Дісмас узяв чернетку і пішов до Дюрера. За останні два тижні він ходив туди кілька разів, але щоразу Дюрер відмовлявся відчинити. Дісмасу доводилося спілкуватися із ним через зачинені двері, і це його дратувало.
Але ще більш його непокоїло те, що Дюрер працював так довго. Дісмас навіть почав хвилюватися. Кожен день приносив щоразу більше пліток про переговори Альбрехта з Римом щодо його кардинальства. Архієпископство коштувало йому десять тисяч золотих дукатів. Тепер кажуть, що Папа Лев вимагає у три, а то й у чотири рази більше за кардинальський капелюх. Альбрехтові знову доведеться звертатися до Фуггера по черговий кредит. Скільки в нього залишиться на купівлю плащаниці?
Цього разу Дісмаса зустріла біля входу Агнес. Вона була ще суворіша і недоброзичливіша, ніж завжди, і вимагала відповіді. Її чоловік поводився дуже дивно, навіть за його стандартами. Він ледь виходив поїсти. І заборонив їй заходити до майстерні. Вона вимагала розтлумачити їй, що за мерзотність там відбувається. Щось дуже погане. Звісно.
Дісмас намагався розрадити її. Художники відрізняються від звичайних людей. Ясно, що її чоловік — у муках творчості, бо працює над чимось великим. «І прибутковим», — додав він.
Ця басня не втішила Агнес і вона пішла, шурхаючи спідницею, дутися на своїй половині будинку.
Дісмас постукав у двері майстерні.
— Забирайся!
— Кранах упорався б удвічі швидше.
Двері відчинилися. Дюрер закрив їх на засув, як тільки Дюрер зайшов.
— Вона ще не готова, — сказав він.
Дісмас побачив полотнище, прикріплене на мольберті. Воно було не схоже на всі ті, що Дісмас бачив до цього. Неймовірна деталізація. Можна було помітити навіть окремі вії і пасма бороди. Це виглядало наче пентіменто[12] ґлянсевого масляного живопису високої складності, що вицвітала на сонці протягом п'ятнадцяти століть.
Обличчя приковувало до себе увагу. То був чоловік, який страждав у невимовних муках, але вираз обличчя, з яким він зустрів смерть, передавав вічний спокій. Автор зробив його трохи схожим на себе, але зупинився на межі відвертого автопортрета. Тільки уявити, якого самовладання це вимагало від Дюрера.
— Що скажеш?
— Неймовірно, Нарсе. Просто чудово.
— Два-три мазки. Потім я складу її увосьмеро. Так легше перевозити. І збираюся трохи обсмалити краї.
— Спалити її?
— Для правдоподібності.
— Навіщо?
— Ти ж майстер реліквій. Якщо вона існує з тридцять третього року від Різдва Христового, хіба не може вона бути трохи попалена з якоїсь причини?
— Добре. Але не закопти її всю.
Дюрер узяв вугол полотнища великим і вказівним пальцями і ніжно погладив.
— Ні, все буде ідеально. Отже, скільки ми запросимо за неї?
Дісмас окинув мольберт оцінювальним поглядом.
— Дві сотні дукатів.
— Дві сотні? За це?
— Це хороша ціна, Нарсе.
— Чому б просто не віддати йому її? Я вклав у неї всю свою душу.
— Це прекрасна душа, напевно.
Дісмас подивився на плащаницю.
— Добре, я спробую за три сотні. Але нема гарантії, що ми їх отримаємо.
Дюрер склав руки на грудях.
— Ти продаси її за п'ятсот дукатів, і жодним пфенігом менше.
— За такі гроші він захоче тіло Ісуса на додачу.
— Тьху! Він їх відіб'є за місяць. Справжня погребальна плащаниця Христа! Люди потягнуться звідусіль. Магеллан припливе назад з Індії, щоб подивитися на неї.
— Я проситиму п'ять. Але це не означає, що ми їх отримаємо.
— Ані дукатом менше.
Дюрер з любов'ю подивився на своє творіння.
— А як щодо Фрідріха?
— Що ти маєш на увазі?
— Скільки б він за це заплатив?
— Ні в якому разі! І як тобі не соромно навіть думати про таке? Я й без того почуваюся негідником після цієї, цього… цього брехливого листа.
Дісмас тицьнув сувоєм, що тримав у руці, в Дюрера.
— Тобі краще упевнитися, що чорнила насправді зникнуть, бо я…
— Годі істерики, чоловіче. Ти гірший за Агнес.
Дюрер узяв листа і прочитав. Потім похитав головою.
— Господи на небесах, як гидко ти пишеш. Граматика, правопис… Усі ці роки ти огинаєшся в університеті Фрідріха, а пишеш, як селюк.
— Вибачайте, пане, що не догодив, — пирхнув Дісмас.
— Але зміст переданий досить добре. — Дюрер засміявся. — Альбрехт напудить собі повну рясу, коли це прочитає.
— Сподіваюся, гаманець у нього такий же здоровезний, як і його черево.
12
Зміна деталей живопису, про яку свідчать сліди попередньої роботи. Зазвичай свідчить про те, що майстер змінив свій намір щодо композиції в процесі живопису.