За хвилину перед прокуратором стояв Марк Щуролуп. Йому прокуратор звелів передати злочинця начальникові таємної, служби і водночас повідомити його про наказ прокуратора, щоб Ієшуа Га-Ноцрі тримали окремо від інших засуджених, а також, щоб команді таємної служби заборонили під страхом тяжкої кари про будь-що розмовляти з Ієшуа чи відповідати на його запитання.
На знак Марка довкола Ієшуа замкнулася сторожа і вивела його з балкона.
Потім перед прокуратором станув стрункий світлобородий красень із сяйними лев’ячими мордами на грудях та орлиним пір’ям на гребені шолому, із золотими бляшками на шабельтасі меча, у зашнурованому до колін взутті на потрійній підошві, у накинутому на ліве плече багряному плащі. Це був легат — командувач легіону. Його прокуратор запитав про те, де зараз себастійська когорта. Легат доповів, що себастійці тримають кордон на майдані біля гіподрому, де перед народом буде оголошено вирок злочинцям.
Тоді прокуратор наказав, щоб легат виділив з римської когорти дві кентурії. Одна з них, під проводом Щуролупа, має конвоювати злочинців, вози з катівським начинням і самих катів дорогою на Лису Гору, а прибувши туди, увійти у верхній кордон. Друга ж мусить відразу вирушати на Лису Гору і розпочати негайно її оточення. Для тієї ж мети, тобто для охорони Гори, прокуратор попросив легата вислати допоміжний кавалерійський полк — сирійську алу.
Коли легат вийшов з балкона, прокуратор наказав секретареві запросити до палацу голову/та двох членів Синедріону і начальника храмової; сторожі Єршалаїма, але при цьому додав, що просить улаштувати так, щоб до наради з усіма цими людьми він міг поговорити з головою раніше і сам на сам.
Прокураторові накази було виконано; швидко й чітко, і сонце, що з якоюсь незвичайною шаленістю палило в ці дні Єршалаїм, не встигло наблизитись до зеніту, коли на верхній терасі саду біля двох мармурових левів, які сторожували сходи, зустрілися прокуратор і виконувач обов’язків голови Синедріону первосвященик іудейський Йосиф Каїфа.
У саду було тихо; Але прокуратор, вийшовши з-під колонади на залитий сонцем верхній сад а пальмами на страхітливих слонячих ногах, звідки перед ним стелився весь осоружний йому Єршалаїм з висячими мостами, фортецями і, найголовніше, з неймовірною брилою мармуру під золотою драконячою лускою замість даху — храмом єршалаїмським, — гострим слухом ухопив далеко внизу, там, де кам’яний мур відокремлював нижні тераси палацового саду від міського майдану, глухий гомін, над яким вряди-годи сплескували слабенькі й тонкі чи то стогони, чи то зойки.
Прокуратор зрозумів, що там, на майдані, вже зібралася тьма-тьменна розбурканих останніми заворушеннями єршалаїмців, що це стовпище нетерпеливиться в чеканні вироку і що серед нього кричать невгомонні продавці води.
Прокуратор почав з того, що запросив первосвященика на балкон, аби сховатись від немилосердної спеки, але Каїфа чемно вибачився і пояснив, що зробити цього напередодні свята не може. Пілат накинув каптур на свою вже ледь лисувату голову і почав розмову. Говорили вони по-грецькому.
Пілат сказав, що він розглянув справу Ієшуа Га-Ноцрі й затвердив смертний вирок.
Таким чином, на страту, яка має бути доконана сьогодні, засуджено трьох розбійників: Дісмаса, Гестаса, Вар-раввана та ще цього, Ієшуа Га-Ноцрі. Перших двох, які намислили підбивати народ на бунт проти кесаря, захоплено з боєм римськими властями, вони значаться за прокуратором і тому про них тут не йтиме. Решту ж, Вар-раввана та Га-Ноцрі, захопили місцеві власті, і засудив їх Синедріон. Згідно з законом та звичаєм, одного з цих двох злочинців треба буде звільнити на честь великого свята Пасхи, яке настає сьогодні.
Отож прокуратор жадає знати, кого з двох злочинців наміряється пустити на волю Синедріон: Вар-раввана чи Га-Ноцрі?
Каїфа схилив голову на знак того, що питання йому зрозуміле, і відповів:
— Синедріон просить відпустити Вар-раввана.
Прокуратор добре знав, що саме так і відповість первосвященик, але йому належало показати, що така відповідь викликає у нього подив.
Пілат це й зробив, і то вельми вправно. Брови на гоноровитому обличчі звелися, і він зчудовано глянув первосвященикові просто у вічі.
— Як на правду, то ця відповідь мене дивує, — м’яко заговорив прокуратор, — боюсь, чи немає тут непорозуміння.
Пілат пояснив свою думку. Римські власті анітрохи не важать на права місцевої духовної влади, первосвященикові це добре відомо, але тут вочевидь зайшла помилка. І у виправленні цієї помилки римські власті, ясна річ, зацікавлені.
Бо й справді: злочини Вар-раввана і Га-Нонрі непорівнянні за ваготою. Якщо другий з них, чоловік виразно несповна розуму, винен у виголошенні безглуздих промов у Єршалаїмі та ще подекуди, то першого обтяжено набагато поважніше. Мало того, що він припустився відвертих закликів до бунту, але він ще й убив охоронця при спробах узяти його. Вар-равван багато небезпечніший за Га-Ноцрі.