Ігор Кривецький: «Спонтанної організації не буває. Завжди хтось бере на себе відповідальність. На Майдані це були політики. Рішення ухвалювали я, Тягнибок, іноді замість когось із наших був Мохник чи Кошулинський, а також Яценюк, Турчинов, Ковальчук і Кличко — по два представники від кожної опозиційної сили».
Тут ми уточнимо — парламентської опозиційної сили. Але, крім спротиву, треба було ще вирішувати купу побутових питань.
Андрій Мохник: «Майдан — це добре, а прибирати як? У Київраді за це відповідав Андрій Ботнар, він усе налагодив, усе регулярно милося, дезінфікувалося. Якби цього не було, Майдан закінчився б епідемією шлункових хвороб».
На посади комендантів будівель та відповідальних за побут — їжу, сміття, санітарні умови — партійні квоти не поширювались. Але були ще питання безпеки — адже там, де збирається багато людей, одразу з'являються аматори легкої поживи.
Кирило Дороленко: «Нам сказали працювати на складі КМДА, там я бачив, як одні люди приносять на Майдан останні продукти, а інші намагаються це вкрасти. Ми ловили злодіїв та повертали вкрадене. Майдан — це була Січ зі своїми органами безпеки, із власною контррозвідкою, це була крута структура, окрема держава. Була своя поліція. Одного разу у хлопця вкрали саксофон, і ми знайшли крадія. Тих, кого впіймали, виводили на сцену Майдану, написавши на лобі зеленкою „ВОР“. Якщо хтось грабував кабінети, нас викликали, ми були понятими, викликали міліцію, яка спершу проходила огляд нашої безпеки. Смішно було, коли прийшов директор їдальні КМДА, де ми тримали продукти, і сказав, що тут його майно. Уявляєте, нас відправили перераховувати рушники їдальні, щоб довести, що все на місці!? І мої хлопці рахували виделки та рушники, ми цілий день витратили, щоб усе порахувати і показати директору — дивися, ми нічого не вкрали, ми ж не Янукович».
До речі, щодо сцени. Саме вона стала головним організатором Майдану. Звідти звучала інформація і розпорядження, які стосувались усіх безпосередньо, а не тільки розподілених по сотнях майданівців. Тому доступ на сцену контролювався особливо. На першому віче «Марш мільйона» 8 грудня на сцені, крім лідерів парламентської опозиції, можна було побачити хіба ведучих — актора Євгена Нищука та співачку Руслану Лижичко.
Однак громадські організації, які проголошували себе «неполітичними», хотіли мати власний важіль впливу на Майдан, тому створили Громадську раду Майдану — це був радше дискусійний майданчик, ніж орган управління. Але його голос звучав дедалі гучніше. І з кожним днем росла загроза нового розколу Майдану за старою лінією напруги: «політики — неполітики».
Тому на недільному віче 15 грудня на сцену Майдану вперше були допущені безпартійні оратори — аксакали з ініціативи «Перше грудня» і публічні особи з лав творчої інтелігенції, до яких затесалися й особисто ми.
Цьому передували такі події. За кілька днів до віче нам вдалося пробитися на зустріч з Олександром Турчиновим, який тоді, як ми розуміємо, керував виконавчою гілкою влади Майдану. На цій зустрічі ми переконували, що суто політична сцена — це помилка, і що окреслився конфлікт між сценою і Майданом. Пропонували почати публічне розслідування побиття студентів та подібні наївні речі. Думаємо, що ми такі були не одні, тому у неділю на сцені розпорядники вирішили випустити пару: дати слово безпартійній інтелігенції — володарям думок різних мастей.
А наступної неділі, 22 грудня, знову було віче, і воно ухвалило резолюцію, у якій політики урочисто розкрили обійми представникам громадськості:
«Заснувати Всеукраїнське об'єднання „Майдан“, до складу якого можуть входити політичні партії, громадські організації та українські громадяни».
«Список ради є точною копією громадського комітету Майдану, що існував як його консультативний орган увесь цей місяць. Із ним радилися лідери опозиції, коли йшли на переговори з Януковичем, із ним радилися, коли приймалося рішення пікетувати Кабмін. Під час прийняття усіх рішень цей комітет був дорадчим органом», — прокоментував список Ради ВО «Майдан» від імені політиків Юрій Луценко.
«Мені здається, що Рада ВО „Майдану“ має бути протопарламентом, який буде структурований за комісіями, у кожній із яких працюватимуть моральні авторитети й спеціалісти. У цьому парламенті повинні постійно проходити засідання», — поділився власними сподіваннями член новоспеченої Ради ВО «Майдан» громадський діяч Ігор Луценко.
