Албанiї — 20.444.000
Голова Кредитної Комiсiї Парламенту Отто Песман звiтував Парламентовi США, що США видали в 1946–67 роки позичок i допомог iншим державам на 114.694.000.000 доларiв. Цi грошi уряд США позичив у банкiрiв i заплатив їм самих вiдсотків 37.839.000.000 доларiв. Отже, разом 152.533.000.000 доларiв.
Починаючи вiд 1946 року, США видали ООН та iншим 65 мiжнародним установам понад 3.6 мiльярдiв доларiв. Починаючи вiд 1956 року, США збiльшили допомогу їм з 100 мiльйонiв доларiв до 237 мiльйонiв доларiв рiчно. Через Допомогову i Переселенську Управу ООН США дали Московщинi всiлякої допомоги понад один мiльярд доларiв.
Марнотратство уряду США стало вже таке злочинне, що навiть байдужi до «полiтики» янкi обурюються. Ось кiлька прикладiв. Федеральна Установа пiдготовки безробiтних винайняла готель у Флоридi, щоб пiдготувати дiвчат, за 225.000 доларiв на 18 мiсяцiв користування ним. А перед тим той самий готель здавався за 150.000 доларiв. Там на кожних двох дiвчат, що перевишколювалися, припадало двi вчительки з державних шкiл. Той перевишкiл коштував у п’ять разiв дорожче нiж вишкiл у найдорожчiй аристократичнiй школi. У Головнiй Управi цiєї установи у Вашинґтонi працюють 500 радникiв з платнею 100 доларiв денно. Тож не дивно, що пiдготувати одну дiвчину коштує урядовi, тобто платникам податкiв, 10.140 доларiв денно чи 845 доларiв мiсячно. У будь-якiй школi США коштує п’ятикратно дешевше. Перевишкiл 1870 безробiтних хлопцiв у Калiфорнiї коштував 25 мiльйонiв доларiв. З них 55 % покинули перевишкiл. Так пiдготовка одного безробiтного хлопця коштувала 11.000 доларiв. Щоби вишколити 200 хлопцiв i дiвчат на «Охочих послужити Америцi», уряд США витратив 1968 року 3.100.000 доларiв, тобто 15.000 на кожного. А повне утримання одного студента в унiверситетi коштує в США 3.000 доларiв.
У США iснує урядова «Установа боротьби з бiднiстю». Урядовцi тої установи одержують 18.000–30.000 доларiв рiчної платнi.
Сенатор США одержує 42.500 доларiв рiчної платнi. Крiм того уряд США витрачає на одного сенатора 400.000 доларiв рiчно, а на члена Парламенту — 150.000 доларiв.
В останнiх виборах президента США три кандидати витратили на вибори 60 мiльйонiв доларiв. Вибрати одного губернатора коштує понад 10 мiльйонiв доларiв. Вибрати одного сенатора США коштує пiвмiльйона доларiв.
У парi з поширенням соцiалiзму в США поширюється також i москвофiльство. Мафiозний часопис «Нью-Йорк Таймс» у редакцiйнiй статтi писав: «Не зважаючи на те, що Московщина хоче роздмухати революцiю i вiйну у США i там, де може, США мусять противитися всiляким протисовєтським (читай протимосковським. — П. Ш.) повстанням, щоби тим уникнути третьої свiтової вiйни. США мусять примиритися зi злом, хоч би тим мали би допомогти комунiстичним урядам змiцнитися, як, наприклад, у Схiднiй Нiмеччинi, хоч би мали приректи на повiльну смерть такi твердинi волi, як, наприклад, Захiдний Берлiн».
Опанований москволюбами уряд США робив це, робить i робитиме. Наприклад, президент Д. Ейзенхауер запросив 1959 року М. Хрущова вiдвiдати США. Це був великий удар для всiх поневолених Московщиною народiв. Д. Ейзенхауер сфотографував своїх онукiв на колiнах радiсного Микити. М. Хрущов вiдвiдав 20 мiст США. Всi радiснi зустрiчi були сфотографованi i видрукованi у всiх часописах та журналах СРСР. Тi фотографiї сказали поневоленим народам СРСР: «Залишiть свої надiї на допомогу США визволитися з московської в’язницi народiв».
Навiть байдужi янкi обурилися. Парламентська слiдча комiсiя видала 5 книжок, в яких зiбранi кривавi злочини М. Хрущова. Там читаємо, наприклад, таке: «М. Хрущов особисто керував 1933 року голодомором i знищенням восьми мiльйонiв українцiв. М. Хрущов керував 1936 року кривавими «чистками» в Українi. М. Хрущов керував убивством десятків тисяч неповинних людей. М. Хрущов за дворiчного терору 1937–38 вигубив в Українi 400.000 Богу-Духу провинилих людей. М. Хрущов по вiйнi розстрiляв та вислав до сибiрських смертельних таборiв сотнi тисяч невинних людей».
Як жахливо мало знали янкi Московщину i москвинiв показує промова президента Дж. Кеннедi. Вiн казав: «Наша полiтика має лише одну мету — переконати московських можновладцiв, що їм небезпечно розпочинати безпосереднiй чи посереднiй напад, чи намагатися живосилом накидати свою волю i свiй лад iншим народам, якi їх не хочуть. Ми хочемо переконати москвинiв, що задля Московщини i задля всього свiту корисним є намагатися спiльно здiйснювати справжнiй мир на землi».[100] Таке дурне базiкає не 10-рiчна дитина, але президент.
