За весільним обідом у ресторані з видом на Сену він сидів, трохи відкинувши голову назад, тримаючи руки на серветці, яку він поклав собі на коліна, і трохи посміхався, як це роблять тоді, коли втомилися від чекання страви. Але ця посмішка говорила також про його вдоволеність тим, що відбувається сьогодні, та усіма, хто був присутній на святі. Він був одягнений у блакитний костюм, який шив на замовлення, в білу сорочку з гудзиками на манжетах. Образ із минулого. Я повернула голову до нього посеред свята, мені здалося, що йому не весело.
Потім він майже не бачив нас.
Ми мешкали в туристичному місті в Альпах, куди мого чоловіка було призначено на адміністративну посаду. Ми оббили стіни джутовою тканиною, ми пили віскі та аперитив, ми слухали панораму старих мелодій по радіо. Три місяці ввічливості із консьєржкою. Я поринула в той світ, у якому щось інше існувало тільки для прикраси. Мати писала, що ми можемо приїхати відпочити вдома. Вона не насмілювалася написати, щоб ми приїхали їх навідати. Я приїздила сама, приховуючи справжні причини байдужості з боку їхнього зятя, деякі приватні причини, що існували між мною та чоловіком. Як йому, чоловіку, що народився в буржуазній родині, де всі мають дипломи, що постійно «іронізував», як йому могла сподобатися компанія простих людей, ввічливість яких (її він, до речі, поважав) ніколи не зможе компенсувати єдину в його очах річ: духовну розмову. Наприклад, у його родині, коли розбивалася склянка, хтось кричав: «Не торкайтеся, вона розбилася вщент!» (Вірш Салі Прюдом.)
Саме мати завжди чекала на мене біля виходу з вокзалу, поки я зійду з паризького поїзда. Вона завжди вихоплювала валізу з моїх рук: «Вона заважка для тебе, ти не звикла». В бакалії завжди були один або два клієнти, що їх батько покидав на хвилину, аби поцілувати та обійняти мене, але з якоюсь різкістю. Я розташовувалася на кухні, сідала на стілець, а вони дивилися на мене стоячи: вона, опираючись на сходи, він — біля відчинених дверей у кафе. У цей час сонце освітлювало столи, склянки на прилавку, клієнта, що прислухався до нас. Вдалині від дому я очищалася від манер моїх батьків, їхніх жестів та висловів. Я знову чула їхнє «ця» замість «вона», слухала, як вони голосно розмовляють. Я знов побачила їх такими, якими вони завжди були, без цієї «стриманості», без прагнення правильно говорити, що мені здавалося тепер природним. Але я відчувала себе чужою.
Я витягнула із сумки подарунок, який я приготувала для батька. Він його розгорнув із задоволенням. Флакон із лосьйоном після гоління. Сміх, незручність, навіщо це? Потім «я буду пахнути як кокотка». Але ж таки пообіцяв ним користуватися. Не дуже смішна сцена дурного подарунку. Як колись, у мене виникло бажання заплакати — «він ніколи не зміниться!».
Ми згадували людей із кварталу: хто повиходив заміж, хто помер, хто поїхав з І… Я розповідала про свою квартиру, про секретер часів Луї-Філіппа, крісла з червоного велюру, техніку hi-fi. Дуже коротко, вони вже не слухали. Вони виховували мене, щоб я скористалася всією тою розкішшю, якої не було у них, він був щасливий, але Данлопіло чи антикварний комод для нього було лише підтвердженням моїх успіхів, нічим іншим. Часто, щоб закінчити розмову: «Правильно робите, що користуєтесь цим».
Я ніколи не залишалася на тривалий час. Він показував мені пляшку коньяку, що він її приготував для мого чоловіка. «Нехай, іншим разом».
В І… з’явилися перші супермаркети, переманюючи клієнтів, нарешті можна було робити покупки, нічого не запитуючи у продавщиць. Але інколи вони приходили також і в маленькі крамнички, щоб купити пакетик кави, яку вони забули купити в місті, чи свіже молоко. Він почав ретельно планувати та слідкувати за продажами у крамниці. Вони розташувались у будинку, який колись придбали разом із землею, дві кухні, сховище для продуктів. Він приносив добре вино та консерви. Він тримав декілька курей, аби мати свіжі яйця. Вони приїздили навідувати нас у От-Савуа, він хвастав та був задоволений можливістю скористатися соціальною допомогою в шістдесят п’ять років. Коли повертався із лікарні, він сідав за стіл і ліпив наклейки з щасливим виглядом.