— Випростайте спини, — голос Дзюня цілком личив його обличчю, грубий та невблаганний. — Очі вперед. Руки за спину.
Жинь намагалася повторювати пози однокласників, які стояли попереду. Ліве стегно засвербіло, але вона не насмілилася почухати його. А ще дівчина запізно усвідомила, що варто було сходити в туалет.
Дзюнь походжав двором, задоволений, що учні в дуже незручних позах. Він зупинився перед Неджею.
— Що в тебе з обличчям?
У Неджі над лівим оком з’явився показний синець — яскрава багряна пляма на бездоганному обличчі.
— Побився, — пробурмотів Неджа.
— Коли?
— Учора ввечері.
— Тобі пощастило, — сказав Дзюнь. — Якби це сталося пізніше, я б тебе вигнав.
Він заговорив голосніше, звертаючись до класу:
— Перше та найважливіше правило на моїх заняттях — не битися безвідповідально. Застосування технік, які ми вивчаємо, смертельне. Неналежно виконані, ці техніки можуть завдати серйозних ушкоджень і вам, і вашому супернику. Якщо ви битиметеся безвідповідально, я вижену вас із заняття і подбаю про ваше виключення з Сінеґарда. Затямили?
— Так, пане, — відповіли вони.
Неджа обернувся й зиркнув на Жинь через плече, з отрутою в погляді. Вона вдала, що не помітила.
— Хто раніше вже вивчав бойові мистецтва? — запитав Дзюнь. — Підніміть руки.
Майже весь клас підняв руки. Жинь роззирнулася довкола, відчуваючи, як накочується переляк. Невже всі вони займалися ще до вступу в Академію? Де вони навчалися? Наскільки її випередили? І чи може вона їх наздогнати?
Дзюнь указав на Венку:
— Скільки років?
— Дванадцять, — відповіла Венка. — Вчилася стилю «м’якого кулака».
Вражена, Жинь широко розплющила очі. Це означало, що Венка тренувалася, відколи навчилася ходити.
Дзюнь показав на дерев’яний манекен.
— Зворотний серпоподібний удар. Знеси йому голову.
Знести голову? Жинь із сумнівом глянула на манекен. Голову й тулуб вирізьбили з цільного шматка деревини. Голова не кріпилася до тулуба, а була міцно з’єднана з ним.
Однак Венку, схоже, це зовсім не збентежило. Вона стала в позицію, скосила очі на манекен і з розвороту вдарила його ногою в стрибку, при цьому її нога опинилася вище голови. П’ятою Венка описала в повітрі гарну вивірену арку.
Венчина нога вцілила в голову манекена, і відбита голова полетіла через весь двір, а потім стукнулася об кутову стіну й перекотилася вбік.
У Жинь відвисла щелепа.
Дзюнь коротко схвально кивнув і відпустив Венку. Задоволена, дівчина повернулася на своє місце в строю.
— Як їй це вдалося? — запитав Дзюнь.
«Магія», — подумала Жинь.
Дзюнь зупинився перед Нян.
— Ти. Видаєшся враженою. Як, на твою думку, їй це вдалося?
Нян схвильовано кліпнула.
— Кі?
— Що таке кі?
Нян розчервонілася.
— Гм. Внутрішня енергія. Духовна енергія.
— Духовна енергія, — повторив майстер Дзюнь і пхикнув. — Сільська маячня. Ті, хто прирівнює кі до таємничого чи надприродного, роблять ведмежу послугу бойовим мистецтвам. Кі — це не що інше, як чиста енергія. Та сама енергія, що тече у ваших легенях та судинах. Та сама, що рухає річкову течію та змушує вітер дути.
Він указав на вежу із дзвоном на п’ятому ярусі.
— Минулого року двоє прислужників встановлювали новий дзвін. Самотужки вони нізащо б не змогли підняти його так високо. Але з продумано розміщеними мотузками двоє звичайних чоловіків спромоглися підняти предмет, значно важчий за них. У бойових мистецтвах цей принцип працює теж. У своєму тілі ви маєте обмежений запас енергії. І скільки б не тренувалися, надлюдських можливостей усе одно не матимете. Але завдяки правильній дисципліні, знаючи, куди вдарити і коли…
Дзюнь ударив кулаком у тулуб манекена. Деревина розщепилася, утворюючи ідеальний радіус тріщин навколо його руки. Дзюнь прибрав руку. Тулуб опудала розсипався на друзки.
