Але на людях Тоні розумівся, і він теж допомагав Джінові Муру стати класним пілотом; а коли в газетах вони побачили чорну купу уламків автомобіля, він тяжко переживав це. Бо під тими уламками був Джін.
Саме тоді й потрапила Леслі в обійми Тоні. Це сталося досить швидко і було як диво. Вони покохали одне одного. Вони й самі не знали, як це сталося, і не хотіли знати. Навіть проміж себе не розмовляли на цю тему. Просто збагнули, що віднині мають бути разом.
І ось вони разом — у цьому «фольксвагені», з хлопцем, якого звуть Майк, та його безіменною дівчиною, що вовтузяться на задньому сидінні, не зважаючи ні на кого.
Не дивно, що Тоні глузував з усього світу. Він мав рацію: життя — суцільна мерзота…
Боб Вінсент поклав ноги на стіл генерала Артура Шерідана. На обличчі в того відбився подив.
— У вас свято? — поцікавився Шерідан. Вінсент усміхнувся.
— Ні, скоріше передчуття свята. — Він помахав стрічкою телетайпного повідомлення. — Ми одержали повідомлення, що Мальйоні бачили в околицях Лос-Анджелеса. В якомусь убогому мотелі. Управитель нібито бачив також, як до нього в кімнату заходила молода негритянка. Якщо він не помилився, то могла бути Леслі Холл.
— А хіба вона негритянка?
— Атож. Нині такі пари вже не дивина, як ото раніше, але й не таке поширене явище, щоб не привертати до себе уваги.
Шерідан кивнув і потягся за сигарою. Акуратно надрізаз кінчик і поверх сигари глянув на Вінсента.
— Ви ж не для того сюди зайшли, щоб розповісти мені про це.
Вінсент стулив губи.
— Ні-і-і, — протягло мовив він. — Ясна річ, не для того. Правду кажучи, я прийшов із наміром…
— …розворушити мій мозок, — закінчив замість нього Шерідан.
Вінсент опустив ноги додолу.
— Ну, не зовсім так. Я вам, пригадую, якось сказав, що ви нездатні збагнути психологію злочинця.
— Справді. Не знаю тільки, чи ображатися мені на це, чи навпаки…
— Вважайте це за комплімент. А зараз я беру ті свої слова назад. Мені треба, щоб пробудилися всі злочинні інстинкти, які ховаються під прилизаною машкарою вашого розуму.
Шерідан скривився.
— І знов я не збагну, куди ви хилите.
— Зараз поясню, — сказав Вінсент. — Розумієте, Артуре, ми потребуємо деякої екстраполяції у тій сфері, де комп'ютер нам не допоможе.
Шерідан очікувально мовчав. Вінсент непомітно перейшов від жартівливого тону до ділового.
— Наскільки ми це собі уявляємо, — повів він далі, — Мальйоні, перебуваючи в Лос-Анджелесі, примудрився якимось чином змінити свою зовнішність. Зрештою, це не так важко. Ми не знаємо, чи з ним ця дівчина Леслі Холл. Ну, а якщо вони вдвох…
— А чи в такому разі не будуть вони впадати у вічі, наче прищ на носі? — запитав Шерідан.
— Взагалі-то так, — погодився Вінсент. — Але ми маємо справу з людьми, які чудово усвідомлюють собі, що роблять. Ми припускаємо, що Мальйоні — з дівчиною чи без неї — зумів вибратися з Лос-Анджелеса і подався на схід. Перед Мальйоні стоїть одне завдання…
— Вибратися з країни цілим і неушкодженим, — сказав Шерідан.
— Саме так. Особисто я схиляюся до думки, що дівчина при ньому і…
— Чому?
— Ми ретельно вивчили його спосіб життя. Він не має нікого, крім кількох близьких друзів. І ті друзі важать для нього більше, ніж будь-що.
— Навіть ніж гроші? — скептично спитав Шерідан.
— Хоч як це дивно, але так, — одразу ж відказав Вінсент. — Гроші для нього, мабуть, ніколи не були…
— Тоді якого біса він устряв у всю цю колотнечу? — голосніше, ніж хотів, запитав Шерідан.
— 3 тих, кого я знаю, — спокійно сказав Вінсент, — ви мо-. жете зрозуміти це краще, аніж будь-хто. Мальйоні — колишній льотчик морської авіації, покалічений в авіакатастрофі. Нещасливий випадок під час посадки на авіаносець. На думку більшості пілотів, які служили там же, з ним повелися несправедливо. Він мало не став безробітним. Та ось він зустрів Майка Джеффріза, — а то неабияка особистість, це для нас стає чимдалі очевидніше, — і тільки в нього Мальйоні дістав постійну роботу. Він хотів літати, бо без цього просто не мислив свого життя…
— Усе ясно, — урвав його Шерідан. Вінсент кивнув головою.
— Ну що ж, тепер ви маєте загальне уявлення.
— Справді, — похмуро сказав Шерідан. — Але зрадника не може виправдати ніщо.
Вінсент зітхнув.
— Ця оцінка справі не допоможе. І я не хотів би, щоб вона вплинула на ваші висновки.
Артур Шерідан промовчав.
— Якби ви були Тоні Мальйоні, Артуре, що б ви зробили зараз?
Шерідан не квапився з відповіддю. Він подумав про загородження на всіх дорогах, які перетинали кордон, про посилені патрулі, крізь які не проскочити нікому — навіть уночі або за поганої погоди. Пильнували й мексіканці, готові схопити кожного перебіжчика кордону, — адже Сполучені Штати оголосили винагороду в п'ятдесят тисяч доларів за кожного члена банди. Жоден рейсовий літак не вилетів за межі країни без найретель-нішої перевірки. Кожне судно, кожен приватний літак — усі транспортні засоби, що мали покинути Сполучені Штати, проходили крізь густе сито найпильнішого огляду.