А хлопець лежав собі на лавці, розмірковуючи про життя, допоки не второпав, що краще цього не робити.
Аж ось знову почувся звук автомобіля. Може, цього разу йому поталанить?
Хлопець насилу випрямився й поглянув на дорогу. Ні, ця автівка теж прямувала з міста. І теж на великій швидкості. Він сів, витріщившись на фари, що наближалися. Раптом подумав: один крок на дорогу — і всі проблеми вмить будуть вирішені.
Мікроавтобус промчав повз нього, не потрапивши до жодної ковбані. То був чорний «форд-транзит». А в ньому — троє полісменів. Все ясно. До таких не варто сідати.
— Он вони, попереду, — сказав Банко. — Додай газу, Ангусе!
— А звідки ви знаєте, що то вони? — спитав Олафсон, просовуючись поміж двома передніми сидіннями спецназівського «транзиту».
— Бо вихлопами смердить, — відповів Банко. — Тепер ясно, чому в Росії паливна криза: у них ненажерливі двигуни. Підберися їм прямо під зад, Ангусе, щоб вони побачили нас у дзеркало заднього виду.
Ангус не скидав швидкості, допоки вони не наблизилися до хмари чорного вихлопного диму. Банко опустив скло й поклав гвинтівку на бокове дзеркало. Прокашлявся.
— А тепер — збоку, Ангусе!
Ангус різко вирулив на зустрічну смугу дороги й натиснув на газ. «Транзит» порівнявся з вантажівкою, яка натужно стогнала й пихкала.
З вікна вантажівки вилетіла хмаринка диму. Хруснуло бокове дзеркало під стволом гвинтівки Банко.
— Зрозуміло: вони нас помітили, — кинув Банко. — Ховаймося знову за них.
Раптом дощ припинився, і темрява довкола стала ще густішою: вони в’їхали в тунель. Асфальт і закіптюжені чорні стіни наче всотували в себе світло фар; все, що було видно — це задні ліхтарі вантажівки.
— Що будемо робити? По той бік — місток, і якщо вони перетнуть середину, то…
— Та знаю, — кинув Банко, піднімаючи гвинтівку.
Межі міста закінчувалися за статуєю, а разом із ними закінчувалися як їхня юрисдикція, так і погоня. Звісно, теоретично вони могли гнатися за зловмисниками й далі, як це вже не раз бувало. Проте енергійним полісменам з антинаркотичного відділу рідко вдавалося заарештувати контрабандистів по той бік межі. І щоразу жирна здобич упливала від них із залу суду, і щоразу їм ушкварювали службові догани за помилкові рішення. «Ремінгтон-700» у руках Банко сіпнувся від пострілу.
— Просто в яблучко! — задоволено вигукнув він.
Вантажівка почала вихляти від однієї стіни тунелю до іншої; з її заднього колеса полетіли шматки гуми.
— Ось тепер ти по-справжньому відчуєш, що таке автомобіль без рульового підсилювача! — зауважив Банко, цілячись у друге заднє колесо. — Збільш дистанцію, Ангусе, на той випадок, якщо вони вріжуться прямо в стіну тунелю.
— Банко! — почувся голос із заднього сидіння.
— Що там, Олафсоне? — спитав Банко, повільно зводячи курок.
— Попереду якесь авто.
— Чорт!
Банко відірвав щоку від прикладу гвинтівки, а Ангус пригальмував.
ЗІС-5 кидало перед ними з боку на бік, і фари автомобіля, що наближався, то з’являлися, то зникали. Банко почув гудок — то легковик відчайдушно засигналив, помітивши вантажівку, яка неслася на нього: водій збагнув, що вже ніц не вдіє.
— О, Господи… — стиха прошепелявив Олафсон.
Звук гудка став гучнішим і більш пронизливим.
Блиснуло світло.
Банко мимоволі глянув убік.
І на якусь мить побачив заднє сидіння авто й щоку дитинчати, яке спало, притулившись до вікна.
Лімузин зник так само швидко, як і з’явився, а стихаючий звук гудка прозвучав, наче розчарований стогін обдурених глядачів.
— Швидше, — скомандував Банко. — Бо скоро буде міст.
Ангус різко натиснув на педаль, і вони знову в’їхали в ядучу хмарину вихлопного диму.
— Тримай рівно кермо, — мовив Банко, прицілюючись. — Тримай рівно…
Цієї миті брезент на задку кузова вантажівки відсунувся вбік, і світло фар «транзиту» впало на кузов, заставлений пластиковими мішками з білою речовиною. Заднє вікно кабіни з тріском розлетілося, і в проміжку між мішками показався ствол гвинтівки.
— Ангусе…
Ляснув постріл. Банко встиг краєм ока помітити дульний спалах — і тієї ж миті вітрове скло їхнього «транзиту» помутніло й осипалося прямо на них.
— Ангусе!
Ангус рвучко крутнув кермо праворуч. Тоді — ліворуч. Заверещали колеса й засвистіли кулі — то дуло гвинтівки плювалося вогнем, намагаючись повторити їхні маневри.