— Ваше високопреосвященство…
— Ще одне слово, і я викличу Дрогобарда, щоб він вирізав ваш язик. А тепер кажіть, хто затіяв цю маленьку та гарненьку інтригу? Ви самі? Не думаю. Ви не настільки розумний, я правду кажу, Дісмасе? Ні, ви всього тільки брудний швейцарський торговець кістками, який носить гарне взуття, куплене за вкрадені гроші. Ні, такий дотепний спосіб зради міг вигадати тільки Фрідріх — Фрідріх Мудрий.
Дісмаса охопив жах. Альбрехт вважає, що саме Фрідріх вчинив змову, щоб зганьбити його.
— Мені дозволено говорити?
— О, так. Будь ласка.
— Це був я. Не Фрідріх. Це була моя ідея.
Альбрехт зневажливо посміхнувся.
— Ти все продумав? І намалював оце?
— Так.
— Який талант, майстре Дісмасе! Я й не знав, що ви такий митець. Тоді скажіть, навіщо ви прикрасили цей шедевр підписом Кранаха?
— Мені здається, пояснення цьому… це через пентіменто.
— Пентіменто?
— Так, — продовжував Дісмас. — Я згадав. У мене деякий час зберігалось це полотно, я пам'ятаю, що декілька років тому на ньому був підпис Кранаха. Темперою. Я прибрав його з очей та забув про нього. З часом темпера блякне, розумієте? Особливо на лляному полотні. Отже, те, що було там раніше, напевне… зникло. Коли я заходився робити плащаницю… я цього не врахував. Дав маху, — вимовив Дісмас із вимушеним сміхом. — Отже, ваше преосвященство праві. Я не такий уже й розумний, як виявилось. І тепер сподіваюсь тільки на ваше милосердя.
— Милосердя? Це те, на що ти сподіваєшся?
— Ну, це ж чеснота, яку схвалює Господь.
— Не говори зі мною про Господа. — Альбрехт гидливо вказав на плащаницю. — Ти зганьбив його святий образ.
— Дозвольте з усією повагою зауважити — ваше преосвященство не були такі прискіпливі у випадку з човном святого Петра.
— Охорона!
Дісмаса поспіхом вивели.
14. Гріх кардинала
— Лист для курфюрста, майстре Спалатине. 3 Майнца, від кардинала.
Спалатин узяв листа від слуги, заздалегідь відчуваючи нудьгу. Черговий лист Альбрехта зі скаргою на Лютера? Вони рахувалися дюжинами — у діапазоні від благань до палкого гніву через відмови Фрідріха видати єретика.
Він узяв ножа, щоб розпечатати послання. Цього разу, думав він, мають бути нарікання на Фрідріха за те, що він не з'явився на посвячення Альбрехта у кардинали. Та це не було пов'язане з Лютером. Справа у стані здоров'я Фрідріха.
Спалатин пробіг очима рядки.
Господи!
Він кинувся до помешкання Фрідріха і вручив йому листа. Фрідріх почав читати, наморщивши лоба.
«Вашу плюгаву та нікчемну змову викрито. Ви дійсно вважаєте, що це зупинить нас від прагнення виконати волю Святого Престолу в Римі — притягнути вашого монаха-єретика до суду? Якщо так, то ви помиляєтеся, рівно як і порушуєте закон…»
Фрідріх підняв очі на Спалатина.
— В ім'я Господа, що він верзе?
— Читайте далі.
«Ваш агент у цій ганебній зрадницькій справі, майстер реліквій Дісмас, — мій в'язень. Повірте мені на слово, він зазнає найсуворіших тортур. Також повірте, що його свідчення, які сповна описують брудні подробиці вашої богохульної махінації, незабаром будуть розповсюджені по всій Імперії і знеславлять Саксонію і Веттінів.
Підписано сього дня вашим братом у Христі, чиє Святе Ім'я ви ганьбите покровительством над єретиком Лютером, а зараз — найогиднішим святотатством».
Підпис.
Фрідріх похитав головою.
— Він остаточно збожеволів?
— Я вважаю, — розпочав Спалатин, — що було викрито те, що майстер Дісмас підробив плащаницю. Цим пояснюється, чому йдеться про святотатство і богохульство. А от чому він вплутує в цю справу вас — зовсім незрозуміло. Блюзнірство і святотатство. Але до чого тут ви?
Фрідріх пильно подивився на лист.
— Це якісь хитрощі. Щоб отримати перевагу у справі Лютера.
— Можливо. Але незрозуміла логіка. Принаймні, для мене.
Фрідріх зітхнув.
— Хай там що, але у нього Дісмас.
— Так. Боюся, що так.
— Це ти мені казав про якусь нову техніку, яку вони використовують?