Великобританiя дала ДПУ 155 мiльйонiв фунтiв стерлiнґiв. Отже, мала право знати, на що ДПУ видає тi грошi. Тож вона послала до Нiмеччини та Австрiї свою Парламентську грошову комiсiю дослiдити. Комiсiя, дослiдивши, писала 5.11.1946 року у своєму звiтi: «Дуже багато жидiв приїздить зі Схiдної Європи до тих частин Нiмеччини i Австрiї, якi перебували пiд американською окупацiйною владою. Цей рух набрав розмiру бiблiйного виходу жидiв з Єгипту. Це переселення надзвичайно добре налагоджене, видно, що його керiвники мали величезнi грошi. Але Комiсiя не змогла знайти їхнiх прiзвищ».
Катанґа
Новоповстала африканська держава Конґо складається з двох дуже вiдмiнних провiнцiй: пiвнiчної — Катанґи i пiвденної — Конґо. Люднiсть цих двох країв дуже рiзниться мовно i культурно. У Катанзi є великi копальнi, що дають 80 % свiтового видобутку кобальту, 70 % — радiю, 70 % — промислових дiамантiв, 50 % — урану, 8 % — мiдi. Катанґа була давно багатша i культурнiша за Конґо. Брат голови ООН Даґ Хаммаршельд був найбiльшим удiловцем i керiвником мiдяних копалень Катанґи, вiн очолював гурт банкiрiв, якi поклали до швейцарських банкiв 100 мiльйонiв доларiв, щоб захопити у свої руки всi копальнi Катанґи.
ООН визнали 30.06.1960 р. Конґо незалежною державою i прийняли його в членство ООН. Президентом Конґо став комунiст Патрiс Лумумба, а головою уряду також комунiст Сирiль Адуля. Правителем Катанґи став Мойзес Чомбе. М. Чомбе скiнчив французький унiверситет, був християнином i нацiоналiстом.
Нездара П. Лумумба скоро довiв Конґо до безладу. Вiн обернув вiйсько Конґо у свавiльних харцизяк, якi грабували, вбивали мирних людей безкарно. Катанґа була культурна i спокiйна. Отже, щоб урятувати Катанґу вiд безладу дикого Конґо, М. Чомбе проголосив Катанґу незалежною вiд Конґо республiкою.
В статутi ООН написано: «Нiщо в цьому статтi не дає права ООН втручатися в домашнi справи будь-якої держави». Проте, ООН вислали 12.09.1961 р. до Конґо своє вiйсько, яке вигнало президента Катанґи, нацiоналiста М. Чомбе, а на його мiсце наставило комунiста Антона Ґiзенґа та прилучило Катанґу назад до Конґо пiд комунiстичною владою П. Лумумби. Уповноваженими ООН у Конґо були французькi комунiсти Е. Бошелi та М. Томбелен. Полiтичним радником вiйська ООН у Конґо були негри, комунiсти Роберт Ґардiнер i Ралф Бонч. Головним командувачем вiйськ ООН у Нью-Йорку був москвин генерал Є. Кисєльов.
Вiйсько ООН два тижнi катувало, грабувало, ґвалтувало нiчим нi в чому не винних людей у Катанзi. Воно бомбувало, палило школи, церкви, лiкарнi. Вбивало навiть хворих у лiкарнях. Про це мовчали всi великi часописи США. А посол США до ООН А. Стiвенсон вiдкрито казав, що Катанґа не має нiякого права на самовизначення. Щогiрше! Мiнiстерство закордонних справ США поширювало всiлякi брехнi про М. Чомбе; перешкоджало всiма способами його уповноваженому в США М. Струеленсоновi спростовувати тi брехнi. Навiть хотiло вiдiбрати йому право побуту в США. Коли ж М. Чомбе хотiв приїхати до США, то воно не дало йому вiзи, хоч тодi ж дало англiйським провiдним комунiстам Г. Роберто та М. Андраде. Пiзнiше мафiя вбила М. Чомбе.
ООН витратили на знищення самостiйностi Катанґи 483 мiльйони доларiв. З того США заплатили 213 мiльйонiв доларiв.
Член Парламенту США Дональд Брюс у своїй промовi 12 вересня 1962 р. в Парламентi казав, що шiсть високих урядовцiв США та ООН, якi керували приборканням Катанґи, були пов’язанi (безпосередньо чи посередньо) зi Шведсько-Американським копальневим пiдприємством. Це були: заступник Мiнiстра закордонних справ США Фовлер Гамiльтон, керiвник Вiддiлу Мiжнародної Розбудови ООН Бо Гамарскольд (брат голови ООН), уповноважений ООН в Конґо Стюр Лiнер, власник шведської мiдяної копальнi Свен Шварц i керiвник копальневого пiдприємства та радник ООН Борґ Гортберґ-Нордлунґ.
Ми, українцi, не смiємо забувати досвiду Катанґи. Україна вже мала такий самiсiнький досвiд двiчi: 1917 i 1941 року. Московщина та мафiя вже планували зробити в Українi те саме, що зробили в Катанзi.
