Нiчого подiбного досi не лише не сталося, але й нема надії, що станеться. Чому? — питають американськi патрiоти. У попереднiх роздiлах ми лише натякнули на вiдповiдь. Тут тiльки скажемо, що українськi емiгранти та їхнi в Америцi народженi дiти пхають по своїй змозi духовно зматерiалiзованих янкi до боротьби з мафiєю. Одним із документiв таких українських спроб є проголошення щороку президентом США «Тижня поневолених народiв». Тут подаємо закон про нього.
Закон про визначення третього тижня липня за «Тиждень поневолених народiв»:
Тому, що велич США великою мiрою завдячує толерантнiй єдностi народу США, хоч вона склалася з рiзних нацiональностей,
i тому, що це толерантне об’єднання рiзних елементiв нашого вiльного суспiльства призвело народ США до розумiння i спiвчуття прагненню народiв свiту та визнання природної незалежностi народiв i держав усього свiту,
i тому, що поневолення великої частини людства комунiстичним загарбництвом робить посмiховиськом iдею мирного спiвiснування народiв i шкодить природному порозумiнню мiж народом США та iншими народами свiту,
i тому, що вiд 1918 року починаючи, загарбницька полiтика московського комунiзму призвела до створення величезної iмперiї, яка ставить велику загрозу безпецi США та всiм вiльним народам у свiтi,
i тому, що загарбницька полiтика комунiстичної Московщини призвела посереднiм чи безпосереднiм загарбанням до поневолення державної незалежностi Албанiї, Азербайджану, Вiрменiї, Бiлорусiї, Болгарiї, Грузiї, Естонiї, Уралу, Китаю, Козакiї, Польщi, Румунiї, Схiдної Нiмеччини, Тибету, Туркестану, України, Чехословаччини та iнших,
i тому, що цi поневоленi народи дивляться на США як на твердиню людських прав i провiдника у звiльненні їх i поверненні їм державної незалежностi та вiдбудові їхньої християнської, жидiвської, мусульманської, буддистської релiгiї i особистих прав та свобод,
i тому, що це є життєво iстотним задля США, щоб це бажання волi i незалежностi у цих поневолених народiв було непохитним i живим, i тому, що бажання волi i незалежностi величезною бiльшістю цих пригноблених народiв є могутнiм засобом стримувати вiйну й одною з найлiпших надiй людства на справедливий i сталий мир,
i тому, що годиться, щоби ми виявили таким народам своїм вiдповiдним й офiцiйним способом той iсторичний факт, що народ США подiляє їхнє прагнення вибороти їхню волю та державну незалежнiсть.
Тому хай буде ухвалено Сенатом i Палатою Послiв, зiбраними в Конгресi, що Президентовi надається право i вимагається проголосити третiй тиждень мiсяця липня 1959 року як «Тиждень поневолених народiв» та закликати народ США вшанувати той тиждень вiдповiдними урочистостями. I також уповноважується Президента i вимагається проголошувати такий тиждень щороку доти, доки всi поневоленi народи не матимуть волi i державної незалежностi».
Марнотратство США
Соцiалiсти, комунiсти, мафiозi США цiлковито свiдомо пхають США до економiчного банкрутства, щоби, спираючись на ожебрачення людей, проголосити банкрутство капiталiстичного ладу й обiцяти людям порятунок у соцiалiстичному ладi, щоби запровадити диктатуру соцiалiстичного уряду. США вже стали на цей шлях. Опанований мафiєю, уряд США вже напозичав у свiтових банкiрiв стiльки мiльярдiв доларiв, що їх нiколи не виплатять онуки i правнуки. Уряд Ф. Рузвельта витратив бiльше грошей нiж уряди всiх президентiв до нього разом з урядом Ф. Рузвельта. Д. Ейзенхауер вимагав бiльше нiж всi президенти до нього разом з Ф. Рузвельтом i Г. Труменом. Л. Джонсон витратив бiльше нiж усi президенти до нього разом з Ф. Рузвельтом, Г. Труменом, Д. Ейзенхауером. Якщо не бiльшiсть, то дуже багато таких витрат змарнувалося. Тут згадаємо лише кiлька задля прикладу. Так, президент Л. Джонсон обiцяв 1965 року зменшити кiлькiсть державних урядовцiв, а вiн за 5 рокiв свого урядування збiльшив їх кiлькiсть. Лише тих, що служать поза США, збiльшив з 129.320 на 200.554, тобто на 47 %. З того числа 37.000 були не громадянами США. Президент Дж. Кеннедi збiльшив кiлькiсть державних урядовцiв на 780.000. Тепер є два з половиною мiльйони лише федеральних урядовцiв.
