…королі були схожі на елегантних ченців — Веласкес, як придворний художник, створив цілу галерею портретів членів королівської сім’ї. Виконані за традиціями іспанського парадного портрета, стримані за колоритом, ці картини, проте, сповнені життя.
…монархи були гладкі, заплилі жиром… — портретна творчість Гойї нерідко сповнена викривального пафосу й спрямована проти пороків панівного класу. Яскравим прикладом може служити груповий «Портрет сім’ї Карла IV» (1800, Прадо, Мадрид), найвиразніший своїм критицизмом у європейському живописі цього періоду.
Весталки — в давньоримській міфології жриці богині Вести, покровительки домашнього вогнища. Мали служити богині тридцять років, не беручи шлюбу.
…вдерлися загарбники — під приводом війни з Португалією наполеонівські війська у 1807 р. окупували північні райони Іспанії. Невдовзі армія маршала Мюрата розпочала наступ на Мадрид. Французька інтервенція викликала в Іспанії визвольну війну і послужила поштовхом до революції.
Мамелюки — турецько-єгипетська кіннота, частини якої після поразки під час наполеонівського походу в Єгипет перейшли до французької армії і воювали в її складі.
…помирав під кулями завойовників… — йдеться про картину Гойї «Розстріл повстанців у ніч на 3 травня 1808 р. на пустирі Монклоа». Перше збройне повстання народних мас проти французьких загарбників розпочалося в Мадриді 2 травня 1808 року.
Монклоа… — північна околиця Мадрида. В Монклоа перебував штаб маршала Мюрата, там було розстріляно багато іспанських патріотів-повстанців.
Палафокс-і-Мельсі, Хосе де (1776–1847) — генерал, який очолив оборону Сарагоси у роки війни за Незалежність. Леонід — спартанський цар в 488–480 рр. до н. е. В античній традиції його ім’я — символ патріотизму і воїнської доблесті.
«Маха гола» — відома картина Франсіско Гойї (бл. 1802 р., Мадрид, Прадо). Незважаючи на існуючу за тих часів в Іспанії заборону зображувати оголене жіноче тіло, Гойя у своїй картині дав нову інтерпретацію ідеалу жіночої краси. Яскравий і глибоко національний образ не мав нічого спільного з тодішніми академічними канонами.
Веласкесова Венера — «Венера з дзеркалом» (1657, Лондон. Національна галерея). Одне з небагатьох зображень оголеної натури в іспанському живописі XVII ст.
Тіціан, Тіціано Вечелліо (бл. 1476/77–1576) — славнозвісний італійський живописець венеціанської школи доби Відродження. Його мистецтво пройняте мужнім життєствердженням, повнокровним сприйняттям краси людини і навколишнього світу.
…при дворі короля-поета… — йдеться про короля Іспанії Філіппа IV (період правління 1621–1665 рр.).
…донья Хуана… — Хуана де Міранда. Дочка художника Франсіско Пачеко, яка у 1618 р. стала дружиною Веласкеса.
Циклопи… — в давньогрецькій міфології одноокі велетні.
Раскін (Рескін), Джон (1819–1900) — англійський теоретик мистецтва, критик, публіцист. В своїх працях «Сучасні живописці» (1843–1860), «Сім світочів архітектури» (1849) та ін. розвиває концепцію єдності краси й добра, з позицій романтизму виступає з критикою капіталістичної цивілізації, ворожої мистецтву як синтезу природи, краси та високої моралі.
Зігфрід (Сігурд) — герой давньогерманського епосу, втілення краси та мужності.
Пентаполін Гарамантський — персонаж рицарських романів. В першій частині роману «Дон-Кіхот» Сервантеса (розділ XVIII) героєві замість стада баранів ввижаються війська Пентаполіна та його ворога імператора Аліфанфарона.
Перемога під Павією… — у 1525 році відбулася битва під Павією (північна Італія) між іспанцями та французами. У ній іспанські війська знищили понад 10 тисяч солдатів ворога й захопили у полон французького короля Франціска І.
Імператриця Євгенія (1826–1920) — дружина французького імператора Наполеона III, уродженка Гранади.
Ватто, Антуан (1684–1721) — відомий французький живописець і гравер. Своєрідний стиль Ватто визначається граціозністю образів, витонченістю. Творчість Ватто сповнена глибокого людського почуття, тонкої лірики. Відомий як автор творів на теми «галантних сцен» та на театральні сюжети.