Безбожництво
США заснували побожнi християни, якi запровадили присягу вiрностi державi на Бiблiї. Вони записали до Конституцiї США закон, який звiльняє церкви всiх вiр усяких податкiв. Вони навiть на грошах викарбували нацiональне гасло США «На Бога ми покладаємося». Також запровадили щоденну молитву в усiх школах. Усi Церкви США є вiльнi i самоуправнi. Держава не має права втручатися в жоднi церковнi справи. В США церкви будують, утримують i керують ними самi парафiяни за свої грошi i так, як вони самi хочуть.
У XX ст. почав ширитися в США соцiалiзм з його безбожництвом. По заснуванні великої безбожницької iмперiї СРСР те поширення дуже збiльшилося, а по останнiй свiтовiй вiйнi воно набрало розмiру епiдемiї. Ця пошесть захопила навiть священикiв, навiть єпископiв, професорiв богослов’я. За браком мiсця ми тут згадаємо лише кiлька з кiлькох тисяч прикладiв.
Редактор видань Всекрайової Ради Церков священик Е. Лiндерман писав: «Християнство вже не надається на релiгiю нашого часу». Визначний провiдник тої самої Ради Церков священик К. Вiльямс казав: «Щодо вiри — я належу до протестантської Церкви, а щодо полiтики, то належу до комунiстичної партiї. Належу до Церкви тому, що через Церкву легше притягнути людей до комунiстичної партiї». Голова Сенатської слiдчої комiсiї сенатор Дж. Маккартi казав: «Я певний, що серед священикiв США є понад 10.000 комунiстiв та соцiалiстiв». Установа «Дослiди громадської думки» з’ясувала, що серед священикiв США є 2 % (8.000) комунiстiв, 10 % (40.000) соцiалiстiв, 15 % (60.000) прихильникiв соцiалiзму. Отже, разом лiвих переконань 27 % (108.000). Опитування 300 студентiв теологiї у 8 богословських колегiях США виявило, що 46 % студентiв не вiрять у непорочне зачаття Дiви Марiї, 21 % не вiрять у божественнiсть Христа, у безсмертнiсть душi вiрять лише 2 %.
Найбiльш поширений серед протестантiв США церковний журнал «Християнське сторiччя» гостро поборює ворогiв комунiзму, безбожництва, протестує проти слiдства над дiяльнiстю комунiстiв, всiма способами виправдовує комунiстичнi злочини. Цей журнал пише: «I К. Маркс, i Христос — обидвi цi людини були революцiйними провiдниками». Протестантська Церква в США видає мiсячник «Просвiтерiянин». В одному числi була редакцiйна стаття: «Що менi не подобається в Iсусi Христi». У США вийшла безбожницька книжка «Бiблiя без личини». У нiй надруковано багато малюнкiв напiвголих дiвчат, хлопцiв, якi цiлуються. Мойсея зображено в американськiй пiжамi з цигаркою в ротi. Англiйський Кентерберiйський архієпископ Михаїл Рамзей дуже хвалив таку «Бiблiю». У США видається багато безбожницької, антихристиянської лiтератури. Такi книжки є в громадських книгозбiрнях, як, наприклад, «Остання спокуса Христа». Три професори богослов’я в унiверситетах США проголосили себе «безбожницькими християнами» i написали книжку «Бог уже помер».
Протестанти США заходилися перекласти Святе Письмо (Старий i Новий Заповiт) теперiшньою англiйською мовою. Створили комiсiю з 95 перекладачiв, богословiв, науковцiв. У тiй комiсiї було 30 соцiалiстiв, отже, безбожникiв. Цей переклад став пiдставою для заперечення непорочного зачаття Дiви Марiї та божественностi Iсуса Христа. Так, наприклад, у старому перекладi було написано: «Ось непорочна дiва завагiтнiє». У новому ж перекладi написано: «Ось молодиця завагiтнiє».
Протестантський єпископ Джем Пайк був не лише антихристиянином, але й взагалi безбожником. Вiн казав: «I американiзм, i комунiзм мають свої коренi в Бiблiї». Священик-капелан Балтиморського унiверситету у своїй проповiдi студентам з церковної казальницi виправдовував розпусту. Унiверситетська влада не покарала його. Навпаки, дозволила студентам видавати порнографiчний журнал. Священик Роберт Едi у своїй недiльнiй проповiдi казав, що неповнолiтнi парубчаки та дiвчиська мусять мати право на статевi позашлюбнi стосунки так як i на шлюбнi.
