Кості мають міцно зростатись.
Шрами повинні додавати злості.
Щось із тобою повинно статись.
Щось сталося вже і триває досі.
Доки ти всім цим живеш і мариш.
Доки вихоплюєш, доки полюєш.
Доки ти все це в собі тримаєш.
Доки ненавидиш. Доки любиш.
Орест ЛЮТИЙ
— професор антропології. Художній керівник антитоталітарного гурту «Сталін унд Гітлер капут». Закінчив Львівську політехніку за спеціальністю лінгво-філософія, навчався на кафедрі антропології та антропософії Віденського університету. Правнучатий племінник Зіґмунда Фрейда. Практикуючий психотерапевт, співочий антрополог. У 2012 році, на хвилі антиукраїнської злочинної діяльності Партії регіонів та комуністів, з прийняттям закону про мови «Ківалова-Колісніченка», а також скорочення квоти української музики в теле— та радіоефірах, оголосив «особисту війну» московським запроданцям та п’ятій колоні в Україні, започаткувавши проект «Лагідна українізація», а згодом і «Сувора українізація», основним завданням якого є демотиваційна переробка на український лад пропагандистських радянських та російських пісень (включаючи так звану попсу, шансон і міський романс). За позовом депутата російської Держдуми комуніста Валерія Рашкіна (це не жарт!), генпрокуратурою Росії відкрите кримінальне провадження проти творчості Ореста Лютого, а органам відповідних служб наказано викрасти та доставити виконавця на територію Росії для проведення над ним показового судового процесу за статтею 282 УК РФ. Живе і працює у м. Стрий Львівської області. Принципово неодружений.
Стоїть верба поблизу лісу
(Переспів з О. Пушкіна «У лукоморья дуб…»
на мотив пісні Лєпса «Рюмка водки на столе»)
Стоїть верба поблизу лісу
У стрічках вся — така краса!
Довкола ходить кіт-гульвіса
І коїть справжні чудеса.
Піде праворуч — сонце сходить,
Ліворуч піде — враз мороз…
В лєсу кацапи зачаїлись
І кожний другий — малорос.
Плекають наглую надію
Красуню вербу ізвести;
Спилять, спалить, а прах розвіять…
Із ними військо і менти.
Та кіт муркоче: «Хуй вам в рота!»
Скоріш удавитеся ви,
Ніж вчините оту мерзоту!
Бо на сторожі той верби
Богатирі стоять поліські,
Дніпровських мавок омофор,
Мольфари всі, татари кримські
І з ними дядько Чорномор!
Бо то наш дух — наш Дух Вкраїнський,
Наш Руський дух — бо Русь — це ми,
А не мордва чувашо-фінська
Комуно-хохло-москалі!
Хохло-москаль — рідня Кощєю,
Баби-Яги він скурвий син:
Хохол, продажний всєй душею,
І брат його — алкаш-москвин.
Нам не потрібні оці пики:
Брехливе бидло, владний хам,
Духовні покручі, каліки –
Табачнік, Путін, Чінгізхан!
Орда новітня євразійська
І «Руській мір» — імперський срам…
Своя Держава Українська
Понад усе потрібна нам!
Не тільки душу, тіло, розум,
Усе життя положим ми
За нашу правду і свободу,
Хай згинуть хохло-москалі!
Стоїть верба поблизу лісу
У розмаїтті квітів-трав,
І я там був, і кіт-гульвіса
Мені той вірш подарував!
(На мотив «Шаланды полные кефали».
Присвячується Герою України Роману Шухевичу)
Вагони, повнії москалів,
В Бескидах Роман підривав,
І комуняцькі пси скавчали,
Як на гілляку їх саджав!
Синіють гори за Самбором,
І Стрий так лагідно тече,
А Роман наш бере гранату,
І жодна падла не втече!