Дідько! Він же зняв рукавички біля стінопису і забув їх надіти.
— Боже правий, друже що сталося?
— Це? А, дурниця. Нещасний випадок.
Шенк продовжував роздивлятися на подив симетричні дірки у шкірі між великими та вказівними пальцями Дісмаса. Який інцидент міг призвести до таких поранень? Мозок Дісмаса, який ще не відійшов після епізоду біля стінопису, як на зло, зовсім відключився. Шенк чекав на відповідь.
У розмову втрутився Дюрер:
— Він добре себе поводив. Це я винен.
— Ти? Але ж як…
— Ми полювали. Було холодно. Дуже холодно. Дісмас тримав руки разом, ну знаєш, дмухав на них, щоб зігріти… Я у той час заряджав свого арбалета. І, Боже, який же незграбний дурень, — випадково вистрілив. Стріла пройшла прямісінько крізь обидві його руки. Ще б дюйм — і дірки в нього були б у щоках. Щастя, що цього не трапилось, таке ж велике щастя, як і ціна цього пива.
— Боже милосердний! Який жах!
— Еге ж… — обізвався Дісмас, — біль просто нестерпний.
Піднявши руки вгору, він злегка усміхнувся та сказав:
— Але тепер у мене є стигмати. І це тільки підтверджує усім відомий факт, що я — живий святий.
Шенк розсміявся.
— Та досить уже про мене, — перевів розмову Дісмас. — Які плітки?
— Ну… дай згадати. Отто Генгер відійшов позаминулого тижня. По дорозі до Далмації, у напруженій гонитві за щелепою святого Єроніма. Сім неушкоджених зубів, як стверджував він сам.
Шенк засмучено похитав головою.
— Діяння Лютера починають збивати ціни. Люди стали скептично ставитись до реліквій та індульгенцій. Проклятий Лютер! А, і ще ось що. Череп святого Діоміда — дивовижно гідний шматок, за який можна було б урвати сотню гульденів, в Антверпені, зовсім не мав попиту. Зрештою хтось підібрав його за двадцять п'ять.
— Двадцять п'ять? — спитав Дісмас. — Це просто неподобство.
Шенк енергійно закивав головою.
— Чому б просто не віддати його? Ні, поганий знак.
Потім Шенк почав розводитися про те, що, хоч як він не поважає Дісмасового клієнта курфюрста Фрідріха, але ніяк не може второпати, чому той захищає людину, яка своєю єретичною пропагандою підриває торгівлю реліквіями. Сам Фрідріх, чия колекція конкурує лише з Ватиканом! Але далі Шенк непослідовно зауважив, що взагалі-то він у захваті від Лютера і погоджується з переважною більшістю його проповідей. А ще, ніде правди діти, він у захваті від принципової позиції курфюрста, коли всі навкруги галасують, як скажені: «Спалити єретика». Проте…
Шенк раптом відкинув ці меланхолійні роздуми та підсумував, що ринок будь що стабілізується і знову оживе. Ці теологічні скандали завжди впливають на стан продажів. І той, хто придбав череп святого Діоміда, вже наступного року продасть його не менш, як за двісті гульденів. Або й дорожче.
Він приклався до келиха і витер губи.
— Що ще? Дай-но пригадати. Ну, Еразм Роттердамський придбав резиденцію у Базелі, тепер тут ще більше шику. Подейкують, що Еразм схвалює деякі реформи Лютера. Але повністю заперечує те, що для спасіння достатньо однієї лише віри. — Шенк притишив голос. — А чи ви чули, як Лютер назвав Папу? Скаженою вавилонською блудницею. Еразм був просто вражений. Що це найшло на Лютера? Подейкують, що у нього негаразди з кишечником. Що він страждає на запори.
Що ще? Нашу нову ратушу зараз обговорюють по всій Європі як якесь диво. Пам'ятаєте, як ремствували всі городяни — мовляв, скільки доведеться вгатити у неї грошей? Хо! Ще місцева рада розробила угоду з Конфедерацією: якщо Базель буде атаковано, кантони нададуть йому військову допомогу. Натомість Базель виступить посередником у вирішенні спорів між кантонами.
Було ще щось… Але що? А, ось! Дехто із германської знаті досить таємниче зник у Шварцвальді…
Дісмас та Дюрер вже майже не слухали балаканину Шенка. Але зараз пожвавішали, намагаючись, однак, не видати своєї зацікавленості.
— Зник? — наважився спитати Дісмас. — Тобто, загубився?
— Ніхто не знає. Це такий собі Лотар, граф Шрамберга, що у Ротвейлі. Я бачив його разів зо два. Приїздив на ярмарок. Шукав товару зі знижками. Я від нього не у захваті, скажу вам чесно. Знаєте цей тип людей? Пихатий, нагадує тобі щохвилини, яке він цабе — не тільки граф, а ще й племінник короля Іспанії — того, що скоро буде імператором…
— Похресник, не племінник, — поправив Дюрер.
Дісмас ледве утримав стогін.
— О! То ти його знаєш?
— Тільки за його… хм… репутацією, — спохватився Дюрер. — І що ти маєш на увазі, кажучи, що він зник? Як це граф може зникнути?