Анкс поклав «гранати» у наплічний мішок і обережно почепив його на спину. Запалений ґніт чадів у нього в руці.
— Дайте їм трохи наблизитись, — сказав він. — Зробіть вигляд, начебто вирішили здатися. Як тоді, у лісі. Підніміть руки, а тоді — хутко вниз.
Анкс побіг, пригинаючись майже до землі.
— А ми поки що не будемо гаяти часу, — сказав Маркус і навів арбалет на карету, шукаючи ціль.
— Тепер, коли ми знаємо, що Магда в сундуку, а не в кареті, то давай спробуємо примусити сеньйора Караффу накласти в його оксамитові бриджі.
Маркус вистрілив. Заднє вікно карети розлетілося на друзки. Зсередини донісся крик, але то був крик здивування, а не болю. Маркус зімітував непристойний звук.
Дісмас знову озирнувся. Перша група вершників наближалася до річища широким півколом, тримаючись у зоні недосяжності для арбалета. Потім вони на мить зникли з поля зору і раптом вискочили з річища до купи каміння, тримаючи мечі наголо.
— Зроби переляканий вигляд! Опусти арбалет і встань, руки вгору!
Дісмас і Маркус підняли руки, нібито здаючись. Вид атакуючих вершників змусив Дісмаса засумувати за своєю алебардою.
Маркус помітив це першим: щось невеличке, з яскравим жовтим хвостиком, злетіло з кущів угору, зашкварчало і дугою ринуло вниз.
— Лягай!
Дісмас і Маркус майже врилися у землю.
Повітря розірвалося на шматки. Вихор осколків бренькнув об скелю позаду них. Вони підняли голови і подивилися на задимлене поле навпроти. Знову жалісна какофонія крику тварин і людей. Четверо солдатів лежали мертві. Двоє качалися по траві, тримаючись за обличчя.
— Сімнадцять, — підрахував Маркус.
Друга група вершників зупинилась за триста футів, вирішуючи, що робити.
Може вони помітили Анкса в кущах?
— Стеж за сундуком, — сказав Дісмас Маркусу. — Караффа вже остаточно не при собі. Він спробує ще раз, це напевно.
Шестеро вершників нарешті розробили план. Вони швидко розосередилися і, тримаючись на відстані один від одного, швидко рушили до каменів. Анкс міг підірвати не більше двох. Він виліз зі своєї схованки і жбурнув «гранату» в найближчого вершника, прирікаючи себе. Троє інших солдат одразу повернули до нього.
— Лягай!
Дісмас схопив Маркуса за комір і смикнув униз. Вибух убив вершника і коня. Двоє вершників неслись просто на Дісмаса і Маркуса. Троє інших рубали Анкса.
Маркус вистрілив від стегна і поцілив у коня. Наїзник упав обличчям донизу, але вправно перекотився та скочив на ноги, не випустивши меча.
Дісмас зустрів іншого. Він відхилився у бік і завдав удару, але не влучив. Вершник розвернувся і напав знову. Його меч зачепив плече Дісмаса. Але коли він повернувся, щоб покінчити з Дісмасом, той махнув своїм клинком і збив його з коня.
Інший рубався з Маркусом, який відбивав удари ложем арбалета. Дісмас з криком підбіг до Маркусового нападника з боку, намагаючись відволікти його. Солдат повернувся до Дісмаса. Наступної миті він упав зі стрілою у черепі. Чотирнадцять.
Дісмас подивився на кущі. Двоє з трьох коней були без наїзників. Третій вершник звисав з сідла, тримаючись за руку.
Анкс!
— Пильнуй сундук, — нагадав Дісмас і побіг до кущів.
Там він і знайшов Анкса. Він лежав на спині. Шия і груди порубані, рани на вигляд смертельні.
Він став на коліна і поклав руку ландскнехту на груди. Анкс кивнув. Дісмас узяв усе ще палаючий ґніт і побіг до Маркуса.
— Що Анкс?
Дісмас похитав головою.
Маркус указав на карету.
— Бачиш, як нахилилася на інший бік? Караффа радиться через протилежне вікно зі своїми хлопчиками. Вони побоюються за свої ноги, тож стоять на підніжці.
Маркус підняв арбалет і вистрілив.
Стріла пройшла крізь переднє скло. На землю з протилежного боку карети впало тіло. Потім показалися ноги. Стрибаючи, як коник, солдат побіг та сховався за скелею. Карета трохи похилиталася і вирівнялася.
— Рахунок? — спитав Маркус.
— Тринадцять.
Вершник, якого поранив Анкс, дістався таки до карети. Товариші витягли його з сідла.
— Це погано для нас, — сказав Дісмас. — Він скаже їм, що нас лише двоє. І вони знову підуть в атаку.
— Не впевнений, що вони захочуть атакувати. Але Караффа надасть їм право вибору. Або вони атакують, або їх кинуть до басейну з муренами. Чи що там ще роблять у Флоренції з непокірними?
Маркус зарядив арбалети. Дісмас тримав дві пляшки з порохом у зігнутій руці, ґноти — в другій.