Автомайдан теж узяв участь у Форумі, сплутавши карти харківській міліції.
Іван Філіпович: «Від Автомайдану відокремилася група, яка їздила Україною. Ми поїхали у Дніпро, Запоріжжя, а потім на Форум Євромайданів до Харкова. У Дніпрі були на мітингу, у Запоріжжі поїздили містом, там усе було спокійно щодо нас, а от до Харкова ми потрапили у день Форуму Євромайданів. Ми приїхали без широких анонсів і трохи поламали плани міліції, бо вони не могли зрозуміти, що відбувається: десь у них відкривається Форум, а тут раптом з'являються машини з майданівськими прапорами і починають їздити містом. За нами одразу приставили хвіст. У Харкові в мене є товариш, який має хостел, і ми домовилися, що переночуємо там за символічну ціну, просто щоб персоналу щось заплатити за роботу. Ми якраз пікетували харківський торговельний центр „Караван“, коли товариш приїхав і каже: подзвонив із міліції приятель, він там заступником управління, сказав, щоб я нікого у себе не розміщував і щоб ви сьогодні їхали з Харкова. Хтось стуканув чи його прослуховували. Ми зрозуміли і, щоб не підставляти його, поїхали на Полтаву. Там однією із головних активісток була художниця Юлія Петушинська, батько якої, комуніст, приходив на Майдан і вони там сварилися. Вона хлопців наших розмістила. Наступного дня був мітинг, ми виступали. Метрів за 40 від сцени стояли менти, я сказав, що, коли був молодим, служив у ВВ, захищав спокій батьків цих хлопців від зеків, а тепер вони зека захищають від мене. Світ перевернувся».
За два дні роботи Форуму у Харкові ми з колегами мали багато пригод — і блукання містом в оточенні «тітушок», і сутички із застосуванням газу, і мітинги бюджетників, і блокування автомобілями, й обкидування яйцями, і автобуси-глушилки з радянською музикою, і напад на книгарню — як то кажуть, до кольору, до вибору. Але найбільше враження, безперечно, справив штурм Свято-Дмитрівського храму УАПЦ, який надав свою трапезну під засідання.
«Будівлю Свято-Дмитрівського храму в Харкові, де проходить Всеукраїнський форум Євромайданів, штурмували невідомі в масках».
(УП, 11.01.2014)
Рустем Аблятіф: «Для мене як для релігійної людини це був шок. Як можна напасти на Храм? Я не можу уявити навіть найбільш пропащого мусульманина, який міг би зробити наругу над будь-яким храмом! Це означає, що у людей просто немає моральних бар'єрів. Які б не були у нас п'яниці — напасти на Божий Храм!? Неважливо який — це ж Божий Храм!»
Форум Євромайданів проводився зовсім не як парадний захід. Його задачею було встановити горизонтальні зв'язки між Майданами, налагодити співпрацю, виробити єдину стратегію як на час Революції, так і після її перемоги, бо всі делегати розуміли, що зміна влади — це не кінець, а лише початок роботи.
Сергій Жадан: «Досі шкодую, що далі не зайнялися цією справою, із цього могло вийти щось хороше. У Києві за тиждень уже почались інші події. Із Форуму майже ніхто не пішов у політику, це були не політикани, а справжні громадські активісти. Все робили без копійки грошей. У Харкові Кернес був царем і богом, але не зміг розігнати Форум — попри Жиліна, попри зігнаний натовп. А з іншого боку: як так — без партактиву? Ми наступили на ногу всім».
І справді, наші збори у Харкові несподівано викликали негативну реакцію у колах керівництва Майдану. На наш подив, виявилося, що проти нас були всі.
«Влада хоче використати Всеукраїнський форум Євромайданів у Харкові для переформатування протестного руху в Україні. Про це на брифінгу у прес-центрі в Штабі національного спротиву заявив член Ради ВО „Майдан“ Зорян Шкіряк. Коментуючи проведення зібрання у Харкові, Шкіряк повідомив, що з достовірних джерел з Адміністрації Президента було отримано інформацію про темники, які влада на чолі з Президентом Віктором Януковичем буде намагатися просунути на зазначеному Форумі.
За його словами, це, зокрема, проект резолюції, яку буде ухвалено на Форумі у Харкові, до якої включено шість пунктів, „які яскраво свідчать про наміри Януковича реалізувати план розколу українського суспільства, подальшого збурення та розколу Майдану“».
