Выбрать главу

Спалатин кивнув.

— І що це?

— Це називається, здається… Якась «Маріонетка». У них є… два способи використання.

— Просто розкажи мені, Георге.

— Гачки заганяють у вуха, руки і ноги. Жертву підвішують і смикають за мотузки. Звідси назва. Були такі, хто бажав, щоб Бернарда, того нюрнберзького шахрая, катували саме так. Це має популярність у глядачів, бо може тривати декілька днів.

Фрідріх набув зневажливого вигляду.

— Цей лист… Коли він був відправлений?

— П'ять днів тому.

— Господи!..

— Він міцний, Дісмас. Він був рейзелауфером, не забувайте.

— Теліпання на гачках відрізняється від військової служби, Георге. Те, що він вчинив, — неправильно, але я не залишу його на милість Альбрехтовим інквізиторам. Вам доведеться їхати дуже швидко. Готові?

Спалатин кивнув.

— Пропонуйте все, що забажає. З'ясуйте, чому він гадає, що саме ми стоїмо за цією… трагедією.

Спалатин уклонився і зібрався йти.

— Георге!

— Так, ваша милосте?

— Поверніть його, і тоді я сам скручу в'язи цьому лукавцю.

Спалатина провели до приймальні кардинала у манцькому палаці. Нестерпний біль від довгої їзди верхи змушував його скреготіти зубами, поки він шкутильгав по кам'яній підлозі. Він корив себе за те, що не в змозі приховати свій стан, і змусив себе випрямитись, увійшовши до зали. Коли він уклонився, щоб поцілувати простягнутий Альбрехтом перстень, йому стрельнуло в хребет.

— Прео… с-священство.

— Вам зле, майстре Спалатине?

— Так, ваше преосвященство, не молодію.

— Я так розумію, подорож була не з приємних?

— Курфюрст наказав переказати вам його братську любов. Він дуже засмучений і хоче знати причину таких — якщо дозволите — вражаючих обвинувачень.

— Якщо дозволите, я страшенно розчарований своїм колись любим братом.

— Це зрозуміло з вашого листа. Мені доручено моїм володарем дізнатися, чому ваше преосвященство покладає на курфюрста відповідальність за які б там вони не були злодіяння.

Альбрехт зневажливо посміхнувся.

— Майстре Спалатине, давайте не будемо вдавати невинність.

Кардинал зробив знак монсеньйорові і той дістав з шухляди складене лляне полотно. Він поклав його на довгий стіл і розгорнув у навіть більш зневажливій манері, ніж торговець розкладає третьорядний товар.

«Усе ясно, — подумав Спалатин. — Саме вона».

І перехрестився.

— Ні-ні-ні,— сказав Альбрехт. — Ми обидва знаємо, що у цьому немає необхідності.

Спалатин подивився на плащаницю. Вона була чудова. Він відчував, як очі Альбрехта свердлять його потилицю, наче штопор.

— Вона чудова, — сказав Спалатин. — Вітаю, ваше високопреосвященство.

— Я дуже задоволений, що вам подобається. Скажіть, чи не вважаєте ви, що права рука нашого Господа особливо прекрасна?

Спалатин придивився. Спочатку нічого не помітив. А тоді — ось же він, рубіновий перстень у пащі у… Боже милосердний, це ж підпис Кранаха? Якого біса?..

Він підняв очі на Альбрехта.

— Мушу визнати, я розгублений, ваше преосвященство.

— Ви не впізнаєте підпис свого двірського живописця, майстра Кранаха?

— Так, але тим паче.

Альбрехт постукав указівним пальцем по поруччю свого трону.

— Не жартуйте зі мною, майстре Спалатине. Бережіться, бо земля під вашими ногами розверзнеться, і ви опинитесь у нашому підземеллі, підвішений поруч із вашим напарником по змові.

Спалатин намагався зібрати все докупи. Кранах автор плащаниці? Підпис, безперечно, його. Але навіщо те Кранаху?..

Ба більше: чому Альбрехт купив плащаницю, так відверто підписану?

— Ваше високопреосвященство, ви мусите вірити мені, коли я кажу, що для мене це таємниця. Як і для курфюрста, якщо б він тут опинився.

— Отже, ви просто все заперечуєте. Ганьба, майстре Спалатине. Вас шанують за розум та освіченість. І все, що ви можете зараз зробити, — це знизати плечима? Напевне, вам не терпиться приєднатися до вашого приятеля внизу?

Погроза?

— Чи може ваше преосвященство дати відповідь на одне запитання, перш ніж зневажати?

— Продовжуйте.

— Я засвідчую підпис майстра Кранаха. Або його дуже якісну підробку. Але чому ваше преосвященство придбали це?

— Спочатку підпису не було. Потім у святилищі сталася пожежа. Внаслідок сильного жару підпис вашого двірського живописця проявився. Так було викрито вашу змову. Вочевидь, планувалося, що підробка зробиться очевидною за деякий час. Можливо, коли плащаниця була б виставлена вселюдно. Щоб якомога сильніше принизити мене і послабити моє прагнення притягти єретика Лютера до суду.