Кафедра в Сан-Франциско влаштувала у себе в церквi дикий «концерт». Грали органи й джазбанд у супроводi диких крикiв трьох тисяч учасникiв. Єпископальна церква святого Андрiя в Детройтi використала в Богослужбi на Велику П’ятницю 1966 року джазовий оркестр.
У Колумбiйському унiверситетi в Нью-Йорку вiд першого дня його заснування 112 рокiв тому щонедiлi вiдправлялася служба Божа. Вiд 1970 року не вiдправляється цiлковито.
У США є 321.000 церков і 126 мiльйонiв парафiян. До церкви ходять менше половини того числа. В США є 167.000 католицьких черниць. Року 1969 бiля 6.000 їх покинули чернецтво. Лише в одному 1967 роцi 400 католицьких священикiв США не тільки розстриглися, але й взагалi вiдцуралися церкви. За останнi 20 рокiв пияцтво серед протестантських i католицьких священикiв поширилося у десять разiв.
Католицький унiверситет Ксав’єр у США запросив рабина Алберта Ґольдмана на професора Богословiя. Опитування Ґалупа виявило 1969 року, що 60 % янкi не знають, що є Пресвята Трiйця, а 66 % не знають, хто виголосив Нагорне казання-проповiдь.
У США iснує велике об’єднання протестантських церков — Всекрайова Рада Церков. Вона об’єднує понад 40 мiльйонiв протестантiв. Її рiчний кошторис становить понад 12 мiльйонiв доларiв. Найвищий її провiд у руках шестиколонникiв, соцiалiстiв, навiть i безбожникiв. Парламентська слiдча комiсiя США знайшла, що на її установчих зборах 1950 року в Клiвлендi з 29 засновникiв, що пiдписали засновну грамоту, одинадцять належали до шестиколонних товариств. А серед присутнiх на тих зборах 358 священикiв 134 були членами прокомунiстичних органiзацiй. Десять рокiв пiзнiше та ж комiсiя знову знайшла, що серед найвищих провiдникiв Всекрайової Ради Церков понад 100 були членами прокомунiстичних товариств.
Офiцiйний речник Всекрайової Ради Церков священик С. Джонс казав: «Коли Захiдний свiт робив помилки у несправедливому, капiталiстичному ладi, то Бог благословив московських комунiстiв створити справедливiший лад i виявити невдачу Євангелiя зледачілої Християнської Церкви». Заступник Голови ВРЦ священик В. Гайвард казав, що комунiзм був i є добродiйним у Китаї навiть i тодi, коли нищив там церкви.
ВРЦ скликала 1962 року до унiверситетського мiста Ан-Арбор з’їзд молодi Пiвнiчної Америки. На тому з’їздi виставлено щось схоже на оперу з життя Христа на землi пiд назвою «Вiн був банкрутом». Увесь змiст i форма тої «опери» були бiльш блюзнiрськi i гидкiшi, нiж найгидкiшi вистави в СРСР.
ВРЦ у своєму списку лiтератури, що її радить читати, подала й твори Ланґстона Гюґеса. Вiн — комунiст i безбожник, автор кiлькох блюзнiрських книжок.
Головна Рада ВРЦ ухвалила на своєму з’їздi 21.09.1968 р. вимагати вiд уряду США щоби вiн: 1) Припинив бомбувати Пiвнiчний В’єтнам; 2) Уникав всiляких спроб вiйськового втручання в комунiстичному Китаї; 3) Подбав, щоб Органiзацiя Об’єднаних Нацiй прийняла комунiстичний Китай до свого членства; 4) Творив передумови спiвпрацi мiж США i комунiстичними державами; 5) Щоб визнав офiцiйно комунiстичнi уряди Куби i Схiдної Нiмеччини; 6) Щоб скасував обмеження на привiз товарiв із комунiстичних держав до США; 7) Щоби дуже побiльшив культурний обмiн мiж США i СРСР. Це саме вимагає i КП США.
Провiд ВРЦ настiльки опанований соцiалiстами та комунолюбами, що вже цiлковито вiдкрито пiдтримує домагання КП США. Наприклад, Всекрайова Рада Церков вимагає:
1) Щоби США замирилися з усiма комунiстичними державами за всяку цiну.