Той же президент Дж. Кеннедi повернувшись 1961 року з Вiдня оповiдав на телебаченнi про свою зустрiч з М. Хрущовим таке: «Поза тим, що вже оприлюднено, я з М. Хрущовим нiчого бiльше не обмiрковували. Анi я, анi М. Хрущов не вимагали жодних полагоджень. Не було жодних погроз, анi безумовних вимог».
А тиждень пiзнiше М. Хрущов оприлюднив у Москвi що як передумову до будь-яких переговорiв, він вимагав вiд Дж. Кеннеді забрати з Берлiна вiйськовi контингенти США найпiзнiше восени, визнати офiцiйно уряд Схiдної Нiмеччини i пiдписати з нею мир.
Пiсля тижневої мовчанки Дж. Кеннедi признався 25 липня 1961 р. на телебаченнi, що М. Хрущов справдi вимагав це. I Дж. Кеннедi прилюдно на телебаченнi обiцяв, що вiн не вiдмовиться вiд прав США у Берлiнi. Ще й пiдкреслив, що є лише одна дорога до вiйни — це вiйськова слабкiсть США. А 17 днiв пiзнiше нiмецькi комунiсти з наказу Москви знищили тi права США у Берлiнi, подiливши Берлiн непрохiдним муром. У вiдповiдь на це США кивнули пальцем у чоботi — вислали до Москви слабкий паперовий протест.
Деспотiя, диктатура може iснувати лише там, де державна влада зцентралiзована. Державна влада США децентралiзована. Кожний штат США має дуже велике самоуправлiння: свiй уряд i парламент, незалежнi вiд федерального уряду i Парламенту у Вашинґтонi. Має навiть своє власне вiйсько. Така велика децентралiзацiя державної влади США є майже непоборною перешкодою мафiї наставити у Вашинґтонi диктаторський уряд. Отже, по останнiй вiйнi мафiя взялася нищити цю перешкоду. Тут подамо лише кiлька прикладiв.
Всi школи в США побудованi на мiсцевi кошти i керуються мiсцевою владою. Фактично нема Мiнiстерства освiти США. Щоб захопити владу в США i у свiтi мафiя має насамперед захопити всi фактори, якi формують СВIТОГЛЯД людини. Школа закладає основи свiтогляду людини, отже, треба захопити у мафiознi руки школу. У США школами керує i почасти утримує влада штату, отже, захопити, зосередити шкiльне керiвництво наказом із Вашинґтону неможливо, бо Конституцiя надала право керувати школами лише владi штатiв. Та мафiя знайшла спосiб. Штати, якi не мали досить грошей побудувати чи утримати потрiбну кiлькiсть шкiл, звичайно одержували вiд федерального уряду грошову допомогу без жодних зобов’язань перед Вашинґтоном. Захоплений тепер мафiєю федеральний уряд також дає штатам допомогу, але з умовою, що штат виконає «поради» федерального уряду. А якi є тi поради — ми натякали, оповiдаючи про ЮНЕСКО.
Другий приклад. Парламент кiлька разiв вiдкинув вимогу заснувати Мiнiстерства здоров’я, освiти й добробуту, бо такi мiнiстерства мали всi штати. За президента Д. Ейзенхауера Парламент ухвалив 1953 року заснувати таке мiнiстерство. Перший рiк його кошторис був меншим нiж один мiльярд доларiв, а по 7 роках становив уже 15 мiльярдiв рiчно. Це мiнiстерство видає штатам потрiбну їм грошову допомогу на школи, лiкарнi, на допомогу убогим та безробiтним. Ця «допомога» фактично стала хабаром федерального уряду у Вашинґтонi, яким вiн пiдкуплює штатiвських полiтикiв, щоб вони не противилися наказам федерального уряду. Це є одним із засобiв посилити централiзацiю державної влади США у Вашинґтонi. А що саме це було i є справжньою метою мафiї, видно з того факту, що федеральний уряд, даючи ту допомогу штатам, дає i накази окремим штатiвським установам та товариствам, обминаючи уряд штату. Достеменно так як у СРСР.
У СРСР вже здiйснено соцiалiстичний iдеал держави — держави-опiкунки. Держава перебрала на себе обов’язок давати працю, годувати, одягати, лiкувати всiх громадян. Уряд США, ставши на соцiалiстичний шлях, уже теж перебирає на себе цей обов’язок. Приклади: Калiфорнiйський штат платить допомогу на життя 1.100.000 осiб. З того числа 700.000 є працездатними. У Нью-Йорку понад один мiльйон осiб живуть на мiську допомогу. На цю допомогу Нью-Йорк видає 22 % свого рiчного кошторису. А за статистикою в Нью-Йоркському штатi люди найзаможнiшi, з розрахунку на одну особу, нiж у будь-якому iншому штатi. Нью-Йорк видає 180 мiльйонiв доларiв рiчно на утримання негритянських нешлюбних дiтей. У Калiфорнiї є понад 500 тисяч безробiтних, а фермери змушенi наймати мексиканських робiтникiв, бо калiфорнiйськi безробiтнi не хочуть працювати. На вимогу робiтничих союзiв уряд заборонив привозити мексиканцiв. Тому зiгнило на полi незiбраних овочiв та городовини на кiлька мiльйонiв доларiв.