Рішення про створення ВО «Майдан» тоді публічно майже не критикували, біля пунктів запису до новоствореної організації вишикувалися черги, бо зі сцени пообіцяли, що всі отримають посвідчення учасників Майдану. А наш народ любить різноманітні посвідки. Проте далеко не всі були у захваті від цієї ініціативи.
Андрій Мохник: «Постало питання: якщо є Майдан, то має бути координаційний орган. Створили Раду Майдану. Туди ввійшли також ті, що оголошували себе „без політики“, а тепер стали нардепами. Після загальних рішень Віча та після перемовин із владою Рада визначала більш докладно, що і як робити далі. Це стосувалося, зокрема, й перемовин із західними політиками. Майдан на цих зустрічах завжди представляли голови трьох опозиційних фракцій. Більшість активістів Ради Майдану орієнтувалися на Турчинова з Яценюком. На їхньому боці грали дві партії та громадські активісти».
Ігор Кривецький: «Раду Майдану створили за пропозицією Турчинова, він казав: громадські діячі невдоволені і теж хочуть впливати на рішення, давайте їх візьмемо. Але насправді це був просто випуск пари. Бо вирішувати — це означає вкладати сили і гроші. У нас купа людей, усіх треба годувати. А вони тільки палиці в колеса сунули».
І таке свідчення дає привід розібратись із фінансами на Майдані.
Сайт «Український інтерес» підрахував, що на Майдані з'їли 65 тон ковбаси та 188 тисяч буханок хліба, запивши все це п'ятьма з половиною мільйонами пакетиків чаю та півмільйоном упаковок розчинної кави. Складно сказати, наскільки ці підрахунки відповідають реальності, але не викликає сумніву те, що грошей і продуктів, які приносили люди, насправді не вистачило б на всі потреби.
Ігор Кривецький: «Була домовленість, що коли хтось приносить гроші, їх складають у загальний котел, а потім ми вже додаємо до потрібного. Грошей, що кидали у скриньки, не вистачало. Крім них, більше шести мільйонів доларів витратили ми. Ми з партнерами домовилися, що фінансуємо пропорційно голосам, які маємо в Раді. Я особисто дав більше двох мільйонів доларів. Гроші несли готівкою. Гривнями. Майдан збирав щось, потім уже сідали і рахували, скільки ще потрібно. Від кожної партії була людина, яка рахувала, коменданти збирали потреби. Щотижня ми приносили гроші, просто із собою. Невеликими сумами. Ящиків з-під ксероксів не було, суми були не ті, бо долар тоді був по 8. Два мільйони — це тоді було лише шістнадцять мільйонів гривень. Але на сам Майдан не треба було носити всі гроші. Частково ми привозили їх до офісу „Батьківщини“ на Турівській. Якщо за їжу платити — давали фірмам. Звітності не було, всім вірили на слово, бо не хотіли, щоб люди мали проблеми від державних структур за те, що допомагають Революції».
Тобто виходить, що фінансування потреб Майдану здійснювалося централізовано і що штаб оперував здебільшого готівкою. Це не дивно, бо з безготівкою зрештою влада розібралась у свій спосіб.
«У рамках розгляду позову Федерації профспілок судом арештовані банківські рахунки, на яких збиралися кошти для Євромайдану й Автомайдану».
(УП, 26.10.2014)
До речі, попри довіру та відсутність формальної звітності, ми знайшли у пресі публічні рапорти про фінанси Майдану.
«Менш ніж за місяць Євромайдан зібрав три мільйони гривень пожертв. Про це пише KyivPost, чиї підрахунки ґрунтуються на даних штабу Майдану... Більшість пожертв надходять з України, хоча невелика частина грошей перераховується і з-за кордону. Так, українці, що живуть в інших державах, перерахували на потреби Євромайдану 95 тис. грн. Громадський сектор Євромайдану за перші 12 днів протесту зібрав 600 тис. грн. Потім збір коштів почав проводитися біля Будинку профспілок, де зараз знаходиться штаб руху. У середньому там отримують від 100 до 500 тис. грн. пожертв на день. Ще одним джерелом фінансування є проект „Спільнокошт“ на Big Idea. Він уже приніс руху більше 235 тис. грн. Небайдужі також приносять величезну кількість корисних речей, зокрема їжі. Кухні Майдану збирають тонни продуктів. Крім того, одна кухня може за день отримати 6 тис. грн. готівкою. Левова частка коштів іде саме на продукти харчування. Так, за перші дев'ять днів Будинок профспілок витратив 230 тис. грн. на їжу та 10 тис. грн. на воду. Витрати на обігрів можуть досягати більше 8,5 тис. грн. Крім того, протестувальники закупили ковдр і одягу більш ніж на 50 тис. грн. Як повідомлялося, рішення про витрачання коштів на суму більше 1 000 грн. приймає оргкомітет Громадського сектору Євромайдану. Вся звітність про витрачені кошти прозора, відзначають активісти».