У США було 1964 року 175.000 нападiв на вулицi та в домах, 113.000 грабункiв, 10.000 убивств, 19.000 гвалтувань жiнок. У США кожної пiвхвилини трапляється крадiжка з хати, кожної хвилини крадуть автомашину, кожної три хвилини ґвалтують жiнку, кожної години вбивають.
У Чикаґо є понад 200 ватаг молодих, молодших за 20 рокiв злочинцiв. За ними 34 % крадiжок, 52 % пограбувань квартир, 61 % крадiжок автомашин. Школярi в Чикаґо вчинили 1969 року понад 1.000 нападiв на своїх учителiв. У Вашинґтонi за один лише 1968 рiк школярi розбили 43.000 шиб у школах.
Комунiсти та соцiалiсти захопили провiд у студентському Союзi. Студенти США збомбували 1968 року лише за п’ять днiв чотири вiйськовi школи. Вони кинули запальнi бомби в унiверситетах Калiфорнiйському, Делаверському, Вашинґтонському, Мiчиґанському, Колумбiйському. Останньому наробили шкоди на пiвмiльйона доларiв. Вони закладали запальнi бомби навiть у великих крамницях, де бувають тисячi людей. У Вашинґтонi влаштували 18.01.1969 р. триденнi заколоти. Слiдство виявило, що тi заколоти провадили дiти дуже заможних батькiв. Заколоти 1969 року наробили шкоди школам на 200 мiльйонiв доларiв. А брат президента США Роберт Кеннедi сказав: «Чим бiльше буде заворушень в унiверситетах, тим лiпше буде задля завтрашнього свiту».
Понад 600 студентiв та молодих викладачiв влаштували 17.11.1969 року пiд церквою Святих Апостолiв у Нью-Йорку розпуснi мужеложнi, iнакше — гомосексуальнi оргiї. Подiбних студентських оргiй було багато по всiх США. Управителька студентської бурси Пенсильванського унiверситету професор А. Емерсон скасувала заборону студенткам ночувати у покоях студентiв.
Порнографiчний журнал у США «Плейбой Меґазiн», що вiдкрито пропагує розпусту, виходить накладом понад 5 мiльйонiв примiрникiв. Тож нiчого дивного в тому, що за 20 рокiв (1940–1960) число нешлюбних дiтей збiльшилося на 400 %. Навiть у домi президента, тобто в Бiлому Домi, на офiцiйних вечорницях навiть священики, для прикладу о. Д. Моєр, танцюють непристойнi негритянськi танцi.
Калiфорнiйський унiверситет дозволив своїм студентам мати горiлку в бурсi. У США є понад 5 мiльйонiв хронiчних п’яниць.
За останнi 10 рокiв у самому лише Нью-Йорку число наркоманiв зросло на 950 %. У Нью-Йорку в кожнiй школi є багато наркоманiв.
Дослiдження виявили 1969 року, що в Калiфорнiйському унiверситетi 36 % студентiв уживають наркотики. США витрачають на наркотики 250 мiльйонiв доларiв рiчно.
У Китаї засiяно маком для виготовлення опiуму понад два мiльйони гектарiв землi. Китайський державний банк продає за кордон наркотикiв на великi мiльйони доларiв рiчно. Самий Гонконг вивозив на свiтовий ринок опiуму 1950 року 3.500 тонн, а 1960 року — 7.000 тонн. Комунiстичний китайський уряд заробляє на торгiвлi опiумом понад один мiльярд доларiв рiчно. Одним із найбiльших споживачiв опiуму є США.
Духовна гнилизна
Президент США Томас Джефферсон казав 175 рокiв тому: «Великий добробут без духовних, моральних чеснот — це найпевнiший шлях до занепаду народу i його держави». Американський патрiот казав 1964 року: «Наш великий добробут зробив нас, американцiв, бездумними свиньми, якi нiчого не хочуть поза повним коритом. Чому ми, американцi, такi дурнi, що самi копаємо собi могилу, самi готуємо «мирну» кулю в нашу дурну потилицю?» (Ґ. Кнiгт). Так! Клич сучасного янкi: «Перш за все — насолода». Тепер у США панує матерiалiстичне пристосуванство з метою насолоджуватися життям — прагматичний опортунiзм з гедонiстичною метою.
Iнший патрiот США писав: «Ми, американцi, наскрiзь зiгнили. США — це Содом i Гоморра напередоднi цiлковитої руїни. Ми, американцi, гуртово виплекуємо з нашої молодi розумову i моральну малеч. Нашi унiверситети пишаються не своїми науковцями, а спортовцями. Середнi школи пишаються своїми осягами у спортi, а не в науцi». Генерал США Р. Дел-Уел казав: «Як нацiя, ми, американцi, є нацiєю дурнiв».
В. Ленiн казав ще 1900 року, що капiталiсти самi зроблять собi труну та ще й цвяхiв дадуть пролетарям, щоби ту труну забити. Коли М. Хрущов був у США, то вiн сказав янкі: «Ми вас поховаємо». Сенатор США К. Манд вiдповiв: «М. Хрущов трохи помилився. Не вони, москвини, нас поховають, але ми, американцi, самi себе поховаємо, та ще й передчасно, живими».
