ПИТАННЯ: Які різновиди індивідуальних бойових діянь ви знаєте?
ВІДПОВІДЬ: Атакувальні, захисні й декоративні. До атакувальних належить прямий удар (відповідає удару тупим металевим предметом в обличчя), вогняний удар (відповідає спрямованому струменю вогню), імітувальний удар (удар з імітацією реальної зброї). До захисних належать загальний захист й адресні захисти: від заліза, від дерева, від вогню, від чужого погляду тощо. Адресні захисти можна ефективно комбінувати. До декоративних діянь належать салюти й феєрверки.
ПИТАННЯ: Які різновиди інформаційних діянь ви знаєте?
ВІДПОВІДЬ: Поштові (дозволяють обмінюватись інформацією на відстані, обов’язково вимагають матеріального носія, приміром, птаха, чи групи комах, чи будь-якої поверхні, на яку наноситься текст послання), пошукові, вистежні, сторожові, наглядові.
ПИТАННЯ: Які різновиди діянь волієте використовувати ви як майбутній призначений маг?
ВІДПОВІДЬ: Природно-побутові й ремісницько-побутові, а також деякі різновиди інформаційних».
Ятери жили багато й вільготно, не знаючи браку ні грошей, ні розваг. Нас з Ілом зустрів цілий виводок слуг — від плішивого згорбленого старця до хлопчиська років дванадцяти. Жодного обличчя я не розгледів — самі маківки; у присутності хазяїна челядь де Ятерів була в неперервному поклоні.
У вітальні нас зустріла Ілова дружина — замучена недугами блондинка. Її миршаве личко здавалось намальованим на промащеному папері — ще трохи, і крізь нього проглянули б обриси кімнати.
— Пане Хорте зі Таборе зажадав оглянути мою мисливську залу, — з неприязню повідомив їй барон. — Розпорядіться щодо сніданку, люба.
Сірі баронесині оченята раптом наповнилися слізьми; ні зникнення Пера, ні метушня в домі, ні напруженість у чоловіковому голосі не сховались від неї, а ранній візит «осоружного чаклуна» — тобто мене — зовсім кинув небогу у відчай. Але — треба віддати належне Ілові як приборкувачу жінок. Баронеса присіла в низькому реверансі і, не зронивши ні слова, пішла. Віяло в її руках стовбурчилося пір’ям і через те схоже було на дохлу пташку.
— Ходімо, — хрипко сказав Іл.
У баронських покоях стояла щільна, задавнена кількашарова задуха. Розшита шовком хустинка в руках молодого Ятера зовсім розкисла від поту — барону-самозванцю доводилося щосекундно промокати лоб.
Ключ від мисливської зали — завбільшки з ручку вгодованого немовляти — був, безперечно, шедевром ковальського мистецтва. Ятер нервувався. Двері відсунулися не одразу; імпульсивний барон навіть спробував зламати їх, хоча з першого ж погляду було зрозуміло, що виломити ці двері до снаги хіба що барильцю з порохом.
Кінець кінцем замок піддався. Ятер востаннє витер лоба — спершу мокрою хусточкою, потім рукавом камзола. Повернувся до мене; грізному барону було дуже страшно в цю хвилину, мені навіть подумалося, що якби засув не став коритись — спадкоємець-самозванець зітхнув би з полегкістю…
Я відтрутив їла з дороги, відсунув засув і ввійшов до зали першим.
Так, барон-мисливчик дуже спішив стерти всяку пам’ять про татуся. Майже ніщо не нагадувало про те, що приміщення колись було старому за спальню й кабінет: стіну між кімнатами зруйновано до решти, меблі винесено, підлогу заново покрито керамічними плитами, а стелю — мозаїкою з різних сортів дерева. Стіни рясніли гобеленами, як старовинними, майстерними й утішними для ока, так і новими, виготовленими нашвидкуруч, натхненно-потворними. Гадалося, що кожен, хто вперше ввійде до мисливської зали, завмре, уражений красою мисливських трофеїв (десяток сумних оленячих голів, набиті ватою пташки різного розміру й опудало кабана, виготовлене з порушенням технології, через що тварина здавалася в півтора раза більшою, ніж була за життя), а також зачарований блиском зброї (стійка для списів та рогатин, два арбалети на стінах і кілька бойових клинків, ніяк не дотичних до полювання).
Я зупинився на порозі. Важкі штори на вікнах утримували ззовні світло літнього ранку, і тому я не одразу помітив старого — тим більше що він убраний був у все чорне, ніби ворон.
За моєю спиною шумно сопів спадкоємець-самозванець; скрипнули двері, що замикались тепер ізсередини.