Karl Schwedhelm
Мова на кшталт Целанової у нас ще незвична, також і в ліриці. Вона не проповідує, не співає і не малює пейзажів, а висловлює внутрішній досвід за допомогою образів, і завдяки своїй поетичній інтенсивності ці образи продукують нові обрії досвіду […]
Поетична свідомість Целана не є наперед знаною, вона пізнає і вимарює саму себе. […] Він шукає, і це очевидно, ‘потенційної реальності’.
Кард Шведгельм
* * *
Das ist alles dem Sinn- und Stimmungsgehalt nach moderne, ja modernste Lyrik, fast durchweg auf den Ton gefasster Trauer gestimmt, aber sie verschmäht den Slang, w macht nicht die kleinste Anleihe bei der Sprechmode, w versagt sich jede kokette Saloppheit. Hier ist, man es bei jeder Zeile, ein strenger Künstler am Werk, der sich keine Erleichterung gestattet, auch intelligent genug ist, nur zm publizieren, was bestehen kann. Wo sich Begabung und Selbstkritik so die Waage halten wie hier, wo ein neuer Klang so betörend ins Ohr klingt, eine persönliche Ausdruckswelt so plötzlich und so fertig vor uns steht, soßfc ши nicht um den Rang feilschen: an die Spitze aller jungen deutschen Lyriker hat sich Celan mit diesem Bändchen gestellt.
Walter Lennig
За своїм семантичним та настроєвим наповненням це модерна, ба наймодерніша лірика, майже цілковито налаштована на тон стриманого суму, проте вона зневажає сленг, вона нічого не запозичує від розмовної моди, вона відмовляється від кокетливої фамільярності. Тут — і це помітно в кожному рядку — перед нами строгий майстер, який не дозволяє собі жодного полегшення, який є також достатньо інтелігентним, щоби публікувати лише те, що витримає випробування часом. Там, де хист і самокритика урівноважують одне одного, як тут, де нове звучання лунає для вуха так п'янко, де неповторний світ особистого вираження постає перед нами так несподівано й так довершено, не варто сперечатися про ранґ: цією збіркою віршів Целан поставив себе на перше місце серед молодих німецьких ліриків.
Вальтер Ленніґ
С. 31: <…>і якщо тут [спахне] => спалахне щось, то це буде сяйво меча.<…>
С. 47:
Той здобуває.
Той не втрачає.
Той наймення її називає останнім.
=>
Той здобуває.
Той не втрачає.
Той до вікна не підходить.
Той наймення її називає останнім.
С. 89: <…> За склом живе [твоєю сестрице,] => твоє, сестрице, слово, <…>