«Пошана до США у свiтi тепер упала до нуля. Увесь свiт є свiдком духовного банкрутства провiдної верстви США. Нашi провiдники — це шашелi та блощицi». За прикладом далеко не ходити. Ось президент США Г. Трумен, коли суд засудив московського шпигуна А. Гiса, прилюдно сказав, що вiн не може змiнити свого приятельського ставлення до А. Гiса.
Заступник Мiнiстра закордонних справ США Гарлан Клевеланд казав 22.12.1962 р. на телебаченнi: «Коли ми думаємо про те, що ми маємо зробити, то знайти вiдповiдь не допоможуть нам анi церковнi приписи, анi батькiвська наука, анi Святе Письмо. Все це — безвартiсне задля нашого думання, бо ж анi трохи не допомагає нам знайти, що ми маємо зробити». Ця провiдна людина США не є винятком. Таких є дуже багато.
«Урядовцi США не вибранi народом, а призначенi зверхниками. Вони вiдповiдають лише зверхникам, а не народовi. Цi урядовцi виробляють безлiч урядових наказiв i, виступаючи в ролi суддiв, пояснюють свої накази вiдповiдно до потреб часу i потреб уряду. Президент США не зважає на Конституцiю США i на свою присягу. Замiсть того, щоб виконувати закони, ухваленi Парламентом, як цього вимагає вiд президента Конституцiя США, сам стає законодавцем. Парламент надав президентовi США право запровадити в США диктатуру своїм наказом. Суддi Найвищого Суду, нехтуючи Конституцiєю i своєю присягою, привласнили собi законодавчi права, не оглядаючись на Парламент, що єдиний має законодавчi права. Наше судiвництво, Парламент, часописи, журнали, радiо, телебачення — все стало продажним, проституйованим. Зовнiшня i домашня полiтика США — це корабель без керма».
Янкi не можуть думати власним розумом, бо їхнiй розум є у всеохоплюючому полонi реклами, яка каже йому що i як вiн має робити, що i як має думати. Тим-то на рекламу кандидатiв у президенти, сенаторiв, членiв Парламенту США витрачаються великi мiльйони доларiв. На саме лише звеличення по радiо витрачаються понад три мiльйони доларiв. А радiореклама є найсильнiша, бо ж вона залiзе у кожну хату. Радiомережi США не є державнi, а становлять собою власнiсть окремих осiб-мiльйонерiв. Вони дають мiльйони доларiв на рекламування кандидатiв. А дають лише тим кандидатам, якi зобов’язуються виконувати бажання тих мiльйонерiв. Таким чином мiльйонерська мафiя керує i президентом i Парламентом США.
«Серед широких мас особи, якi цiкавляться високою полiтикою, є винятки. Величезна ж бiльшiсть суспiльства — це дурнi папуги, якi, не маючи власного свiтогляду, лише безкритично повторюють те, що прочитали в часописах чи почули на радiо».
За кiлькома винятками великi часописи та журнали США пiдлягають найжорстокiшiй цензурi з боку найбiльших невігласiв, найлегковiрнiших, найпiдлiших. Бiльшiсть власникiв часописiв, журналiв, радiо дивляться на свої часописи, журнали, радiо лише як на джерело їхнього збагачення. Коли повстає запитання: добро народу, патрiотизм, чеснiсть чи грошi, то вони завжди вибирають грошi».
У загальних виборах 1954 року зi 100 мiльйонiв законних виборцiв 58 мiльйонiв НЕ голосували.
Генерал Д. Ейзенхауер мав звичку питати воякiв США: чому вони поборюють Нiмеччину? У своїй промовi 1950 року в Колумбiйському унiверситетi вiн каже, що 90 % воякiв вiдповiдали йому: «Не знаю».
Начальник китайської вiйськової розвiдки в Кореї писав до своїх зверхникiв про воякiв США таке: «Вояк США має слабеньку вiрнiсть до своєї родини, своєї громади, своєї релiгiї i до своїх товаришiв-воякiв. Вiн пристосуванець. Коли самiтний — вiн боягуз. Вiн недооцiнює власної сили, власної вартостi. Вiн не розумiє iсторiї США, їх полiтичної фiлософiї; не розумiє ваги громадських установ; не розумiє потреби захищати волю. Коротше кажучи, не розумiє, не знає мети свого власного i суспiльного життя. Вiн не розумiє навiть ваги i потреби вiйська та держави».
З усiх полонених янкi у корейськiй вiйнi китайська пропаганда зробила 30 % комунiстами. За тих самих обставин з усiх полонених турецьких воякiв не зробила комунiстом анi одного. Серед туркiв, китацiв не знайшли анi одного зрадника, а серед американцiв знайшли дуже багато. Та не якiсь скомунiзованi американськi полоненi в Кореї, але в США на вiйськово-морськiй базi Норфолк вояки стягнули 1952 року зi щогли на землю прапор США, а на його мiсце пiднесли прапор ООН.