґ. Вiн посилав до Вашинґтона брехливi вигадки про нiбито моральне i полiтичне загнивання уряду Чанкайшi. Вiн не допускав на Формозу навiть вiйськової розвiдки США. Проте, один з тiєї розвiдки капiтан Дж. Менiнґ повiдомив Вiйськове Мiнiстерство у Вашинґтонi про брехливiсть Стронґових звiдомлень. За це Дж. Менiнґа покарано, а Р. Стронґа нагороджено.