Тому сказав:
— А як щодо твого «Поклоніння волхвів»? Ти зробив себе одним з волхвів! Або «Свято трояндових вінців» — вівтарний образ у церкві Сан-Бартоломео у Венеції. Он де ти: на передньому плані, тримаєш у руках аркуш паперу, на якому написано латиною, що ти завершив картину всього за п'ять місяців. Хоча ти добре знаєш, що насправді знадобилося сім. Совісті у тебе нема. Кожний наступний Христос, якого ти малюєш, все більше схожий на тебе.
Дісмас накинув плащ на плечі.
— Ходімо! Ти вже зробив Фуггера достатньо гарним. Він подвоїть винагороду, напевно. Мене сушить. Треба випити. А тоді у бордель «Райський сад». У мене не було жінки з часів Карла Великого.
— На твоєму місці я був би обережнішим, — зауважив Дюрер. — Нещодавно я писав портрет чоловіка, хворого на сифіліс…
Він навіть сіпнувся.
— Це жахливо. Ми приречені на смерть або від сифілісу, або від чуми.
Нюрнберг постійно потерпав від чуми. Через неї Дісмас втратив дружину і дітей. Дюрер — матір, яку обожнював, як і вона його. Нарс істерично боявся чуми, і завжди, коли починався спалах хвороби, тікав через Альпи до Італії. Що ж, у нього була причина, щоб їхати саме туди. Він там учився. Дісмас багато разів казав, щоб він не винуватив себе у смерті матері. Не міг же він тягнути літню жінку з собою через снігові перевали. Хоча…
— Борделі дозволені,— зауважив Дісмас.
— На, подивись.
Дюрер підійшов до шафи і витяг звідти пачку картонок з малюнками і простягнув Дісмасові.
Дісмас відсахнувся.
— Боже праведний!
— Усе ще хочеш до «Райського саду»? Я малював з натури. Не дивись занадто близько…
Це була кольорова гравюра під назвою «Сифілітик». Натурником був ландскнехт на останній стадії захворювання. Вбрання, як завжди, яскраве й цяцьковане, але його обличчя, руки та ноги були вкриті гнійниками та болячками. Один з клієнтів Дісмаса, заможний чоловік з Женеви, був вражений такою хворобою, і на колінах благав його знайти для нього реліквію святого Йова, покровителя сифілітиків. Плащ Діви Марії також вважався ефективним засобом.
Дісмас повернув зображення Дюреру.
— Не будь він ландскнехтом, я б йому поспівчував.
Дюрер подивився на свою роботу.
— Він був пихатим покидьком навіть у такому стані.
Він поклав картонки на місце і сказав змовницьким тоном:
— Знаєш, хто ще хворий на сифіліс?
— Папа?
— Ні. В нього бридкий свищ. Я не можу тобі сказати, як і де він його заробив.
Дісмас скривився.
— Я й не хочу цього знати. Звідки тобі відомо про такі речі?
— Рафаель сказав.
— Хто?
— Діс, який же ти неосвічений. Рафаель, художник.
— Один з твоїх італійців, так?
— Щодо сифілісу — мова про імператора. Він помирає від нього.
— Ну, про це всі знають, — відмахнувся Дісмас. — А ти чув останні новини? Він подався до монастиря у Фюссені. Напевне, це не дуже гарна ідея. Весь рот у болячках, а все одно треба черпати власною чашкою із спільної чаші, разом з усіма іншими монахами. І вони мусили туди ж занурювати свої. Добре для них, га? Але нічого тут дивного. Максиміліан ще більш розпусний, ніж Тиберій.
— Гей, тихіше. Він мій покровитель.
— Тоді тобі треба знайти нового покровителя. Жоден з моїх покровителів не вкритий бридкими язвами.
Дісмас зітхнув.
— Ну що, тепер я не хочу йти до «Райського саду». І може більше й не захочу після цієї розмови. Але я хочу випити. Ходімо!
Будинок Дюрера розташовувався в Тіргертнерторі, в тіні замку. Вони дісталися своєї завсідної таверни «Товстий Герцог» і всілися за столик у тихому кутку.
Дюрер був не в дусі. Дісмас пив пиво; Дюрер виноградну горілку, чарку за чаркою.
Раптом він проказав:
— Справа в тому, що імператор вмирає, як люди кажуть, і мені знадобиться новий покровитель.
— Постійно через гроші переймаєшся, — всміхнувся Дісмас. — Заради Бога, ти — Альбрехт Дюрер. З голоду не помреш.
— Ти знаєш, скільки ротів я годую? У мене немає дітей, але є мій брат Ганс і його родина. Всі люблять попоїсти. І родина Агнес. І слуги та помічники. Матеріали теж треба купувати. Повір, я справді залежу від Максиміліанових грошей. А мої руки!
Він простягнув їх, наче для огляду.
— Увесь час напружені. І очі. Що буде, якщо вони відмовлять? Га?
— У такому разі, може, прикрасиш портрет Фуггера ще дужче? Можеш використати мене за модель.