Гурт Стерна. Мав лише 300 членiв, але це були надзвичайно запеклi шовiнiсти i надзвичайно жорстокi.
З наказу Д. Бен-Гурiона цi боївки розпочали в Палестинi шалений терор. Вони вбивали не лише арабiв, але й англiйцiв. Вони висаджували в повiтря англiйськi радiостанцiї, нищили летовища та лiтаки; захоплювали в полон англiйських офiцерiв; висадили динамiтом у повiтря великий готель, в якому мiстився Штаб англiйського вiйська, убивши при цьому понад 100 англiйських офiцерiв; висаджували в повiтря залiзницi i станцiї; закладали мiни на шляхах. Лише за два мiсяці було понад 500 вибухiв у 50 мiсцях. Вони напали 10.04.1948 р. на арабське село Дейр Ясин; вигнали зі села всiх 600 арабських родин, пограбувавши все їхнє майно; закатували на смерть 250 арабiв, мiж ними 25 вагiтних жiнок, 60 матерiв з немовлятами. Решту жiнок та дiвчат роздягли i голими ганяли по вулицях Єрусалиму. Подiбне зробили у 1948–1956 роки у двохстах арабських селах. Зруйнували понад 150 мусульманських мечетей i християнських церков, зогидивши святинi, пограбувавши майно. Зайнявши християнськi цвинтарi, нищили хрести, викидали з могил кiстки.
Найбiльше, на що спромоглася англiйська влада в Палестинi зробити проти жидiвських звiрств, — це огородити себе колючим дротом i не виходити поза нього, бо її начальник-правитель Палестини, призначений англiйським урядом, був жид Г. Самуел. Про жидiвське харцизство та звiрства мовчали уряди США i Великобританiї i всi англiйськi та американськi великi часописи почали писати (дуже мало) лише, коли жиди вбили в Палестинi уповноваженого ООН графа Ф. Бернадота та голову ООН Д. Гамарскольда i загрожували вбити командувача вiйськом ООН на iзраїльсько-арабському кордонi генерала Фон Горна.
По проголошеннi Ізраїльської республiки, її уряд зрiвняв iз землею 250 арабських домiв, що були при жидiвському «Мурi плачу», щоб зробити майдан перед тим муром. Також зрiвняв iз землею всi арабськi доми, щоби побудувати вулицю до того муру, вигнавши на вулицю понад 3.000 арабiв з дiтьми, не заплативши їм анi сотнi вiдшкодування, хоч вони голодували. Коли ж Мiжнародний Червоний Хрест хотiв їх годувати, то iзраїльський уряд не дозволив. Коли обуренi уповноваженi того Хреста пробували без жидiвського дозволу годувати вигнаних арабських дiтей, то жидiвська полiцiя ув’язнювала працiвникiв Мiжнародного Червоного Хреста. Коли грецький єрусалимський патрiарх хотiв скликати нараду арабських дiячiв, щоб обмiркувати справу допомоги вигнаним з їхнiх домiвок арабам, то iзраїльський уряд заборонив скликати i знущався з нього.
Доми, землю i майно вигнаних арабiв пограбувала не юрба жидiвська, але жидiвське вiйсько пiд командою своїх офiцерiв. Те ж вiйсько загиджувало християнськi церкви, запльовували вiвтарi, образи, нищили все всерединi. Те вiйсько збомбувало i пiдпалило лiкарнi та карети швидкої допомоги Мiжнародного Червоного Хреста, хоч на них були прапори Червоного Хреста. Все це робило вiйсько на команду офiцерiв, отже, з наказу уряду Ізраїльської республiки. Вiн хотiв залякуванням та голодом примусити арабiв утiкти з Палестини.
Економiчно Iзраїльська республiка є паразитом, бо живе i розбудовує своє рiльництво, промисловiсть i вiйськову потужнiсть всiлякими пожертвами свiтового жидiвства та США i позиками (найбiльше у США). Так, вiд Нiмеччини, Австрiї та Iталiї вона (i окремi жиди) одержала офiцiйно 2077 млн. доларiв, а фактично далеко бiльше, бо одержувала переважно не грошима, але машинами, кораблями, матерiалами, що їх порахували за цiну далеко меншу, нiж їхня справжня ринкова вартiсть. За 1949–1965 роки вона одержала вiд уряду США допомоги (кредитом, машинами, зброєю, матерiалами) на 1079 млн. доларiв. Американськi жиди назбирали їй пожертв[92] 8 мiльярдiв доларiв. Вона продала в США своїх позичкових зобов’язань на 822 мiльйона доларiв. З Нiмеччини та США вона потягнула майже 12 мiльярдiв (11.979.000.000) доларiв, а з усього свiту напевно яких 20 мiльярдiв доларiв. Посол США до Йордану Дж. Ґрiн свiдчив у Сенатськiй слiдчiй Комiсiї, що одного лише 1953 року США вислали Iзраїльськiй республiцi ЗБРОЇ на 388 мiльйонiв доларiв.
