— Є ще одна причина, чому саме ти, Нарсе, — єдиний серед нас, хто може це зробити.
— Яка?
— Твоя освіченість. Ти космополіт. Ти бував при багатьох дворах.
— Як і ти, — відрізав Дюрер.
— Так, але у Німеччини. Лише Майнц та Віттенберг… Я не хочу сказати, що вони другорядні, але як їх можна порівнювати з розкішшю дворів, які ти бачив в Італії та інших країнах? Ти бачився з самим Папою Римським! Ти знайомий із Рафаелем та іншими відомими художниками. З Тіціаном! Це робить із тебе природженого аристократа. Ти на рівній нозі з герцогами, королями, імператорами. А я? Як ти сам — і досить часто — кажеш, я — тільки швейцарський селюк.
— Я сказав, що подумаю над цим. Зараз з мене досить.
Дісмас лишив Дюрера у роздумах і вийшов подихати свіжим повітрям та провітрити голову. За годину він повернувся до підвалу. Там були лише Дюрер та Магда. Хлопці, як завжди, подалися по блудницях.
Дюрер одразу люто закричав на Дісмаса:
— Який же ти покидьок!
Потім розвернувся і, вщент розгніваний, вискочив з підвалу.
Дісмас підійшов до аптекарської лабораторії Магди і всівся.
— Що це він такий схвильований? — спитав Дісмас.
Магда помішала у казанку.
— Після того як ти пішов, хлопці мали з ним невеличку розмову. Я чула небагато, але достатньо.
— І що?
Магда посміхнулася.
— Мотивація має різні обличчя.
— Я не просив їх залякувати Нарса. Мотивація не повинна бути від ножа.
— Ніякого ножа не було.
— Та невже?
— Було щось про молоток. Та пальці. І про те, як перше впливає на друге з огляду на подальшу кар'єру митця.
Дісмас застогнав.
— Він нізащо не повірить мені, коли я скажу, що я цього ні в якому разі не робив.
— Я спробую поговорити з ним. Він прислухається до мене.
— Він уміє бути дуже впертим. Це ж богема.
— Чому ти посміхаєшся?
— Хотів би я бачити зараз його обличчя.
29. Ростан
Вони сиділи, всі шестеро, під платанами в міському саду і з усієї сили вдавали з себе паломників.
Дюрер стояв спиною подалі від усіх, схилившись на одне з дерев у позі, яку Магда визначила, як позу Ісуса у Гетсиманських садах. На що Дісмас сказав, що немає ніяких сумнівів — Нарс зараз мовчки промовляє: «Господи, нехай обмине ця чаша мене». Вигляд його водночас виявляв сум, зневагу та гнів. Але це, на думку Дісмаса, саме і створювало подобу шляхетства. У білому веретищі паломника Нарс виглядав досить переконливо. Та й усі інші були просто щасливі, що більше не треба вдягати кляті чернечі ряси. Полотняний паломницький одяг подобався їм куди більше. Тільки Магда залишилася у рясі, вдаючи з себе монахиню.
Дісмас підвівся, підійшов до Дюрера і сказав:
— Якщо ти хочеш ненавидіти мене — добре. Але якщо вони прийдуть, заради Бога, просто грай свою роль, інакше ми всі загинемо.
Кількома годинами раніше Дюрер відрекомендував себе охоронцям з кам'яними обличчями і передав свого листа герцогу Савойському. За настановою Дісмаса, він перекинувся кількома жартами з головним охоронцем, аби той запам'ятав його обличчя.
— Вони мають бути у змозі знайти нас, — пояснив Дісмас.
Також, згідно з указівками Дісмаса, Дюрер згадав у присутності вартових, якими приємними виявилися міські сади, де вони, до речі, отаборилися.
— Скільки ще маємо чекати? — буркнув Дюрер. — Вже кілька годин минуло. Цілком зрозуміло, що вони вже не прийдуть. Ходімо звідси.
— Терпіння, ваша милосте, — сказав Дісмас.
— Якби вони збиралися прийти, то вже зробили б це. Я припиняю цей фарс!
— Ти кудись поспішаєш? Тут значно краще, ніж у підвалі з павуками, яких ти обожнюєш.
— Ще годину. Одну. А потім — до біса твій план.
Дісмас не зводив очей з воріт Відлюдника.
Аж ось він побачив чоловіка похилого віку з чіткими ознаками причетності до влади, що з'явився з воріт у супроводі замкових стражів. Вони прямували до садів.
— Так, усім швидко пожвавішати, — наказав Дісмас. — І пам'ятайте, хто ви такі.
— Ваша ясновельможність! Граф Лотар!
Дюрер ще й досі спирався на дерево, стоячи спиною до всіх.
— Що таке?
— Чому б тобі не розвернутися, щоб тебе можна було побачити?
Дюрер розвернувся і побачив охоронця, який прямував до нього. Він жалісно проскиглив:
— Дісе!..
— Приготуйся, — м'яко вимовив Дісмас. — З тебе просто чудовий граф. Ти завжди був нестерпним снобом. Тепер нарешті ти можеш опинитися в оточенні собі подібних.