Вони обрали найдовший шлях: десять днів пішої ходи вздовж підніжжя Юри, щоб уникнути савойських патрулів. Чим вище вони підіймалися, тим крутішими ставали навколишні пагорби та скелі. Потім вони повернули на північний схід, у напрямку Женеви, і одного дня перед ними з'явилося велике мерехтливе озеро. Тут їхні дороги розходилися.
Дюрер і Магда обнялися. Дісмас помітив сльози на очах у Нарса.
— Прощавай, сестричко. Не забувай іноді дивитися на мою картину. Я зробив тебе безсмертною.
— Бувай, художнику. Хай тебе Бог береже!
Дісмас трохи пройшовся разом із Нарсом, щоб сказати йому якісь прощальні слова наодинці. Потім вони зупинилися і стояли, наче два дурні, не в змозі вигадати тих прощальних слів.
— Ну, що, Діс, будеш спонсорувати мистецтво в Швейцарії? Закажеш якомусь недоуку портрет своєї корови?
— Досить із мене мистецтва. Якщо я захочу подивитись на корову, я знайду собі живу.
Пора.
— Ну що, Нарсе…
— Ну що, Дісе…
Вони міцно обнялися і розійшлися. І більше ніколи у житті не побачилися.
Епілог
Карл III, герцог Савойї, якого називали Карлом Добрим, заключив союз із Габсбургом, імператором Священної Римської імперії, але його герцогство було остаточно завойоване іноземними військами, переважно французами, у 1536 році. Він був змушений втекти з Шамбері і залишок життя доживав у родичів. Помер у вигнанні в 1553 році. Його найцінніший скарб —
Плащаниця з Шамбері була майже знищена в 1532 році під час пожежі у Святій каплиці. Через полум'я не було часу збирати всі чотири ключі від захисних ґрат табернакля, тож покликали коваля. Слава Господу, він таки відкрив ґрати. Релікварій розплавився від жару, а плащаниця, як не дивно, — дехто наполягав, що не обійшлося без Божого втручання, — залишилась ціла. Коли французькі війська у 1535 році вдерлися в Савойю, плащаницю вивезли звідти. В 1578 році її виставили у Турині, новій столиці Савойї, де вона зберігається дотепер і широко відома як Туринська плащаниця.
Лев X (Джованні Лоренцо Медічі) помер у 1521 році від гарячки після операції з ушивання анальної фістули. Через його марнотратство невдовзі після смерті цього Папи Ватикан збанкрутів. Неспроможність Лева діяти рішуче у відповідь на вимоги церковних реформ у Німеччині, а також угода з Альбрехтом стосовно продажу індульгенцій, призвели до початку реформаційного руху на чолі з Лютером і всього, що сталося пізніше на Півночі Європи. Не мав духовного сану, доки не став Папою. Отже Лев X був останнім «невисвяченим», якого церква обрала понтифіком.
Лоренцо II Медічі, герцог Урбіно, — той самий правитель Флоренції, якому присвячений всесвітньо відомий «Державець» Макіавеллі. Помер 1519 року від туберкульозу, ускладненого сифілісом, менше ніж через місяць після народження його доньки — Катерини Медічі. Його жахливу і ганебну смерть не оплакували. Катерина Медічі стала королевою Франції і дружиною Генріха II. Вона народила десятеро дітей, троє з них стали королями, двоє — королевами. Могилу Лоренцо в базиліці Сан-Лоренцо у Флоренції часто плутають із сусідньою могилою його більш відомого тезки і діда — великого Лоренцо ді П'єро ді Медічі, покровителя наук і мистецтв, видатного правителя і поета.
Монах Мартін Лютер у 1521 році був кінець кінцем відлучений від церкви Левом X через звинувачення у єресі. Його незмінний покровитель Фрідріх Саксонський продовжував боронити його від Рима та імператора Карла. Лютер не вижив би без Фрідріха, який, за іронією долі, залишався відданим католиком навіть тоді, коли його захист Лютера призвів до катастрофічного розриву із Римом. Укритий від могутніх ворогів, Лютер продовжував агресивно пропагувати Реформацію. Переховуючись у замку Фрідріха у Вартбурзі, він переклав Новий Заповіт німецькою мовою, а пізніше завершив переклад усієї Біблії простою, емоційно насиченою мовою. Багато вчених вважають цей переклад основою сучасної німецької мови. Лукас Кранах, двірський живописець Фрідріха, був свідком на весіллі Лютера і колишньої монахині Катаріни фон Бора у 1525 році. Помер Лютер у 1546 році, одруженим, гладким і, здається, щасливим. Але після його смерті на Європу чекало століття релігійних війн.
Фрідріх III Мудрий, курфюрст Саксонії, припинив збирати свою колекцію реліквій десь у 1520 році. Реформація, започаткована викладачем його університету Мартіном Лютером, підірвала всенародну віру в їх цілющу силу. З 19 013 реліквій, що йому належали, до сьогодні збереглася тільки одна: кришталевий келих, цінний не через приналежність до якогось святого, а через те, що це був подарунок онука Фрідріха Мартіну Лютеру. Фрідріх помер у 1525 році. Він похований у Віттенберзькій замковій церкві, чиї двері Лютер використав, щоб уперше викласти найвагоміші тези Реформації.