Годинник пробив пів на четверту.
Покінчивши з протезом місіс Джонсон, Макгроун стомлено присів на стілець і одяг навушники біопам’яті: він полюбляв вести щоденник – уся нижня полиця шафи була заставлена геть списаними магнітними стрічками. Хтозна-нащо, але вони берегли хроніку життя Чарлі з його ліричними відступами й велемовними коментарями.
Крізь віконце цідився тьмяний світанок. Чарлі скинув навушники. Ступив кілька кроків до дверей.
Раптом він боляче вдарився об гострий кут якоїсь скриньки. Макгроун нагнувсь і не без зусиль поставив на стіл старий біоперетворювач. Чарлі випадково купив його ще за тих щасливих літ, коли працював в Уестерні. Відтоді користуватись випромінювачем якось не випадало, не було нагоди.
Макгроун рукавом стер пил з антени. Замріявся. А що, коли… Вражений ще не зовсім визрілою думкою, він метнувся назад до шафи, сквапно відчинивши дверці, ухопив перший-ліпший блок і вернувся до біоперетворювача. Руки по-старечому тремтіли. В химерному передранішньому світлі Чарлі ледве розгледів на блоці давній злинялий напис: «Захід. Бабине літо. Моя перша відпустка».
Пульт настройки… Реле часу… Чарлі вилаявся: перегорів середній нерв, треба змінити…
Наступної ночі Макгроун вперше по такому тривалому часі спав спокійно, його ніхто не душив. А сновидіння були одне прекрасніше за інше. Макгроунові снилися зелені луки під далеким Пітерстоуном, де він працював багато літ тому, духмяні ночі Західного узбережжя і ласкаві руки міс Шелл.
Чарлі прокинувся з блаженною усмішкою. Містечко ще дрімало. По вулиці, здіймаючи куряву, проїхав реабіль, ущерть завантажений колодами, і Чарлі, пчихнувши від пилу, незадоволено грюкнув вікном.
У коридорчику почулися кроки.
– Доброго ранку, Чарлі, – сказала місіс Джонсон. – Як моя рука?
– Що можна, зроблено, – кволо усміхнувся Макгроун. – Проте центральний нерв виготовлено, як вам відомо, досить невдало.
– Замучила вона мене, – поскаржилась місіс Джонсон, беручи під пахву рожевий протез.
– Купіть нову, – чи не в двадцяте порадив Чарлі.
– Нова дорого коштує, – сказала місіс Джонсон.
Макгроун промовчав.
– Ви вірите, навіть уві сні нема від неї спокою, – по паузі знову стала до розмови відвідувачка.
– Уві сні? – пожвавішав Чарлі. – Та ви присядьте.
– Знаєте, вночі навіть гірше, ніж удень.
– А хотілось би вам, щоб уночі рука вас не мучила? – запитав Чарлі з загадковою усмішкою.
– Чи хотілось би? Господи! Та я все віддала б за допомогу, – вигукнула місіс Джонсон.
– Це коштуватиме куди дешевше, -зауважив Чарлі. – Ви будете бачити сни.
– Сни? – розчаровано протягла клієнтка.
– Так, сни, сни на замовлення, яких вам тільки заманеться. І ви забудете про все…
Місіс Джонсон мовчала, не знаючи, що відповісти.
– Що ви, приміром, забажали б побачити сьогодні вночі? – запитав Макгроун.
2
– Я замовила на три години ночі недільну проповідь преподобного Мартіна, – сказала сива дама, побожно зводячи догори очі, – а ви натомість підсунули мені бій биків.
– Очевидно, сталось невеличке зміщення…
– Можливо, з вашого погляду, преподобний Мартін і бик – це те саме? – не слухаючи, докинула дама.