(УП, 26.01.2014)
У Києві ж революціонери також не сиділи склавши руки.
«У ніч на 26 січня у мітингувальників на Грушевського з'явилася інформація про те, що в Українському домі на Європейській площі сховалися силовики. Побоюючись удару з тилу, активісти заблокували будинок та почали його штурм. Близько 4:00 ранку до місця подій прибули Віталій Кличко та інші нардепи, які, за їхніми словами, провели переговори з керівництвом МВС щодо виводу бійців внутрішніх військ із будівлі. Після цього силовики безперешкодно залишили Український дім».
(УП, 26.01.2014)
Але найбільш загадковою стала історія із трьома міністерствами у Києві — аграрної політики, енергетики та юстиції. Преса повідомляла про їх захоплення, звільнення і навіть про те, що будівлі, захоплені одними майданівцями, силою звільняли і передавали владі інші майданівці.
Сьогодні ми вже можемо відновити для вас увесь цей карколомний сюжет. Усе почалося з МінАПК.
«Приміщення Міністерства аграрної політики зайняли активісти, очолювані Олександром Данилюком. За його словами, у будівлі розміститься Штаб національної гвардії, де активісти зможуть відпочити та зігрітися, повідомляє „5 канал“. При цьому активісти заявляють, що саме „зайняли, а не захопили приміщення“ на вулиці Прорізній. Щоб потрапити всередину будівлі, вони розбили скло, відчинили двері і зайшли всередину. У приміщенні було кілька охоронців, але, за словами активістів, вони спротиву не чинили і просто пішли звідти».
(УП, 24.02.2014)
Олександр Данилюк: «Ми включились у процес силового протистояння, по-перше, тому, що активно створювали загони, люди були налаштовані, і пояснити їм, що це неправильно, вже не можна було. І коли почалася бійка, уникнути її неможливо, а отже, треба підтримувати наших, бо інакше їх знесуть. Але по-філософськи ми розуміли, що це програшний сценарій, тому почали готувати захоплення адмінбудівель із тим, щоб реально перевести цей сценарій у первісний і заблокувати діяльність найбільш важливих у фінансовому плані держустанов. Першим захопили МінАПК. Це був гарний удар. Бо після того приїхав один із заступників голови СБУ Якименка, який сказав, що у керівництві СБУ зібралися ФСБшники, вони покидьки і негідники, але він є представником українського крила СБУ, сказав, що будуть вибори у ВР, тільки Яника не чіпайте. Мовляв, давайте дотиснемо парламентські вибори — якщо відмовитеся від тиску на Яника, гарантуємо вам проходження у ВР. Сказав, що ми молодці, а будемо ще й такими героями, що всі нас полюблять — і регіонали, і всі. А Яника щоб ми не рухали, бо це для нього болісне питання, і для москалів теж, інакше вони не дадуть провести вибори. На осінь — парламентські вибори, а там уже і Яника якось... Але ж треба розуміти, що маєш справу з гебйом. Я кажу: якщо Яника не зупинити, москалі розвалять країну, і ви це прекрасно знаєте, бо вони у вас там сидять на Володимирській. І вас повбивають, і всіх, нащо воно треба? Краще зробити просто перевибори разом із Яником. Слідом приїхав перший заступник міністра АПК, сказав, що для них дуже важливо зберегти контроль хоч би за частиною міністерства, тому що горять контракти з Катаром на мільярди, декілька великих договорів з арабами, усі їх розривають, нових не підписують, це збитки для держави, а ми ж таки державники. Сказав: розуміє, що нас ніхто фінансово не підтримує, то вони готові для початку дати нам 2 мільйони доларів, щоб показати, що вони теж свої, українці, державники, як ті з СБУ, тільки з МінАПК. Ми сказали: наша ідея — завдавати вам збитків. А по-друге, наші сотні вже тут розміщуються, займають свої поверхи, армія зростає, і у нас все чудово. І якщо з КМДА зіграли у гру — всі разом захопили, то тут опозиції довелося визначатися. Усі нас засудили, сказали, що це неправильно. Але народ уже валив до цього міністерства. Писали, що там було все поламане, — то це брехня. Спали в коридорах, кабінети не чіпали, використовували їдальню та конференц-зали».
Діяльність «Спільної Справи» викликала багато претензій і з боку штабу Майдану, лунали взаємні звинувачення та навіть відбувалися силові сутички. Складно зрозуміти логіку, за якою захоплення обладміністрацій — це розширення Майдану, а захоплення МінАПК чи Мінюсту — провокація.
Причину цього побачити можна, лише осягнувши розумом усі процеси, які відбувалися на Майдані, — і міжнародні, і внутрішньополітичні, і переговорні. Сподіваємося, ми разом із вами зможемо розібратись у цій складній ситуації у підсумку нашого розслідування.
Але так чи йнак, наступним стало Міністерство енергетики.
«25 січня о 10:30 відбулася спроба силового захоплення Міністерства енергетики та вугільної промисловості, незважаючи на озвучені напередодні застереження».