Установа Освіти, Науки і Культури
Органiзацiя Об’єднаних Нацiй має свiй окремий вiддiл, що називається «Установа Освiти, Науки i Культури» (ЮНЕСКО). Про її завдання один з її засновникiв професор В. Бентон писав: «Людство стоїть тепер на початку нової доби цiлковитого занепаду, вiдмирання державної незалежностi народiв. ЮНЕСКО започатковує цю добу». Тож i не дивно, що серед керiвникiв i урядовцiв цiєї установи є 95 % комунiстiв, соцiалiстiв, всiляких iнтернацiоналiстiв, мафiозi та подiбних до них. Найвище керiвництво майже все в руках Московщини та її пахолкiв. Так: Головою ЮНЕСКО є французький соцiалiст Рене Маґю. Заступником голови — москвин Павло Єршов. Генеральним Секретарем — чеський комунiст В. Герчiк. Подамо перелiк основних урядовцiв.
ВIДДIЛ ПРОГРАМИ ЮНЕСКО
Керiвник В. Понамарьов, вiд СРСР.
ВIДДIЛ ОСВIТИ
Керiвник Володимир Мартиновський — вiд СРСР. Управитель пiдвiддiлу середньої освiти А. Єґалова, СРСР, початкової освiти — С. Танґiян, СРСР. Технiчної — М. Найман, вiд Югославiї.
ВIДДIЛ НАУК
Керiвник Вiктор Ковда, СРСР. Управитель пiдвiддiлу океанографiї К. Фьодоров вiд СРСР. Наукових дослiджень — А. Савова, вiд Болгарiї. Технологiї — В. Дьяков, СРСР. Середнього Сходу — Я. Снiд вiд Чехословаччини. Пiвденно-Схiдної Азiї — А. Кiрпiчнiков, СРСР.
ВIДДIЛ СУСПIЛЬСТВОЗНАВСТВА
Керiвник Юлiан Гохфiльд — вiд Польщi. Управитель пiдвiддiлу статистики М. Бабич — вiд Югославiї. Товариств — Ґ. Скоров, вiд СРСР.
ВIДДIЛ КУЛЬТУРИ
Керiвник Т. Беляєва — вiд СРСР. Управитель пiдвiддiлу видавництва С. Малер, вiд Мадярщини. Авторських прав — Б. Навроцький, вiд Польщi.
ВIДДIЛ КIНО I РАДIО
Керiвник Б. Соболєв — вiд СРСР.
ВIДДIЛ СЛУЖБОВЦВ
Керiвник Ф. Iванов — вiд СРСР. Управитель К. Пушков — вiд СРСР.
ВIДДIЛ ДОКУМЕНТIВ ТА ВИДАНЬ
Керiвник В. Кiхеєв — вiд СРСР. Головний перекладач В. Бiрюков — вiд СРСР. Перекладач В. Шескiн — вiд СРСР. Рецензор М. Анiсiєнко — вiд СРСР. Планувальник Я. Вранек — вiд Чехословаччини.
Головним iдеологом ЮНЕСКО був англiйський фабiанець, безбожник Дж. Гокслi. ЮНЕСКО видала його велику 8-митомну працю: «До свiтового порозумiння». У 1-iй книзi читаємо: «Учнiв треба навчати такого громадянства, яке дає iдеологiчну основу, що на нiй свiтовий уряд може стояти, аби здiйснити своє завдання. Отже, щоб ту основу збудувати, треба насамперед знищити в учнiв любов до своєї країни та її слави. Треба знищити патрiотизм, цю найбiльшу перешкоду до iнтернацiоналiзму. До цього i спрямована вся дiяльнiсть ЮНЕСКО». Колумбiйський унiверситет у Нью-Йорку видав цю книжку Дж. Гокслi, а ЮНЕСКО перевидала багатьма мовами i продає їх дуже дешево. Задля прикладу подамо тут кiлька думок та iдей з тої книжки.
«…Родина дуже часто зараджує, псує дитину шовiнiзмом (тобто патрiотизмом. — П. Ш.). Перше завдання школи — вiд дитсадкiв починаючи — боротися з цим дикунським забобоном. Вже в дошкiльному вiцi треба навчати дитину думати не низькими нацiональними поняттями, а широкими, свiтовими. Це завдання таке велике, що переходить межi i можливостi самої школи, тому є полiтичною справою. Тепер права учителiв не дозволяють учителям, навчаючи, заглиблюватися в царину полiтики. Ми маємо вплинути на громадську думку, щоб змiнити цей жалюгiдний стан. Учителi мусять мати вiльну руку у вихованнi дiтей».[95]
[95]
Перекладаючи це закамуфльоване речення людською мовою — навчати 5-тирiчних дiтей «палiтiчєской ґраматє», як це робиться вже 50 рокiв у школах i дитсадках СРСР.