— …ви здатні на те, що людям видається неможливим. Бойові мистецтва — це про дію та реакцію. Кути і тригонометрію. Правильний обсяг сили, застосований під потрібним вектором. Ваші м’язи скорочуються й випускають силу, а ця сила розганяється до цілі. Якщо ви наростите м’язову масу, то зможете виділити більшу силу. Якщо напрацюєте гарну техніку, ваша сила спрямовуватиметься з більшою зосередженістю та вищою ефективністю. Бойові мистецтва не набагато складніші за чисту фізику. Якщо це вас бентежить, то просто прислухайтеся до порад великих майстрів. Не ставте запитань. Просто виконуйте.
Історія була уроком сумирності. Вони ще не встигли й зайти до класу, як сутулий та лисуватий майстер Їм уже почав заглиблюватись у військові перипетії в Нікані.
— У минулому столітті Імперія пережила п’ять війн, — сказав Їм. — І ми програли їх усі. Саме тому минуле століття ми називаємо Добою сумирності.
— Як оптимістично, — пробурмотів із першого ряду хлопчина з кучерявим волоссям, жорстким, наче дріт.
Якщо Їм і почув його слова, то не подав і знаку. Він указав на велику пергаментну мапу східної півкулі.
— За часів Червоного Імператора ця країна простягалася на половину континенту. Давня Нікарська імперія була колискою сучасної цивілізації. Центром світу. Усі винаходи родом із Давньої Нікані, як-от: магніт, прес для пергаменту, домна. Нікарці передали культуру та методи гарного управління державою островам Муґень на сході й Спіру на півдні. Але імперії падають. Давня імперія стала жертвою власної слави. Засліплені перемогами в експансії на півночі, Воєначальники почали боротися між собою. Зі смертю Червоного Імператора почалися битви між нащадками, і не було їм кінця-краю. Так Нікань розпалася на дванадцять провінцій, і кожну очолив Воєначальник. Значний період сучасної історії Воєначальники були надто заклопотані міжусобицями. Аж доки…
— Не почалися Макові війни, — промовив хлопчина з жорстким волоссям.
— Так. Макові війни. — Їм вказав на країну на кордоні Нікані, крихітний острів, що формою нагадував великий лук. — Без попередження малий східний брат Нікані, її давня колонія, обернув зброю проти країни, яка принесла туди цивілізацію. Ну а решту ви знаєте.
Нян підняла руку.
— Чому відносини між Ніканню і Муґенню такі напружені? За часів Червоного Імператора Федерація була мирною колонією. Що сталося? Чого їм треба від нас?
— Мирними ці відносини ніколи не були, — виправив Їм. — І не є нині. Муґень завжди хотіла більшого, навіть коли була колонією. Федерація — амбітна держава, що швидко розвивається на перенаселеному острові. Уявіть, що ви надзвичайно войовнича країна з більшою кількістю населення, ніж може розмістити ваша земля, і розширюватися нема куди. Уявіть, що ваші правителі дотримуються ідеології, мовляв, вони боги й мають божественне право розширювати імперію по всій східній півкулі. І несподівано головною ціллю стають просторі землі одразу за Наріїнським морем, хіба не так? — Він повернувся до мапи. — Перша Макова війна була катастрофою. Розрізнена Імперія нізащо б не вистояла проти добре тренованих військ Федерації, які десятиліттями готувалися до втілення цього задуму. Тож тут для вас загадка. Як же нам вдалося перемогти в Другій Маковій війні?
Руку підняв хлопець на ім’я Хань.
— Тріада?
Класом прокотилася хвиля смішків. Тріада — Зміївна, Імператор Драконів та Хранитель Воріт — троє легендарних солдатів, які об’єднали Імперію проти Федерації. Це були реальні люди — жінка, звана Зміївною, досі сиділа на троні в Сінеґарді, — але їхні міфічні можливості в бойових мистецтвах лягли в основу дитячих казок. Жинь виросла на розповідях про те, як Тріада самотужки розбивала цілі батальйони Федерації, викликала бурі та повені надприродними силами. Але на лекції з історії навіть їй це здалося абсурдним.
— Не смійтеся. Тріада була важливою, адже без їхніх політичних зусиль нам нізащо не вдалося б об’єднати дванадцять провінцій, — сказав Їм. — Але я хочу почути не цю відповідь.