(УП, 11.01.2014)
Звісно, ми усвідомлюємо, що Шкіряк — постать, м'яко кажучи, несамостійна, що його використовують тоді, коли треба озвучити дуже сумнівні тези у режимі «свисти, Ваньку, ти дурніший». Але збурення, яке виникло навколо Форуму, яскраво свідчило, що політики бояться конкуренції і тому будь-яку ініціативу знизу намагаються задавити у зародку.
Крім того, варто зафіксувати, що ще в середині січня 2014-го року керівництво столичного Майдану не бачило ролі регіонів у революційних процесах і наївно вважало, що все вирішується виключно у Києві.
Європа нам поможе?
Файл № 8
Міф про те, що Європа й Америка нам допоможуть, витав на Майдані з першого дня. Але, читаючи тодішні інформаційні повідомлення, на жаль, бачиш зовсім іншу картину.
«Посли ЄС та США засуджують напад на адміністративні будівлі під час демонстрацій у Києві в неділю і закликають до проведення мирних акцій протесту. Про це сказано у спільній заяві посла ЄС в Україні Яна Томбінського і посла США Джеффрі Пайєтта. „Ми засуджуємо сьогодні насильство на вулиці Банковій і напад на громадські будівлі, а також закликаємо всі сторони уникати конфронтації“, — сказано в повідомленні».
(УП, 01.12.2013)
І це, зверніть увагу, 1 грудня, самий початок, другий день після побиття студентів на Майдані.
Руслан Кошулинський: «Під час Майдану взаємини з амбасадорами були для нас гальмом. Нас постійно стримували. Навіть коли Янукович летів до Китаю після Вільнюса, вони криком кричали: не робіть нічого, він може сісти в Росії і щось там підписати!».
Однак міжнародні стосунки радикальної опозиції та західних послів мають значно глибшу історію.
Олег Тягнибок: «До „Свободи“ вони були обережними завжди, з нами почали говорити, коли ми зайшли у парламент. Під час кожної зустрічі з послами обговорювалися питання: чи ми антисеміти, як ставимося до ЛГБТ і таке інше. Наша оцінка політичної ситуації нікого не цікавила. Потім уже ми сприймали це іронічно. Але посол Ізраїлю сказав мені фразу, яку я ніколи не забуду. Якось він запросив і почав „вантажити“, а я кажу: про який антисемітизм ви говорите? Хіба є погроми? У чому ви нас звинувачуєте? Якщо у тому, що я на горі Яворині нібито щось сказав, то маю 9 рішень судів, які спростовують безпідставні звинувачення щодо мене. Якщо ви кажете про демократичні цінності, то рішення суду має щось для вас означати? У чому ви нас звинувачуєте? У Львові 20 років була демократична ліберальна влада, яка не могла вирішити питання із музеєм на вулиці Менделєєва. Єврейська громада Львова билася, щоб їм дали квартиру, де жила мистецтвознавець Фаїна Петрякова, під музей. А прийшли „фашисти“, „антисеміти“ зі „Свободи“ і вирішили це питання. Коли прийшов наш міський голова у Тернополі, то вперше за 20 років дали приміщення під культурне єврейське товариство за 1 гривню. Чому ви не згадуєте, що в Івано-Франківську відкрили меморіальну таблицю лікарю УПА єврею? Це ж „Свобода“ зробила. Чому ви не дякуєте? І він сказав: „Оказанная услуга уже не являєтся услугой!“».
Проте, крім ідеології, послів не в останню чергу цікавили й економічні питання.
Андрій Мохник: «Американців дуже цікавив сланцевий газ. Позиція „Свободи“ у цьому питанні: ми за диверсифікацію, але не за рахунок мешканців тих територій. Ми ставили питання екологічних наслідків та участі громади у розподілі прибутків. „Свободі“ тоді вдалося в угоді про розподіл продукції з компанією „Шеврон“ домогтися участі місцевих громад та екологічного моніторингу, чого не було в угоді з „Шеллом“ на території Харківщини, Донеччини. Зрозуміло, що західні компанії спочатку домовилися з Кабміном, Кабмін почав тиснути, але говорити з місцевими радами все одно доводилось, а у нас там депутати.