Герцог Савойський пробурмотів у вухо Дюреру:
— Через вашу недавню появу в нас не було часу, щоб досягти справжньої схожості.
Дісмас побачив, як Дюрер закусює губу, щоб не розреготатися вголос.
— Це п-пречудово, ваша високосте, — промуркотів він.
Лоренцо та кардинал дивилися байдуже.
— Надзвичайно! — все ж таки спромігся сказати священнослужитель.
Герцог Урбіно тільки махнув рукою на знак того, що він також зворушений.
Дитина, яка виконувала роль маленького Ісуса, раптом розревілася. Герцог Карл встав і подякував своїм людям за хорошу гру у картині і дав знак музикам.
Почалися танці.
32. Наперстянка
— Тобі обов'язково було розводити про порушення Папою канонів?
— Може, й ні. Але це було до біса приємно, після тієї жахливої розповіді про його ненажерливість. І ще ці діти, запечені у ватиканських пирогах! На тлі такої розпусти блякнуть навіть злодіяння римських цезарів. Сам Светоній жахнувся б. Істинно, Рим — це новий Вавилон. Лютер ще м'яко висловився, якщо на те пішло.
— Дозволь зауважити, — сказав Дісмас. — Адже той новий Вавилон держить на службі твого друга Рафаеля. І безліч інших чудових художників.
Вони сиділи за обіднім столом в апартаментах архідиякона — усі, крім Магди. Танці й музика закінчились пізньої ночі. Герцог Урбіно, підбадьорений своєю лікувальною хусткою, лишився, щоб подивитися на розваги, підморгуючи гарненьким дівчатам. Ні наближення смерті, ні нестерпний біль від хвороби не могли загасити його хтивість. Улучивши мить, Дісмас підійшов до його управителя Караффи.
— Мені дуже шкода бачити страждання вашого господаря, монсеньйоре.
— Це лише невеличка тимчасова хвороба.
— Я впевнений, що у його високості найкращі лікарі. Але якщо потрібно, сестра Гільдеґарда, аптекарка мого господаря, до ваших послуг, сеньйоре.
Караффа байдуже вислухав пропозицію.
— Нам довелося бачити ваш приїзд біля міських воріт, — додав Дісмас. — Сестра бачила, як його милість трималися за груди, як і сьогодні ввечері. Вона каже, що має ліки від цього болю.
— Від висотної хвороби?
— Я так зрозумів, що вона має на увазі біль у грудях. Вона на цьому знається. Граф Лотар дуже цінує її і ніколи не подорожує без неї. Вона навчалася у самого Парацельса в Базелі.
— Так, ми знаємо Парацельса.
— Краплі на хустці — можу я спитати, це був ладанум?
Караффа витріщився.
— Яка удача, — продовжував Дісмас. — Хоча, мені здається, що сестра казала про якісь інші ліки. Авжеж, немає сумніву, що ваш господар у надійних руках, з чого я радію усім серцем. Передайте йому мої побажання швидкого одужання і відновлення здоров'я.
Дісмас злегка вклонився і попрямував до дверей.
— Майстре Руфус!
— Синьйоре?
— Ваша монахиня… Пришліть її до мене.
Минули години по тому, як Магда пішла з наперстянкою до покоїв Лоренцо. Дісмас сидів із ландскнехтами та нервував.
Помітивши його хвилювання, Дюрер сказав:
— Вона знає, що робити. Вона кмітлива дівчинка.
— Але надто красива, — сказав Конрад. — Ось що мене непокоїть.
Наткер та Анкс підтакнули.
Дісмас не хотів цього. І тепер мучився. Він сам послав Магду в лігво хижого італійського розпусника.
— Слухай, — нарешті сказав Дюрер, — ти вважаєш, що герцог Урбіно вчинить якусь непристойність з монахинею? До того ж, з монахинею із почту графа, який є похресником самого імператора? У замку гостинного господаря? Припиніть турбуватися, всі. Ви наче сільські бабці.
Дюрер пішов до ліжка. А ліжко він зарезервував собі найбільше. Він же граф, урешті-решт. Бо як це буде виглядати, коли прислуга побачить його у маленькому? Це може здатися підозрілим.
Ландскнехти також вирядилися спати. Це був довгий день, і година вже пізня.
Дісмас чекав на самоті, в його уяві роїлися жахливі образи. А якщо Лоренцо візьме Магду силою?
Уже перед світанком він почув, як прочинилися двері. Він кинувся до неї і обійняв так, ніби не бачив багато років.
— Що на тебе найшло? — спитала вона.
— Я радий, що з тобою все гаразд.
— Зі мною все добре. Потім розповім. Я втомилася.
У ліжку вона швидко заснула у його обіймах.
За кілька годин вона прокинулася і описала їм усе, що відбувалося у спальні герцога Урбіно.