• 47 різноманітних видів рослинного пилку знайдено на плащаниці, серед них шість галофітів з пустелі Негев. Примітка: у зовнішніх складках плащаниці знайдені залишки алкалоїдів Papaver somniferum (опійного маку).
• Рентгенівські дослідження, спектроскопія, термографія та мікрофотографія підтвердили, що погребальне полотно просякнуте потом і кров'ю.
Радіовуглецевий аналіз полотна засвідчив, що плащаницю було зроблено між 1100 і 1240 роками від Різдва Христового. (Примітка: радіовуглецевий аналіз Туринської плащаниці вказує на інтервал між 1260 та 1390 роками від Різдва Христового. Тобто плащаниця Лева з'явилася раніше Туринської). Під час фотодослідження плащаниці Лева була помічена подібність чоловіка, зображеного на ній, і автопортретом (1500 рік) німецького художника Альбрехта Дюрера (бл. 1500 р.). Дослідники не змогли достовірно встановити місцезнаходження Дюрера в період з лютого по червень 1519 року. Плащаниця з Шамбері останній раз була виставлена для показу паломникам четвертого травня 1519 року. Часові рамки спірні, але збіг не може не зацікавити. Втім, комісія наголошує, що не може висказати свою позицію стосовно плащаниці Лева, чиє походження навіть після наукових та історичних досліджень залишається таємницею, одному Богу відомою.
З повагою,
Сільвестр Пранг, S. J.
AMDG
Подяки
Джон Тірні та Едмунд і Сильвія Морріс приділили більше часу цій роботі, ніж я мав право їх просити, і на що я навіть не сподівався. Їхня допомога безцінна. Повна індульгенція кожному.
Також дякую Ганні Федіман, Колену Мерфі та Кейтлін Баклі.
Джонатану Карпу та Трішу Тоду з видавництва Simon & Schuster.
Аманді Урбан з ІСМ.
А також моїй дружині Кетрін Клоз — не тільки за те, що вона пильно й терпеливо читала кожну чернетку, але й за те, що відвезла автора з Віттенберга до Майнца зі швидкістю 185 кілометрів за годину, а потім до Базеля і Шамбері з більш помірною швидкістю. Без неї цієї книги або взагалі не було б, або була б геть іншою.
Gratias tibi ago!
Про автора
Крістофер Тейлор Баклі (1952) — всесвітньо відомий американський письменник-сатирик. Його романи «Тут курять» (1994), «Господь — мій брокер» (у співавторстві з Джоном Тірні, 1998), «Зелені чоловічки» (1999) і «Флоренс Аравійська» (2006) переведені на десятки мов, а фільми, створені на основі цих книг, не сходять з екранів.
Крістофер Баклі народився в Нью-Йорку. Закінчив Портсмутську церковну школу, потім Єльський університет, де вступив у таємне товариство «Череп та кістки». Незабаром він з таким блиском проявив себе у політичній журналістиці, що у 24 роки став головним редактором журналу «Есквайр». У 1981 році Баклі переїхав до Вашингтона, отримавши посаду провідного спічрайтера тодішнього віце-президента Джорджа Буша-старшого. Цей досвід письменник використав у романі «Метушня в Білому домі» (1986) — їдкій сатирі на апарат президента США, стилізованій під політичні мемуари. Героєм його наступного роману «Тут курять» став тютюновий лобіст, який пропагує куріння. Всього у творчому здобутку Крістофера Баклі шістнадцять романів, кілька книг про подорожі і низка п'єс.
«Майстер реліквій» (2015) — найновіша і дуже несподівана книга визнаного майстра сатиричної прози. І це взагалі не пародія, на сучасну Америку. За словами самого письменника, під час передостанніх виборів у США він дійшов висновку, що американське політичне життя само по собі надає масу приводів для глузувань, і вирішив відправитися в шістнадцяте століття — у часи наївніші та менш цинічні, ніж сучасність. Там він і знайшов свій незвичайний сюжет і яскраві образи героїв, більшість з яких були відомими історичними постатями часів занепаду Священної Римської імперії.
Інформація видавця
УДК 82-311.3
Б19
Оригінальна назва твору: The Relic Master
Усі права збережено.
Жодна частина даної книжки не може бути відтворена в будь-якій формі без письмового дозволу власників авторських прав.
Баклі, Крістофер
Б19 Майстер реліквій. Роман / Пер. з англ. Яна Сєрая. — Харків : Вид-во «Ранок» : Фабула, 2018. — 448 с.