Жидiв у Палестинi було 1956 року менше як два мiльйони. Вони були маленьким островом, що його оточувало 40-мiльйонне арабське море. Арабськi держави також озброювалися i заприсягалися знищити Iзраїльську республiку. Тож поки вони її не знищили, вона запланувала роззброїти арабськi держави за допомогою Францiї, Великобританiї та США. Єгипетський уряд подав 1956 року золоту нагоду таке зробити. Вiн вiдiбрав Суецький канал вiд Англiї, експропрiював i одержавив його. На думку жидiв, це було порушення мiжнародного права, отже — законна причина для Великобританiї, Францiї, США проголосити вiйну Єгиптовi.
Iзраїльський голова уряду Д. Бен-Гурiон, вiйськовий мiнiстр С. Перец i головнокомандувач вiйськом М. Даян прилетiли 22.10.1956 р. таємно до Парижа, щоб намовити французький уряд воювати з Єгиптом та iншими арабськими державами, якщо вони пiдтримають Єгипет. Вiд французького уряду їх зустрiли Голова уряду Ґ. Моле, Мiнiстр закордонних справ К. Пiно i Вiйськовий Мiнiстр М. Бурже-Манурi. Вiд Великобританiї були Мiнiстр закордонних справ С. Лойд та його заступник П. Дiн. На їхнiй таємнiй нарадi ухвалено такий план вiйни: Iзраїль нападе 29-го жовтня на Єгипет; займе Сінай i посуне своє вiйсько до Суецької протоки. Французька авiацiя та флот боронитиме iзраїльське узбережжя та мiста. Британський флот збомбує Єгипет. Сам канал обсадить англо-французьке вiйсько. Англiйський уряд боявся псувати свої стосунки з арабськими державами, бо мав вiд них нафту. Отже, щоб якось виправдатися, та нарада ухвалила подати офiцiйну причину вiйни — це не лише охоронити канал вiд обидвох суперникiв (арабiв та жидiв), але також, щоби вiдокремити жидiв вiд арабiв, щоб їхня вiйна не призвела до свiтової вiйни.
Жидiвське вiйсько напало 29.10.1956 р. на Єгипет, захопило Сiнай i дiйшло 10 кiлометрiв до каналу. Французи та англiйцi зробили своє. Але заходами канадського голови уряду Л. Сейн-Лаврента та канадського посла до ООН Л. Пiрсона ООН засудили той напад i зажадали припинити вiйну, i щоб жидiвське вiйсько забралося з єгипетської землi. За таких обставин США були змушенi прилучитися до тої вимоги ООН. Свiт врятувався поки що вiд 3-ої свiтової вiйни.
Над дверима iзраїльського парламенту в Єрусалимi викарбовано: «Iзраїль, пам’ятай, що твої межi простягаються вiд Єфрату до Нiлу». А варто запам’ятати, що понад 50 % членiв того парламенту складають жидiвськi соцiалiсти та комунiсти.
Жидiвська нацiональна доктрина: «Жидiвський народ — вибраний Богом, тому має право панувати у свiтi» є рiдною близнючкою нiмецької нацiональної доктрини: «Нiмеччина — понад усе» i московської нацiональної доктрини: «Масква всєму свєту ґалава. Пакаряйтєся нам всє язицi, iбо с намi Боґ». Хто саме з цих трьох народiв найбiльше шовiнiстичний — тяжко сказати. Жиди, щойно звiльнившись від московського, нiмецького та iншого гноблення, у своїй власнiй державi гноблять не жидiв далеко жорстокiше, нiж гнобила Московщина жидiв. Кiлька прикладiв. У Палестинi жило 1948 року 200.000 християн. Року 1969 залишилося їх лише 40.000. Чому? Бо iзраїльська влада i суспiльство всiлякими утисками, гнобленням зробили життя християн i мусульман у Палестинi таким пеклом, що вони мусили втiкати з Палестини, покинувши свої маєтки, щоб урятувати бодай своє життя. Отже, жиди вигнали з Палестини 80 % християн i ще бiльше мусульман. А який пекельний вереск зчинили би жиди в усьому свiтi, якби християни вигнали iз США лише один відсоток жидiв?!
В Ізраїльськiй республiцi iснує пiдтримуване урядом товариство, яке має своєю метою очистити її вiд УСIХ християн i мусульман, отже, i зруйнувати їх храми. Не тяжко уявити, що робило би свiтове жидiвство, якби в якiйсь християнськiй чи мусульманськiй державi заснувалося таке саме товариство, але скероване проти жидiв.
Жидiвська пропаганда на весь голос кричить, що Ізраїльська республiка є демократична. Ось кiлька прикладiв її «демократичностi». За її законами шлюб особи жидiвської вiри з особою нежидiвської вiри вважається за неправосильний, незаконний. Правним шлюбом закон вважає лише той, що його дав рабин. До Палестини переселилося чимало жидiв, що мали жiнок християнок чи атеїсток. В Ізраїльськiй республiцi не лише тi жiнки, але й їхнi чоловiки жиди та дiти опинилися в повному бойкотi. Їх гнобили та знущалися всiма способами. Їхнiх дiтей у школах немилосердно били, прозиваючи ґоями.