— Для того, щоб кров не зсідалася, — відповіла Магда.
Дісмас сіпнувся.
— Кров, зміїна отрута, — промурмотів він. — Піт ландскнехтів. Що ще? Сльози єдинорога? Печінка ворона? Якщо хтось зайде, нас арештують як чаклунів та спалять. І будуть праві.
Дюрер доручив Дісмасу чорну роботу — підтримувати вогонь у печі і слідкувати, щоб вода в горщиках постійно кипіла. Після чого вони з Магдою зайнялися своєю справою. Дісмас спостерігав. Художник і дівчина розмовляли якоюсь дивною мовою, яку він майже не розумів. Але на тлі огидності всієї справи, то було досить природно.
На одному з кухонних столів стояв кошик з яйцями. Магда розбивала їх і відокремлювала жовтки в миску. Потім збивала, додаючи краплі з іншої пляшечки.
— Якщо це сніданок, — сказав Дісмас, — я не буду, щось немає апетиту.
Дюрер буркнув:
— Що ти розумієш у мистецтві!
— Якщо це мистецтво, я й не хочу розуміти.
— Це називається «темпера».
Дюрер додав трохи поту ландскнехтів до крові у мисці, тоді інших рідин із різних пляшечок. Потім зняв з себе одяг. Увесь.
— Нарсе, — нагадав Дісмас, — трохи пристойності, хоча б заради Магди.
— Готова? — спитав Дюрер у дівчини, не звертаючи на нього уваги.
Вона кивнула і дала йому широкий пензель із короткою жорсткою щетиною і миску з яєчною мішаниною.
Дюрер став біля дзеркала.
— Я так і знав, — сказав Дісмас. — Автопортрет.
Дюрер занурив пензель в яєчні жовтки і почав
працювати. Спочатку чоло — трохи торкнувся там і тут. Тоді ще більш товстим пензлем він провів по правому боку грудей, під огруддям. Потім торкнувся плесен і підошов.
— Клістир, — сказав він Магді.
Магда вмочила клістир у миску з кров'ю і наповнила його.
Дюрер став у мідний чан архідиякона перед дзеркалом. Узяв у Магди клістир і, починаючи з чола, вичавив на помазані жовтками місця дозовані порції крові. Кров миттю прилипла до шкіри.
Потім він вичавив смужку на грудях. Міняючи руки, зробив так само на плеснах і ступнях.
Покінчивши з цим, він оглянув себе у дзеркалі. Це було неймовірно: зараз Дюрер вражаюче нагадував Христа з його п'ятьма ранами.
— Розпорскувач, — скомандував Дюрер Магді.
Як добре, що жінки користуються парфумами!
Магда наповнила розпорскувач з іншої миски, де був піт ландскнехтів і трохи крові.
— Давай, — сказав Дюрер і міцно заплющив очі.
Магда оббризкала його тіло повністю, з голови до п'ят, укривши шкіру рудою маслянистою плівкою.
Дюрер розплющив очі і обдивився себе у дзеркалі.
— Більше на обличчя. І на бороду, — наказав він.
Нарешті задоволений, він указав на стіл.
Магда принесла дві монети.
— Сестерції,— сказав Дюрер. — Йосип Ариматейський був славний хлопець, але використовувати для цього ауреус чи солід[32] було б марнотратством.
— Де ти їх узяв? — спитав Дісмас.
— У Базелі. Припини патякати і допоможи Магді.
Він вийшов з чану і рушив до столу. Ліг на полотнище спиною. Поклав монети собі на очі і схрестив руки на паху.
— Покладіть тканину на мене, але не натягайте, хай впаде сама. Перевірте, чи повністю вона вкрила мене аж до пальців ніг.
Магда і Дісмас взялися кожен за свій вугол полотнища і разом підняли його з підлоги. Потім накрили Дюрера. Тканина лягла і прилипла до вогкого тіла.
— Що тепер? — спитав Дісмас. — Чекати три дні, доки ти повстанеш з мертвих?
— Дісмасе, — дорікнула Магда, — трохи поваги!
Дюрер бухтів з-під плащаниці:
— Слідкуйте, щоб горщики кипіли. Кімната має бути наповнена парою!
Він лежав нерухомо майже три години. Полотно просякло вологою, обгорнувши тіло. Показалася «кров із ран». Проявилося обличчя: чоло, очі, борода, ніс. Дісмас і Магда весь цей час мовчали.
Нарешті, Дюрер сказав:
— Ну?
— Що? — спитала Магда.
— Годі вже. Здеріть це з мене. Повільно.
Коли це зробили, Дюрер насилу встав зі столу.
— Боже, я весь закляк, — мовив він.
Ретельно обдивився свою роботу і сказав Магді:
— Тепер спина.
Магда збила нову порцію жовтків поки Дюрер був зайнятий приготуванням мішанини з крові, зміїної отрути і поту ландскнехтів. Дісмаса нудило від цих ароматів і випаровувань. Десь із годину Магда відтворювала сліди бичувань на його спині — там, де важкий батіг порвав шкіру й плоть. Як людина могла вижити після такого? Десь наприкінці вона раптом сіла і розридалася, але швидко взяла себе в руки.
32
Сестерцій — основна давньоримська латунна монета, досить дрібна, — сестерцій дорівнював чверті срібного денарія. Ауреус — золота монета, що дорівнювала 25 денаріїв. Солід — більш пізня римська золота монета вагою 5,5 г.