Реновалес звівся на ноги і поточився, дивлячись на жінку, яка сиділа перед ним, нажаханими очима. Потім упав на диван і затулив обличчя долонями.
Почувши, що він ридає, дівчина перелякалась і побігла в натурницьку. Скоріше б скинути із себе це вбрання й утекти! Цей сеньйор, напевне, божевільний.
Маестро плакав… Прощай молодість! Прощайте жадання! Прощай ілюзіє, сирено-чарівнице, ти втікаєш від мене назавжди! Марно він ганявся за щастям, марно шукав порятунку від гнітючої самоти. Смерть не віддасть йому своєї жертви — і тільки вона зможе поєднати його з Хосефіною. Він уже не зустріне нікого, хто зумів би так оживити спогад про небіжчицю, як оця куплена жінка, яку він щойно тримав у обіймах… І все ж таки вона не Хосефіна!
У ту саму мить, коли він сподівався спізнати райське блаженство, під грубим доторком дійсності розвіялася солодка ілюзія, і він збагнув, що це не тіло Хосефіни — його голої махи, яку він кохав у щасливу пору своєї юності.
Крижаним спокоєм віяло від цієї жінки, і моторошне гнітюче розчарування захлюпнуло душу художника…
Розпадіться ж високі вежі ілюзій! Розсиптеся надхмарні замки, які він вибудував у своїй уяві, щоб не бачити жахливого обрію, щоб зробити приємною свою земну подорож!.. Тепер перед ним дорога рівна й пустельна. І немає сенсу сідати на узбіччі й вичікувати — однаково доведеться рушати далі. Що частіше він спочиватиме, то надовше розтягуватиме муки страху. Бо віднині йому судилося дивитись і бачити кінцеву мету своєї мандрівки — і не заступлять її більше ні хмари, ні ілюзії… дивитись і бачити свою останню оселю, з якої нема вороття… пащу чорної прірви… смерть.
Мадрид. Лютий — квітень 1906 року.
Коментарі О. Алексеєнко
Музей Прадо — Національний музей живопису та скульптури в Мадриді, створений у 1819 році на основі королівських колекцій.
Єроніміти або «відлюдники святого Єроніма» — старовинний чернечий орден.
Бульвар Ретіро — продовження центральної вулиці Алькала у Мадриді.
Джордано, Лука (1632–1705) — відомий італійський майстер декоративного живопису.
Веласкес, Родрігес де Сільва, Дієго (1599–1660) — видатний живописець, провідний майстер іспанського реалістичного живопису XVII ст.
…війни XVII ст. — внаслідок Тридцятилітньої війни 1618–1648 рр. та наступних воєн з Францією і Англією Іспанія втратила значну територію.
Ель Греко (бл. 1541–1614) — славетний іспанський художник, грек за походженням, справжнє ім’я Доменіко Теотокопулі. Один з перших представників пізнього Ренесансу. Жив і працював спочатку у Венеції, 1575 року переселився до Іспанії. Для творчої манери митця характерні збуджений, нервовий ритм, видовженість пропорцій, блискуча колористична техніка.
Рібера, Хосе (Хусепе) де (бл. 1591–1652) — іспанський живописець і гравер. Для раннього періоду його творчості характерні різкі контрасти світла й тіні, драматичні сцени мучеництва.
Мурільйо, Бартоломе Естебан (1618–1682) — іспанський живописець. Його композиції на релігійні сюжети часто представлені як сцени з народного життя. Реалістичним в цілому полотнам Мурільйо властива певна ідеалізація та зовнішня декоративність.
«Фрейліни» Веласкеса… — ця картина більш відома під назвою «Меніни» (ісп. — фрейліни). В ній художник зобразив на передньому плані інфанту Маргариту в супроводі фрейлін та карликів, а поряд — себе за мольбертом.
«П’яниці»… — або «Вакх», відома картина Веласкеса (к. 1620-х рр.), характерна для реалістичного мистецтва художника. Міфологічний сюжет подається як жвава народна сцена: прості селяни з негарними, але виразними характерними обличчями п’ють вино в товаристві молодого Вакха. Вакх (грецьк.), Бахус (лат.) — в античній міфології бог родючесті, виноградарства, виноробства та земних радощів.
Гойя-і-Лусьєнтес, Франсіско Хосе де (1746–1828) — славетний іспанський живописець і гравер. Повнота життєсприймання, гострота і сила реалістичного розкриття образу найяскравіше виявилися в численних портретах Гойї.