(Сайт КМУ, 27.01.2014)
Олександр Данилюк: «Потім взяли Міністерство енергетики. Навмисне у суботу. Але вони чомусь були на роботі, бо сталась якась там міністерська заруба. До того МінАПК ми брали вночі, там взагалі нікого не було. А тут міністр Ставицький закрився у кабінеті, не відповідав нікому. У його приймальні сиділи я, хтось із заступників, керівник ядерної програми, радники. Вони всі були конструктивно налаштовані — гадали, що Ставицький уже застрелився чи зараз застрелиться. А той, судячи з того, скільки в нього потім знайшли грошей, напевно, ховав бабки. Я питаю заступника Ставицького: ви можете виконувати обов'язки міністра? Він каже: легко, нічого не здригнеться. Я зрозумів: система готова, вони взагалі дуже по-діловому підійшли — мовляв, кажіть, що робити. Керівник ядерної програми запевнив, що Енергоатом і пульт керування ядерними об'єктами розміщені у зовсім іншому місці, там постійна охорона, все нормально. Але уряд став тиснути на МАГАТЕ і казати їм, що ми захопили ядерну кнопку. А ті відповіли, що за мандатом можуть вводити до нас війська навіть без санкції ООН. Тому краще, щоб без них якось розібралися швиденько. Ну й почалась істерика з МАГАТЕ. Ми для себе не розглядали такого варіанту, бо не могли передбачити міжнародних проблем. І вирішили про всяк випадок вийти, бо не знаємо: МАГАТЕ — це добре чи погано, а раптом із ним разом москалі прийдуть? Михайло Волинець приїхав із Профспілок, каже: Сашку, нам тут МАГАТЕ не треба. Я вирішив, що ми краще вийдемо, бо з цими МАГАТЕ до гріха недалеко. Преса з'явилася, коли ми вже все звільнили. А потім вийшов Ставицький і влаштував істерику: ви терористи, ми зараз викликаємо те і се. А що ви можете викликати, ми тут цілий ранок ходимо коридорами, а ви позачинялись у кабінетах і не виходите звідти?».
Утім, на заміну Міністерству енергетики та вугільної промисловості, яке довелося залишити, одразу знайшлось інше міністерство.
«Активісти „Спільної справи“ зайняли Міністерство юстиції, яке знаходиться у Києві на вулиці Городецького, 13. Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив лідер „Спільної справи“ Олександр Данилюк. „Зайняте Міністерство юстиції на Городецького, 13. Необхідне підкріплення для будівництва барикади. Всі, хто мають таку можливість, підтягуйтесь“, — зазначив він».
(УП, 26.01.2014)
Олександр Данилюк: «Мін'юст був цікавий кількома моментами: по-перше, там була точка, де вони зустрічалися зі своєю майданівською агентурою, а другий момент, найбільш важливий, — там знаходилися сервери Держреєстра прав власності. Гіперрейдерське місце. Можна було переписати на себе всю нерухомість. Люди, які на юрфаці зі мною вчились і досі працюють у навколоолігархічних структурах, кажуть, що це був нереальний триндець, що такої паніки вони ще не бачили. Перед тим мені дзвонить керівник Самооборони Андрій Парубій: приходь, поговоримо. Ми з ним давно товаришуємо. Приходжу, він каже: не можна так, треба погоджувати, бла-бла. Я йому у відповідь: це херня, те, чим ви там займаєтесь. І раптом дзвонять, повідомляють, що Мін'юст захопили. Він мені: ми ж домовлялися! Я кажу: чекай, ми до цієї теми ще не дійшли, у нас поки що філософська канитель. Заходимо у Мін'юст, даємо оголошення на будівництво барикад, починають усе заливати водою, щоб утворилася крига. Кличко приходив, обурювався з цього приводу: що це таке? хто ви такі? хто займається безприділом? Лукаш, заспана і без косметики, кричала, мовляв, введемо воєнний стан. Ну, а крім того, почався тиск із боку французів, німців: давайте, підписуйте свою мирну історію в обмін на амністію. У мене ж купа особистих знайомих, усі дзвонять: так не можна. Знову почали говорити, що є суперплан, будуть вибори парламентські, словом, СБУшну туфту парили. І все це виглядало сумно. Ми розуміли, що до кінця Олімпіади москалі нічого робити не будуть, і якщо ми питання до того часу не вирішимо, буде жопа. Списку амністованих немає. Тоді пропонувалась амністія взамін на звільнення адмінбудівель та розбирання частини барикад. Я пояснював, що ми захоплюємо адмінбудівлі, бо це перешкоджання роботі влади і водночас захист протестувальників, адже там усередині документи, сервери. От, наприклад, Профспілки — там усередині нічого такого не було, і їхня подальша доля яскраво доводить мою тезу. Я бачив, що нас привчають до середньовічної війни: всі ходять із дерев'яними щитами, а по них будуть стріляти з калашів. Тому треба або ламати склади й озброюватися, або переходити до нашої мирної стратегії».