Выбрать главу

Маркус застогнав.

— Що ти за довбаний святоша! Не треба мені Нагірної проповіді. Щось до тебе напевно зверталося, але не Ісус.

Дісмас засопів.

— Нема сенсу сперечатися, якщо ти такий упереджений. Залишайся зі своїм цинізмом. Насолоджуйся ним.

Перші промені світанку висвітлили небо над горами Бож. Дісмас з Маркусом сиділи у міських садах. Вони прийшли сюди вже після того, як відтягли п'яних ландскнехтів до апартаментів архідиякона. Магда і Дюрер лишилися з ними, тож Дісмас отримав можливість побути з Маркусом наодинці і пояснити ту дивну ситуацію, в якій вони опинилися.

— Ти дійсно хочеш брати участь у цьому?

— Чому б ні?

— Ну, тому, що нас, скоріше за все, вб'ють.

— Краще померти з другом, ніж зі смердючим іспанцем.

— Чому ти посміхаєшся?

— Якщо тебе вб'ють, а решту — ні, Магді знадобиться захист.

Дісмас посміхнувся.

— Так. Ти справжній друг.

Маркус знизав плечима.

— Ти б зробив те саме.

Дюрер умочив перо в чорнильницю. Дісмас диктував: — Його ясновельможності Лотару, графу Шрамберзькому… Доводимо до вашого відома, ваша милосте, що французький кур'єр був перехоплений агентами його високості Карла V, милістю Божою святого римського імператора, короля Кастилії і Леона…

— Зажди, — зупинив його Дюрер. — Навіщо нам це? Це донесення, а не його довбане генеалогічне дерево від часів Карла Великого.

— Просто пиши, Нарсе… Захисника віри, і тому подібне… у Вюртемберзі. Це донесення було розшифроване, отримані відомості щодо наймерзотнішого і зрадливого французького заколоту…

Коли Дісмас закінчив диктувати, Дюрер сказав:

— Як підписати? «Цьомки-бомки від хрещеного татуся Карла»?

— Це не від імператора, Нарсе. Але як добре, що тебе веселить те, що імперські солдати прямують сюди, щоб заарештувати нас. Через тебе, зауваж. Це ти лишив біля галявини малюнок могил. А коли вони роздиратимуть розжареними кліщами твою плоть, ти також будеш веселитися? Перед тим як тебе колесувати, починаючи знизу?

— Чому ти такий злостивий?

— Підпиши: «Ворон». Це гарне шпигунське ім'я. Тепер покажи мені.

Дюрер передав Дісмасу сувій.

— Треба запечатати, — сказав Дісмас. — Магда, пошукай якусь печатку в шухляді. Вона десь має бути. Архідиякони завжди все запечатують.

Дюрер сказав:

— А хіба вони не здивуються, що секретна імператорська депеша з Вюртемберга має на собі печатку архідиякона з Шамбері?

— Вони не будуть її вивчати, Нарсе, нема сенсу. Просто треба запечатати. Тепер іди, вдягни графський одяг. Маркусе, візьми сажі з печі і трохи намаж обличчя. Щоб ти мав такий вигляд, наче кілька днів провів у сідлі. І трохи оцту капни в очі, щоб вони почервоніли.

Магда таки знайшла печатку архідиякона. Дісмас нагрів віск і запечатав донесення.

— Добре. Ходімо!

— Дісмасе, — нагадала Магда. — Рукавички.

Дісмас тільки похитав головою, картаючи себе. Він не спав цілу добу. Він утомився і робив усе більше дурних помилок.

Магда подала йому рукавички і поцілувала його.

Карл Добрий, герцог Савойї, приголомшено слухав Лотара, який зачитував йому депешу.

— «…Так далеко зайшов, а точніше, глибоко опустився Франциск, лукавий король Франції, щоб посіяти ворожнечу між Савойєю і Священною Римською імперією…»

Дюрер відкашлявся і продовжив:

— «Негайно проінформуйте його високошановну і найдорогоціннішу християнську високість Карла, герцога Савойського, про цю огидну галльську інтригу. Запевніть його, що братня любов його імператорської величності до нього і всіх жителів Савойї, є міцною і надійною підтримкою супроти неприятельських інтриг мерзенного короля Франції».

Карл торкнувся хусткою очей. Ростан застиг позаду свого господаря з пригніченим виглядом. Дісмаса гризла совість через те, що він так налякав бідолаху герцога.

Дюрер дочитав до кінця і притиснув обидві руки до серця, показуючи цим жестом, наскільки глибоко вразили і його ці жахливі новини. Потім він згорнув лист і передав Дісмасу, наче прагнув якнайшвидше позбутися цієї неприємної речі.

— Навіть не знаю, як висловити мої почуття, ваша високосте, — сказав Дюрер. — Моє серце важче за жорно. І все ж, хвала Господу, що слова цього ненависного… ох, у мене немає слів… цей французький замір — посварити Савойю з Імперією — вчасно був розкритий!