Лише за 6 рокiв (1960–66) видатки уряду США зросли: на невоєннi справи — на 97 %, на допомогу незаможним — на 210 %, на платню урядовцям — на 75 %. Число державних урядовцiв збiльшилося на 25 %, видатки уряду — на 83 %, а людностi збiльшилося лише на 10 %.
У державному кошторисi 1962 року на озброєння призначено 51 мiльярд доларiв. Уряд побудував поза США 250 вiйськових баз. Будова деяких з них коштувала один мiльярд доларiв кожна. США витрачують рiчно 12 мiльярдiв доларiв лише на утримання свого вiйська i вiйськової влади. На останню вiйну США витратили 350 мiльярдiв доларiв.
США видали на допомогу вiдсталим країнам понад 130 мiльярдiв доларiв, на космiчнi польоти 24 мiльярди доларiв. Лише покрити надлишок продукцiї сiльського господарства коштує урядовi США 6 мiльярдiв доларiв, щоб не сiяли, бо дуже багато не продано ще з минулорiчних урожаїв, приблизно стiльки платять щороку.
За винятком лише одного року (1957) державний бюджет США останнiх 18 рокiв (1950–1968) кожного року мав дефiцит. За 18 рокiв дефiциту було 37 мiльярдiв доларiв.
Московщина не безпiдставно розраховує на банкрутство США.
США видало понад 100 державам допомоги на 130 мiльярдiв доларiв. Цi грошi уряд США позичив у свiтових банкiрiв. Тепер уряд США має боргу понад 320 мiльярдiв доларiв. Це на 34 мiльярди бiльше нiж державнi борги всiх держав у свiтi. Лише вiдсоткiв на свої позики уряд США платить рiчно кiлька мiльярдiв доларiв. Iншi держави мали 1954 року паперових доларiв США 10,5 мiльярдiв, а 1965 року вони мають 30 мiльярдiв доларiв. Вони вимагають золота за тi паперовi грошi США. I за цей час золотий запас США зменшився з 23 мiльярдiв доларiв до 13,8 мiльярдiв доларiв. Отже, уряд США, маючи 320 мiльярдiв боргу, має золотої забезпеки своїх паперових грошей лише 13,8 мiльярдiв доларiв. Тому-то паперовий долар США утратив за час 1940–65 рокiв 57 % своєї вартостi.
Якби за часiв 2-ої свiтової вiйни якийсь полiтик США запропонував вислати гiтлерiвськiй Нiмеччинi допомогу харчами, технiкою, то такого негайно посадили би до божевiльнi. А по тiй вiйнi i досi всi президенти США i уряд, i Парламент допомагають Московщинi розбудовувати її вiйськову могутнiсть, хоч Московщина вже тисячi разiв вiдкрито й офiцiйно всiма мовами проголосила на увесь свiт, що вона має намiр пiдкорити США своїй владi. Чи це не божевiлля? Правду каже народна мудрiсть: «Коли Бог хоче покарати якийсь народ, то вiн вiдбирає розум у його провiдника».
Дурнi янкi думають, що виданi США мiльярди доларiв на допомогу убогим країнам стримують поширення комунiзму. Слiпцi не бачать, що тi їхнi мiльярди, навпаки, поширюють комунiзм, бо змiцнюють, рятують вiд упадку комунiстичнi уряди. А тi уряди переконують свої (й iншi) народи, що полiпшує життя комунiстичний лад, а не американськi долари.
За роки 1945–1957 США дали допомоги:
Югославiї — 836.354.000 доларiв
Московщинi — 687.929.000
Польщi — 442.698.000
Чехословаччинi — 215.410.000
Мадярщинi — 31.938.000